Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 серпня 2020 р. справа № 520/8572/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізюмської міської ради (площа Центральна, буд. 1,м. Ізюм,Харківська область,64309) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24 квітня 2020 року за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19";
- визнати протиправними дії Ізюмської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2017 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у порядку ст. 118 Земельного кодексу України;
- зобов'язати Ізюмську міську раду Харківської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 , та надання вказаної земельну ділянку у власність ОСОБА_1 у відповідності до законів України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року в адміністративній справі № 820/5134/17, Ізюмською міською радою повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 . Однак, рішенням 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24 квітня 2020 року за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19", позивачу повторно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, які не передбачені чинним законодавством, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 08.07.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Ізюмська міська рада не має підстав прийняти відповідне рішення для виконання рішень судів по справах в зв'язку з тим, що земельна ділянка за зазначеною у судових рішеннях по справах № 520/5134/17 та № и623/221/17 за адресою, місцерозташуванням, площею, цільовим використанням, визначеними межами та правами є лише одним об'єктом цивільно- правових відносин, а претендентів (стягувачів) на вказану ділянку є двоє, що, в свою чергу, викликає конфлікт інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Як зазначив представник відповідача, Ізюмська міська рада не має законодавчо визначених підстав надавати (або не надавати) переваги у одержанні у власність земельної ділянки площею 0,0300, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 відносно гр. ОСОБА_3 . Оскільки, Ізюмська міська рада не має повноважень ні юридично, ні фізично задовольнити одночасно вимоги гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 у наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 0. 0300 гектара за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального садівництва, то рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19, як вважає відповідач, виконано ним в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Суд зазначає, що відповідно до частиною 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі № 520/174/19 встановлено преюдиційні обставини, які не підлягають повторному доказуванню.
Так, 15.12.2014 року позивач звернувся до Ізюмської міської ради Харківської області із заявою про безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,03 га., що розташована в АДРЕСА_3 . АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 та розташована поряд із належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , відповідно до кадастрового плану.
Рішенням Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16.02.2015 року № 2883 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 " позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 року по справі 623/2330/15-а рішення Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16.02.2015 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 " скасовано.
15.06.2016 року ФОП ОСОБА_2 , з яким у позивача укладено договори стосовно розробки проекту землеустрою, звернувся до Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області із заявою про погодження документації із землеустрою.
29.06.2016 року листом Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області № 96/41-16 позивачу відмовлено в погодженні документації з землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 для ведення індивідуального садівництва та повернуто зазначений проект, як такий, що поданий безпідставно.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі № 820/3901/16 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 15.06.2016 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 , у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.
Згідно відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» зазначена постанова набрала законної сили 17.10.2016.
11.04.2017 ОСОБА_2 звернувся до Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про повторний розгляд його заяви від 15.06.2016 про погодження проекту з урахуванням судових висновків у адміністративній справі № 820/3901/16.
25.04.2017 начальником Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Фролову В.О. надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 150/122-17, відповідно до якого погоджено проект, розробленим Фроловим В.О. за умови врегулювання в рамках приписів, передбачених ст.20, ч.2 ст.198 Земельного кодексу України наступних питань: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.
Рішенням Ізюмської міської ради VІІ скликання від 28.08.2017 № 1221 ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), яка розташована по АДРЕСА_2 , який розроблено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 . Вирішено розглянути повторно звернення ОСОБА_1 після подання ним належним чином звірених копії паспорта, копії картки № 178 фізичної особи - платника податків, копії витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6304347422017 від 22.05.2017; оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 № позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, наданої за формою та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580; позитивного висновку відділу містобудування архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради.
12 липня 2017 року ОСОБА_1 звертався до начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О. із заявою про внесення змін до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.04.2017 № 150/122-17, виключивши умови врегулювання питань щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки та щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.
На вказану заяву 13 липня 2017 року було надано відповідь № Н-132/0-0.23.021-122/152-17 про відсутність підстав для внесення змін у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Висновок про погодження розробленого ФОП ОСОБА_2 «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва) розташованої по АДРЕСА_2 від 25.04. 2017 № 150/122-17 було надано в рамках вимог, передбачених ст.ст.186 та 186-1 Земельного кодексу України на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 по справі № 820/3901/16 та з урахуванням висновків Харківського апеляційного адміністративного суду у цій справі від 15.03.2017.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року в адміністративній справі № 820/5134/17, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О., Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. щодо включення у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект та скасувати окремі положення Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого 25.04.2017 за № 150/122-17 Міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а саме в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст.20, ч.2 ст.198 Земельного кодексу України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.
Скасовано рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28 серпня 2017 року № 1221 “Про розгляд громадянина ОСОБА_1 ”.
Зобов'язано Ізюмську міську раду Харківської області повторно прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 820/5134/17 апеляційні скарги сторін залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 по справі № 820/5134/17 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 14.08.2018 по справі № 820/5134/17 касаційні скарги залишено без задоволення , постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного від 27.03.2018 залишено без змін.
06.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Ізюмської міської ради із заявою щодо виконання вищезазначеного судового рішення та здійснення Ізюмською міською радою повторного розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання земельної ділянки у власність позивача.
03.09.2018 року ОСОБА_1 отримано рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28.08.2018 року за № 1788 "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ", яким прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про затвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 . Відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 ", який розроблений ФОП ОСОБА_2 .
Відмовлено гр. ОСОБА_1 у визначені адреси земельній ділянки.
Вирішено розглянути повторно звернення гр. ОСОБА_1 після подання ним до Ізюмської міської ради належним чином завірених:
- оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки У власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення -щивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 розробленого ФО-П ОСОБА_2 ;
- позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 , наданого за формою та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту з запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру»;
- позитивного висновку відділу містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради.
Рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28.08.2018 року за № 1788 "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 " позивачем було оскаржено до суду в рамках адміністративної справи № 520/174/19.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі № 520/174/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/174/19, адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Скасовано рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року за № 1788 "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ".
Зобов'язано Ізюмську міську раду Харківської області повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року та ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у адміністративній справі № 820/5134/17. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі № 520/174/19, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі № 820/5134/17 та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року по справі № 820/5134/17, Ізюмською міською радою на 107 сесії 7 скликання прийнято рішення від 24.04.2020 року № 2789, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно частини 13 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.
З положень Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 18.10.2018 у справі №818/1976/17 та від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).
Із аналізу наведених положень слідує, що орган, який передає земельні ділянки у власність, може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише у випадку відсутності його погодження або відсутності позитивного висновку обов'язкової державної експертизи.
Дослідивши зміст спірного рішення 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24 квітня 2020 року за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19", суд зазначає, що єдиною підставою для його прийняття слугувало те, що Верховний Суд України 14.08.2018 року прийняв рішення, яким зобов'язав Ізюмську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 17.11.2016 року про виділення у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на зазначене, Ізюмська міська рада не має повноважень одночасно задовольнити вимоги гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 у наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 0, 0300 гектара за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального садівництва.
Вказані обставини, як зазначив представник відповідача у відзиві на позов, призводять до конфлікту інтересів двох претендентів на одну земельну ділянку.
Суд зазначає, що вказаним доводам уже була надана оцінка в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/174/19.
Так, колегією суддів зазначено, що підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, урегульовані ЗК України. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Окрім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано, належних чином засвідчених доказів надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва, загальною площею 0,03 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто до моменту повторного розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 у квітні 2020 року вказана земельна ділянка не перебувала у користуванні чи власності ОСОБА_3 , отже була вільною.
Доказів на підтвердженні протилежного відповідачем до суду не надано.
Таким чином, Ізюмською міською радою не надано до суду належних доказів на підтвердження прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , що спростовує мотиви відповідача у відмові в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку землеустрою з підстав того, що дана земельна ділянка виділяється у власність іншій особі.
При цьому суд враховує, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися, а тому судом не може бути надана оцінка наявності переваг тієї чи іншої особи.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.02.2018 року по справі №545/808/17.
Інших мотивованих та обґрунтованих підстав для прийняття спірного рішення 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24 квітня 2020 року за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19" відповідачем не зазначено, що, в свою чергу вказує на безпідставність та необґрунтованість спірного рішення відповідача, яке прийнято за відсутності підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою, перелік яких чітко передбачений Земельним Кодексом України.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24 квітня 2020 року за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19", як такого, що прийнято з підстав, які не передбачені Земельним Кодексом України.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Ізюмської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2017 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у порядку ст. 118 Земельного кодексу України, то суд зазначає, що вказана вимога поглинається попередньою, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Ізюмської міської ради Харківської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 , та надання вказаної земельну ділянку у власність ОСОБА_1 у відповідності до законів України, то суд зазначає наступне.
Так, втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні, а відтак правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а та від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18.
Таким чином, захист порушених прав позивача у формі зобов'язання Ізюмської міської ради прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Ізюмської міської ради, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які не передбачені діючим законодавством.
Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати невизначений час, то в даному випадку єдиним ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання Ізюмської міської ради прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .
Таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).
Відтак, обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Ізюмської міської ради Харківської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 .
Позовні вимоги щодо зобов'язання Ізюмської міської ради Харківської області надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають, з огляду на їх передчасність та не прийняття наразі відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 .
Як вбачається з частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частково задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24 квітня 2020 року за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19".
Зобов'язати Ізюмську міську раду Харківської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_2 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмської міської ради (площа Центральна, буд. 1,м. Ізюм,Харківська область,64309, код ЄДРПОУ 2699600038)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова