Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 серпня 2020 р. № 520/6425/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сагайдака В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати наказ Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 за №312 від 18.11.2019 р. та поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста командування Куп'янського об'єднаного міського військового комісаріата Харківської області;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Ухвалою суду від 18.06.2020 року відзив повернуто без розгляду, оскільки відповідачем суду не надано доказів на підтвердження надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , з 16.01.2018 р. по 18.11.2019 р. проходив службу в Харківському обласному військовому комісаріаті на посаді провідного спеціаліста командування Куп'янського об'єднаного міського військового комісаріата Харківської області.
Вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2019 року у справі №628/797/17 ухвалено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 3 роки.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26.09.2019 року у справі №628/797/17 вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25.04.2019 року щодо ОСОБА_1 - залишено без змін.
Наказом Військового комісара Харківського обласного військовогокомісаріату за №312 від 18.11.2019 р. позивача було звільнено з займаної посади відповідно до частини 4 п. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину.
В наказі про звільнення зазначено, що підставою для звільнення є вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25.04.2019 року, Ухвала Харківського апеляційного суду, дата набрання законної сили 26.09.2019 року, дата оприлюднення 14.11.2019 року, по справі № 628/797/17.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року по справі №628/797/17 ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позивач вважає наказ про звільнення протиправним, а звільнення незаконним, оскільки 30.04.2020 року Верховним судом України Кримінальним касаційним судом - ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2019 р., а як наслідок і вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25.04.2019 року у справі №628/797/17 скасовано. Тобто були скасовані судові рішення, які були підставою для його звільнення.
Враховуючи викладені обставини справи суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 того ж Закону державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).
Пунктом 4 частини першої статті 84 вищевказаного Закону встановлено, що підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави.
А за приписами ч. 2 ст. 84 Закону України "Про державну службу" у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
Суд зазначає про те, що набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця, за вчинення умисного злочину є самостійною, достатньою і безумовною підставою для припинення державної служби і звільнення з посади державної служби за п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу".
При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 84 Закону №889-VIII, наявність вказаної підстави не надає суб'єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає імперативний обов'язок - звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею.
Оскаржуваним наказом позивача було звільнено саме на цій підставі.
Отже, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Доводи позивача про те, що скасовані судові рішення, які були підставою для звільнення, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року по справі №628/797/17 ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, Верховним Судом у рішенні зазначено, що при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено. Суд оцінив показання потерпілих та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими та в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Верховний Суд погодився з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій, адже відсутні обставини, які б давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості таких висновків.
Як вбачається з судового рішення Верховного Суду, на думку колегії, застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання - виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, а тому є невиправдано м'яким заходом примусу. Ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК внаслідок м'якості з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Отже, обвинувальний вирок суду першої інстанції не був скасований касаційною інстанцією, а навпаки дійшов висновку про невиправдано м'який захід примусу, застосований до ОСОБА_1 .
Враховуючи викладені обставини справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в даній справі та відсутністю підстав для скасування наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 за №312 від 18.11.2019 р. та поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста командування Куп'янського об'єднаного міського військового комісаріата Харківської області.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 серпня 2020 року.
Суддя Сагайдак В.В.