Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
07 серпня 2020 р. Справа № 520/4426/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньов О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у ненаданні позивачу копії усього матеріалу за його скаргами від 11.03.2015 (С-330) та 04.06.2015(С-1028) та у незадоволенні вимог позивача про продовження строків зберігання його скарг від 11.03.2015 (С-330) та 04.06.2015 (С-1028);
- зобов'язати відповідача надати позивачу можливість зробити копії усього матеріалу за своїми скаргами від 11.03.2015 (С-330) та 04.06.2015 (С-1028), які зберігаються у Департаменті; продовжити до червня 2025 року строки зберігання матеріалів скарг позивача від 11.03.2015 (С-330) та 04.06.2015 (С-1028), які зберігаються у Департаменті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з ненаданням відповідачем копії усього матеріалу за моїми скаргами від 11.03.2015 і 04.06.2015, а також незадоволення його вимог про продовження строків зберігання вказаних скарг до червня 2025 не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву, ухвалу суду від 28.04.2020 отримано 07.05.2020.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 3 Перехідних положень КАС України (в редакції, чинній з 02.04.2020 по 17.07.2020) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки, у тому числі щодо подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Відповідачем не подано до суду будь-яких заяв чи клопотань щодо продовження процесуальних строків.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.08.2019 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив продовжити строки зберігання матеріалів його скарг від 11.03.2015 (С-330) і 04.06.2015 (С-1028) не менш як на п'ять років або надати йому їх належно засвідчені копії.
Листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 04.10.2019 №22/3/1-с-2023 позивача повідомлено про те, що він має можливість ознайомитися з матеріалами перевірки своїх скарг від 11.03.2015 (С-330) та від 04.06.2015 (С-1028) в частині, що згідно із законодавством не належить до інформації з обмеженим доступом. Для цього позивачу необхідно прибути у робочі дні до МВС за адресою: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ.
Вказаним листом також інформовано позивача про те, що відповідно до абзацу третього пункту 9 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348, термін зберігання документів за пропозиціями, заявами і скаргами визначається затвердженими керівниками організацій переліками документів і номенклатурами справ, що утворюються у процесі їх діяльності. Як правило, встановлюється п'ятирічний термін зберігання пропозицій, заяв і скарг та документів, пов'язаних з їх розглядом і вирішенням.
Вказано, що відповідно до підпункту б пункту 82 розділу 1.3 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, звернення (пропозиції, заяви, скарги документи (листи, довідки, акти) з їх розгляду особистого та другорядного характеру зберігаються 5 років. У разі неодноразового звернення - 5 років після останнього розгляду.
Вказаним листом надіслано запитувану копію заяви позивача до МВС від 11.03.2015 № С-330 та повернуто копію заяви від 18.09.2019 № С-2023.
Не погодившись із змістом вказаного листа позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.10.2019, яка зареєстрована 15.10.2019, в якій позивач просив продовжити строки зберігання матеріалів двох вказаних скарг позивача не менш як на п'ять років.
Листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 12.11.2019 №22/3/1-с-2178 відповідач повідомив позивача, що надсилає йому завірені належним чином копії його скарг від 21.03.2014, від 26.02.2015, а також повідомлено, що позивач має можливість ознайомитися з матеріалами перевірки своїх скарг від 11.03.2015 (С-330) та від 04.06.2015 (С-1028) в частині, що згідно із законодавством не належить до інформації з обмеженим доступом. Для цього позивачу необхідно прибути у робочі дні до МВС за адресою: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ.
Вказано, що відповідно до підпункту б пункту 82 розділу 1.3 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, звернення (пропозиції, заяви, скарги документи (листи, довідки, акти) з їх розгляду особистого та другорядного характеру зберігаються 5 років. У разі неодноразового звернення - 5 років після останнього розгляду.
Так, вказаним листом проінформовано позивача про те, що термін зберігання його скарг від 11.03.2015 та від 04.06.2015 продовжено.
Вважаючи не зрозумілим лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 12.11.2019 №22/3/1-с-2178 в частині до якого саме строку було продовжено строки зберігання матеріалів його скарг, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити до якого саме року включно було продовжено зберігання матеріали його скарг від 11.03.2015 та 04.06.2015.
Листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 03.02.2020 №С-1101/22 від 03.02.2020 повідомлено позивача про те, що відповідно до абзацу 2 статті 8 Закону України від 02.10.1996 "Про звернення громадян", не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, у зв'язку з чим повернуто зазначену заяву позивача.
Вважаючи, що відповідачем неправомірно не надано копії всіх матеріалів за його скаргами, а також не продовження відповідачем строків їх зберігання, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ч. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Відповідно до абз. 3 пункту 9 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - інструкція) термін зберігання документів за пропозиціями, заявами і скаргами визначається затвердженими керівниками організацій переліками документів і номенклатурами справ, що утворюються у процесі їх діяльності. Як правило, встановлюється п'ятирічний термін зберігання пропозицій, заяв і скарг та документів, пов'язаних з їх розглядом і вирішенням.
Відповідно до підпункту "б" статті 82 розділу 1.3 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12. 04. 2012 № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, звернення (пропозиції, заяви, скарги) громадян та документи (листи, довідки, акти) з їх розгляду особистого та другорядного характеру зберігаються 5 (п'ять) років. У разі неодноразового звернення - 5 років після останнього розгляду.
Як встановлено судом вище, Листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 12.11.2019 №22/3/1-с-2178 відповідач повідомив позивача, що позивач має можливість ознайомитися з матеріалами перевірки своїх скарг від 11.03.2015 (С-330) та від 04.06.2015 (С-1028) в частині, що згідно із законодавством не належить до інформації з обмеженим доступом. Для цього позивачу необхідно прибути у робочі дні до МВС за адресою: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ.
Також відповідачем вказано, що відповідно до підпункту б пункту 82 розділу 1.3 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, звернення (пропозиції, заяви, скарги документи (листи, довідки, акти) з їх розгляду особистого та другорядного характеру зберігаються 5 років. У разі неодноразового звернення - 5 років після останнього розгляду.
Так, вказаним листом проінформовано позивача про те, що термін зберігання його скарг від 11.03.2015 та від 04.06.2015 продовжено.
Аналіз змісту вказаного листа дає можливість суду дійти висновку, що відповідачем продовжено термін зберігання скарг від 11.03.2015 та від 04.06.2015 до 2025 року (з моменту останнього розгляду - звернення позивача вх. дата 08.01.2020), оскільки відповідачем чітко зазначено норму, на підставі якої здійснено продовження такого терміну зберігання.
Суд також звертає увагу, що відповідачем вказаним листом запропоновано позивачу ознайомитися з матеріалами перевірки своїх скарг від 11.03.2015 (С-330) та від 04.06.2015 (С-1028) в частині, що згідно із законодавством не належить до інформації з обмеженим доступом, для чого позивачу необхідно прибути у робочі дні до МВС за адресою: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ.
Тобто, відповідачем зазначено певний алгоритм для отримання позивачем запитуваної інформації в частині, що згідно із законодавством не належить до інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, відповідач повно, об'єктивно та всебічно розглянув звернення позивача та надав обґрунтовану відповідь, що також підтверджується Листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 03.02.2020 №С-1101/22 від 03.02.2020, яким повідомлено позивача про те, що відповідно до абзацу 2 статті 8 Закону України від 02.10.1996 "Про звернення громадян", не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, у зв'язку з чим повернуто заяву позивача, а тому підстав, які б давали можливість суду дійти висновку про протиправність дій відповідача, судом не виявлено. Доказів, які свідчать про порушення відповідачем приписів ст. 40 Конституції України щодо обов'язку органу державної влади надати обґрунтовану відповідь на звернення позивача, до суду не надано.
Крім того, позивачем в позовній заяві самостійно зазначено, що листом директора Департаменту від 12.11.2019 його повідомлено, що строки зберігання матеріалів його двох вищевказаних скарг було начебто продовжено. При цьому позивачем вказано на незрозумілість вказаного листа.
Однак суд зазначає, що вищевстановлені обставини щодо надання відповідачем обгрунтованої відповіді про продовження строку зберігання скарг позивача спростовують суб'єктивне твердження позивача про незрозумілість такого листа.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача, що полягають у ненаданні позивачу копії усього матеріалу за його скаргами від 11.03.2015 (С-330) та 04.06.2015(С-1028) та у незадоволенні вимог позивача про продовження строків зберігання його скарг від 11.03.2015 (С-330) та 04.06.2015 (С-1028), заявлена позивачем на захист права, яке не було порушено.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Європейський суд з прав людини у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року) постановив, що хоча стаття 6 Конвенції і гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона все-таки не встановлює жодних правил щодо прийнятності доказів або порядку їх оцінки. Тому встановлення таких правил взагалі є предметом, що регулюється національним законом і національними судами.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що досліджені судом обставини та надані до матеріалів справи докази є достатніми прийняття обґрунтованого рішення в межах спірних правовідносин.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим заява позивача від 04.06.2020 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 07 серпня 2020 року.
Суддя О.Г. Котеньов