06 серпня 2020 року справа № 580/1736/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
19.05.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.07.2020р., просить:
- скасувати постанову Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2020р. ВП №61261237.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 17 березня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва була винесена ухвала, якою було задоволено заяву адвоката Яцюка М. В. про визнання виконавчого листа 755/4288/15-ц від 20.03.2015 року таким, що не підлягає до виконання, а виконавчий лист визнано таким, що не підлягає до виконання. Представник позивача зазначив, що виконавче провадження підлягає закриттю на цій підставі, підлягають до скасування всі постанови державного виконавця, винесені в рамках виконавчого провадження, адже неможливо вчиняти виконавчі дії за недійсним документом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
Відповідачем як у строк встановлений судом так і станом на дату прийняття рішення у даній справі відзив на позов до суду не подано.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.02.2020р. головним державним виконавцем Придніпровського відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61261237 з виконання постанови №60285918 від 12.12.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 56557,42 грн.
Вважаючи зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII, зі змінами та доповненнями, далі - Закон №1404-VIII), а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Приписами статті 5 Закону №1404-VIII, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII, встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Розглянувши адміністративний позов по суті спору, суд зазначає наступне.
Як вбачається із підстав позовних вимог, позивач просить скасувати оскаржувану постанову, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2020р. У справі № 755/4288/15-ц визнано виконавчий лист №755/4288/15-ц від 20.03.2015 року таким, що не підлягає до виконання.
Дніпровським районним судом м. Києва в ухвалі від 17.03.2020р. встановлено, що 20 червня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/4288/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 40.29-48/162 від 06.03.2008 року в сумі 559 337,29 грн. та судового збору у розмірі 243,60 грн.
Постановою старшого державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Капшитаря В.О. від 11.10.2019 року відкрито виконавче провадження № 60285918 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа № 755/4288/15-ц від 20.03.2015 року.
Із записів у виконавчому листі №755/4288/15-ц від 20.03.2015 убачається, що 12.12.2019 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналізуючи правомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2020р. ВП №61261237, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
З аналізу вказаних положень, вбачається обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, внесеної зокрема і у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1, частини першої статті 37 Закону.
Оцінюючи посилання представника позивача щодо неможливості вчиняти виконавчі дії за недійсним документом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст. 27 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Таким чином, обставинами за яких виконавчий збір не стягується є зокрема визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2020р. у справі № 755/4288/15-ц визнано виконавчий лист №755/4288/15-ц від 20.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 40.29-48/162 від 06.03.2008 року в сумі 559 337,29 грн. та судового збору у розмірі 243,60 грн. таким, що не підлягає до виконання. Натомість ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2020р. у справі № 755/4288/15-ц не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору, оскільки державним виконавцем відкрито виконавче провадження №61261237 на підставі постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 56557,42 грн. від 12.12.2019р., яка в свою чергу є самостійним виконавчим документом у відповідності до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону №1404-VIII, яка не визнавалася такою, що не підлягає до виконання, та яка в свою чергу прийнята у строки та на підставі п.8 Розділу ІІ Інструкції №512/5.
На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2020р. ВП №61261237 діяв у межах та на підставі наданих повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог, в задоволенні яких належить відмовити.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя М.А. Білоноженко