06 серпня 2020 року справа № 580/1918/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
03.06.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, яке, починаючи з 25 квітня 2019 року, допустило порушення права ОСОБА_1 отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України, та в розмірі, встановленому рішенням Конституційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області нараховувати та виплачувати належну ОСОБА_1 пенсію відповідно до норм статей 3, 8, 9, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України враховуючи рішення Конституційного Суду України: № 1-р(П)/2019; №6-р/2018; №7-рп/2016 в порядку та розмірі, визначеному частиною третьою та в порядку і розмірі визначеному статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та враховуючи зміни розміру мінімальної заробітної плати встановлені Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік без обмеження розміру пенсії;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму протиправно не сплаченої частини пенсії з 25 квітня 2019 року до моменту здійснення перерахунку в розмірі, яка дорівнює сумі, визначеній частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в порядку і розмірі визначеному статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи зміни розміру мінімальної заробітної плати встановлені Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік без обмеження розміру пенсії з врахуванням виплачених сум;
- встановити відсутність компетенції та повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області діяти і приймати рішення щодо нарахування пенсії інваліду війни військовослужбовцю, який отримав інвалідність при виконанні військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомні електростанції - діяти всупереч нормам статей: 3, 8, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України, шляхом застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області нормативно-правового акту, який не відповідає нормам Конституції України та змінювати порядок нарахування пенсії визначений нормами частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- встановити відсутність компетенції та повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області при нарахуванні пенсії змінювати статус ОСОБА_1 інваліда війни, інвалідність якого пов'язана з виконання військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції на статус робітника який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
- встановити наявність компетенції і повноважень Головного управління Пенсійного Фонду України у Черкаській області при наявності всіх необхідних документів, які є в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 нараховувати та виплачувати пенсію визначеною нормами частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо не реагування на порушення посадовими і службовими особами підпорядкованих структур Пенсійного фонду України вимог статей 3, 8, 19, 92, 151-2 Конституції України і діючих з 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року норм статей 50 та 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з врахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Черкаській області провести перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з врахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, отримує пенсію по інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Оскільки позивач має статус інваліда війни ІІ групи, він має повне та необмежене право отримувати пенсію відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019, позивач має право на перерахунок та виплату пенсії згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, обмеження максимального розміру пенсії як інваліду війни максимальним розміром та інші обмеження розміру пенсії, не мають права застосовуватись згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016.
Позивач також вказує про наявність у нього права на перерахунок основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року. У вказаний період Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції від 16.01.2014) не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.07.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, останній не набув права на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим управлінням правомірно відмовлено у перерахунку пенсії згідно за ч. 3 ст. 59 вказаного Закону. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543, пенсію позивача з 01.07.2019 обчислено з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019.
Відповідач також стверджує, що позовні вимоги про стягнення суми протиправно не сплаченої пенсії з 25.04.2019 по 03.12.2019 заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Щодо позовних вимог про виплату пенсії без обмеження її розміру, відповідач зазначає, що положення Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», жодним чином не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсії, призначених до набрання чинності вказаним Законом, у тому числі не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Відповідач також вказує, що позивач має два статуси: інвалід ІІ групи та статус інваліда війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; встановлення та зміна статусу осіб не належить до компетенції відповідача. Під час здійснення нарахування пенсії враховуються документи, які надані пенсіонером і знаходяться в матеріалах пенсійної справи. Підстав для застосування ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає, так як позивач не являється військовослужбовцем в розумінні вказаного Закону.
Відповідач стверджує, що оскільки у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивач не був визнаний особою з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та отримував пенсію за віком, відсутні підстави для обчислення розміру пенсії позивача за вказаний період відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
20.07.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що після прийняття рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2019 він має право на обчислення пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на пенсію як інвалід війни (згідно рішення Конституційного Суду України №6-р/2018) - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Ухвалою суду від 06.08.2020 року закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про встановлення відсутності компетенції та повноважень відповідача діяти і приймати рішення щодо нарахування пенсії інваліду війни військовослужбовцю, який отримав інвалідність при виконанні військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомні електростанції - діяти всупереч нормам статей: 3, 8, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України, шляхом застосування відповідачем нормативно-правового акту, який не відповідає нормам Конституції України та змінювати порядок нарахування пенсії визначений нормами частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; встановлення відсутності компетенції та повноважень відповідача при нарахуванні пенсії змінювати статус позивача інваліда війни, інвалідність якого пов'язана з виконання військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції на статус робітника який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції; встановлення наявності компетенції і повноважень відповідача при наявності всіх необхідних документів, які є в матеріалах пенсійної справи позивача нараховувати та виплачувати пенсію визначеною нормами частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Вивчивши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Згідно із записами військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив строкову службу в період з 11.11.1981 по 11.12.1983.
Відповідно до довідки Городищенського госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування від 10.07.1992 №58 позивач був відряджений з 10.06.1986 по 22.06.1986 в Іванівський район Київської області на роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою Городищенського районного військового комісаріату Черкаської області від 14.12.2011 №862, позивач проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.06.1986 по 22.06.1986, з 10.01.1987 по 02.03.1987 при в/ч НОМЕР_2 . Підстава: військовий квиток НОМЕР_1 .
У військовому квитку позивача НОМЕР_1 (розділ 28 «Проходження навчальних зборів») містяться відомості, що в 1987 році він проходив збори у складі військової частини НОМЕР_2 , тривалістю 52 дні; кваліфікація повара.
З 13.12.2011 позивачу призначена пенсія зі зниженим пенсійним віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААА №198930 позивачу з 11.03.2016 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 06.06.2016 №8751 захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААА №205352 з 12.08.2016 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За заявою позивача від 26.08.2016, відповідачем з 12.08.2016 здійснено перерахунок його пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
16.08.2016 позивачу видано посвідчення серія НОМЕР_3 , за яким він є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно з посвідченням Серія НОМЕР_4 від 27.11.2019 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), є особою з інвалідністю і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нині позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
03.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив врахувати його бажання призначити, обчислювати та виплачувати пенсію, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до Закону.
Листом відповідача від 13.02.2020 №219/243/М-02/8-2300/20 позивача повідомлено, що його пенсію з 01.07.2019 обчислено з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, як передбачено законодавством.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частина третя статті 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), статтю 59 Закону викладено у новій редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до ст. 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Закон № 2148-VIII в частині внесених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону № 796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, у подальшому законодавець розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, дія статті 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним визначальним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі № 816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі № 820/2589/18 (провадження № Пз/9901/39/18).
Водночас, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, наведені обставини дають підстави для висновку, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну № 796-XII в частині «дійсної строкової», втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.
У свою чергу, суд зазначає, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону № 796-XII у чинній редакції.
Стаття 59 Закону № 796-XII містить назву - «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».
Крім того, ст. 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до ст. 10 Закону № 796-XII, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до військовослужбовців відносять: військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Під час судового розгляду справи встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у період з 10.06.1986 по 22.06.1986, з 10.01.1987 по 02.03.1987 позивач проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС, при військовій частині 54979.
Таким чином, з наведеного вбачається, що факт перебування позивача на той час у трудових відносинах з підприємством, не спростовує факту залучення його для участі у ліквідації аварії на ЧАЕС як військовозобов'язаного, призваного для проходження спеціальних військових зборів.
Водночас, суд зазначає, що військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Отже, з огляду на встановлені під час розгляду обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як військовослужбовець, має статус особи з інвалідністю, внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та відповідно набув право на перерахунок пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 абзац перший п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, викладено у такій редакції: « 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%,
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс=Зп(мін)*5/Зс1
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
З 01.07.2019 пенсію позивача обчислено з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, як передбачено законодавством.
Суд зазначає, що обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно вимог ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, підлягає з дати звернення із заявою, виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 796-XII, в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.
Таким чином, саме активні дії пенсіонера - звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, можуть посвідчувати бажання останнього стосовно такого обчислення його пенсії.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017, якою внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, та яка застосовується з 01.10.2017, оскільки ця постанова містить лише формулу, за якою обчислюється пенсія з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Однак, право на обчислення пенсії за цією формулою не є абсолютним, оскільки, в силу положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, потребує вчинення пенсіонером певних дій для його реалізації.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України не надає повноважень органам Пенсійного фонду автоматично змінити механізм обчислення фактично отримуваної пенсії на механізм, передбачений ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, без волевиявлення пенсіонера.
При вивченні матеріалів справи судом встановлено, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до відповідача 03.02.2020, відповідно до якої просив перерахувати пенсію за ст. 59 Закону № 796-ХІІ. За результатами розгляду цієї заяви листом відповідача від 13.02.2020 №219-243/М-02/8-2300/20 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Таким чином, судом встановлено, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до пенсійного органу 03.02.2020, перерахунок пенсії позивачу здійснено 01.07.2019.
Таким чином, позивач з 25.04.2019 мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Враховуючи викладене, у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку з 25.04.2019, з огляду на те, що відповідна заява позивача подана пізніше.
Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 у зразковій справі №520/12609/19.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №520/12609/19.
Враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №520/12609/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №520/12609/19, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яке, починаючи з 25 квітня 2019 року, допустило порушення права позивача отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України, та в розмірі, встановленому рішенням Конституційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати належну позивачу пенсію відповідно до норм статей 3, 8, 9, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України враховуючи рішення Конституційного Суду України: № 1-р(П)/2019; №6-р/2018; 7-рп/2016 в порядку та розмірі, визначеному частиною третьою та в порядку і розмірі визначеному статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та враховуючи зміни розміру мінімальної заробітної плати встановлені Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік без обмеження розміру пенсії; стягнення з відповідача на користь позивача суми протиправно не сплаченої частини пенсії з 25 квітня 2019 року до моменту здійснення перерахунку в розмірі, яка дорівнює сумі, визначеній частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в порядку і розмірі визначеному статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи зміни розміру мінімал
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те що позовні вимоги про стягнення суми протиправно не сплаченої пенсії з 25.04.2019 по 03.12.2019 заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, та зазначає, що про порушення свого права на проведення перерахунку належних виплат позивач дізнався з листа відповідача від 13.02.2020, з позовом до суду звернувся 03.06.2020, у зв'язку з чим строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №522/6810/17, в якій вказано, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відмови органу Пенсійного фонду України у перерахунку та виплати пенсії.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не реагування на порушення посадовими і службовими особами підпорядкованих структур Пенсійного фонду України вимог статей 3, 8, 19, 92, 151-2 Конституції України і діючих з 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року норм статей 50 та 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з врахуванням виплачених сум; зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії позивача у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з врахуванням виплачених сум.
Відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Зі змісту ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ вбачається, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що з 13.12.2011 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААА №205352 з 12.08.2016 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За заявою позивача від 26.08.2016, відповідачем з 12.08.2016 здійснено перерахунок його пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що інвалідність позивачу встановлена у 2016 році, і пенсію по інвалідності позивач отримує з 12.08.2016, суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на положення ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ для перерахунку та виплати його пенсії у 2014 році є безпідставними, а відповідні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538).
Суддя М.А. Білоноженко