Справа № 500/1388/20
04 серпня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
за участю:
секретаря судового засідання Косюк О.П.
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Смвль Г.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання незаконною відмови щодо призначення пенсії за віком та зобов'язання призначити пенсію,
ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі, також, - відповідач), в якому просить визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення позивачу пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" незаконною та зобов'язати призначити таку пенсію з 12.05.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно із записами в трудовій книжці позивач працював у колективному сільськогосподарському підприємстві "Маяк" з 01.08.1978 по 29.05.1989 та з 29.05.1989 по 27.01.2004 у Копичинецькому консервному заводі. Позивачу виповнилося 59 років і 6 місяців і вона має достатній стаж роботи, що дає право на отримання пенсії за віком. В зв'язку із цим позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, надавши необхідні документи. Однак, в призначенні такої пенсії позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що згідно з поданими документами страховий стаж роботи підтверджено 9 років 2 місяці 29 днів, а отже, права на призначення пенсії за віком вона не має. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 19.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Від відповідача на адресу суду 06.07.2020 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог (аркуші справи 25-26). Зокрема, у відзиві зазначено, що позивачу до загального страхового стажу зараховано 9 років 2 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 12.05.2020. Зокрема, періоди роботи позивача в колгоспі "Маяк" з 01.08.1978 по 29.05.1989 зарахувати до загального стажу нема підстав, оскільки в довідках відсутнє та допущено скорочення "по батькові", що не відповідає паспортним даним позивача, а період роботи з 29.05.1989 по 27.01.2004 у Копичинецькому консервному заводі не враховано, оскільки відтиск печатки в трудовій книжці, якою завірений запис про звільнення з роботи не чіткий, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Також, у відзиві містилося клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 07.07.2020 вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі.
Від позивача також на адресу суду 14.07.2020 надійшла відповідь на відзив (аркуші справи 38-39), в якому позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (аркуші справи 13-14).
Відповідно до записів трудової книжки (аркуші справи 5-7) судом встановлено наступні відомості про трудову діяльність позивача у спірні періоди:
01.08.1978 прийнята на роботу в колгосп "Маяк" вахтером та 29.05.1989 звільнена з роботи за власним бажанням;
29.05.1989 прийнята посаду сортувальника сировини в Копичинецький консервний завод та 27.01.2004 звільнена з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності).
Як випливає із матеріалів справи, 12.05.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення їй пенсії за віком, додавши необхідні документи.
Листом №1900-0321-9/6144 від 19.05.2020 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мотивуючи тим, що періоди роботи позивача в колгоспі "Маяк" з 01.08.1978 по 29.05.1989 зарахувати до загального стажу нема підстав, оскільки в довідках відсутнє та допущено скорочення "по батькові", що не відповідає паспортним даним позивача, а період роботи з 29.05.1989 по 27.01.2004 у Копичинецькому консервному заводі не враховано, оскільки відтиск печатки в трудовій книжці, якою завірений запис про звільнення з роботи не чіткий. Також, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дані про нараховану заробітну плату в період з 2000 по 2004 роки відсутні. Згідно з поданими позивачем документами підтверджено страховий стаж роботи 9 років 2 місяці 29 днів. Тому, на думку відповідача, права на призначення пенсії за віком згідно з заявою №871 від 12.05.2020 у позивача немає у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії - 27 років (аркуші справи 2-4).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
При цьому, статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Проаналізувавши зазначені норми законодавства, можна дійти до висновку, що жінки які народились в період з 01.10.1960 по 31.03.1961 мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років 6 місяців за наявності трудового стажу з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).
Пунктом другим частини першої статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).
Статтею 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 03.05.2020 та, відповідно, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 12.05.2020, досягла віку 59 років 6 місяців, а тому, право на призначення пенсії за віком у позивача виникло за наявності страхового стажу не менше 27 років.
Відповідач, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, посилався на відсутність страхового стажу, оскільки неможливо зарахувати до страхового стажу трудовий стаж: з 01.08.1978 по 29.05.1989 в колгоспі "Маяк"; - з 29.05.1989 по 27.01.2004 у Копичинецькому консервному заводі .
Судом встановлено, що в пункті 1 записів трудової книжки позивача є запис про її прийняття 01.08.1978 на роботу в колгосп "Маяк" на посаду вахтера (Наказ №8 від 31.08.1978). В пункті 2 записів трудової книжки є запис про те, що ОСОБА_1 звільнена 29.05.1989 з колгоспу "Маяк" (Наказ №5 від 31.05.1989). Запис внесений головою колгоспу, скріплений відповідною печаткою підприємства.
Також, в пункті 3 записів трудової книжки позивача є запис про її прийняття 29.05.1989 на посаду сортувальника сировини Копичинецькому консервному заводі (Наказ №44-к від 29.05.1989). В пункті 4 записів трудової книжки є запис про те, що ОСОБА_1 звільнена 27.01.2004 з Копичинецькому консервному заводі (Наказ №3 від 27.01.2004).
В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказало на відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 01.08.1978 по 29.05.1989 через відсутність та допущення скорочення в довідках "по батькові", що не відповідає паспортним даним позивача. А період роботи з 29.05.1989 по 27.01.2004 у Копичинецькому консервному заводі відповідачем не враховано, оскільки відтиск печатки в трудовій книжці, якою завірений запис про звільнення з роботи не чіткий, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
Суд не погоджується із такими доводами відповідача та вважає за важливе в першу чергу звернути увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкції № 58).
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції № 58 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Як уже зазначалось судом, з наявних у матеріалах справи копій сторінок трудової книжки позивача судом встановлено, що позивач працював у спірні періоди, а саме з 01.08.1978 по 29.05.1989 у колгоспі "Маяк", а з 29.05.1989 по 27.01.2004 в Копичинецькому консервному заводі. Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду.
Також суд не погоджується із посиланням відповідача на те, що стаж роботи позивача в Копичинецькому консервному заводі не підлягає зараховуванню через те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про нараховану заробітну плату в період з 2000 року по 2004 рік.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ст. 106 Закону №1058-IV обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача в колгоспі "Маяк" з 01.08.1978 по 29.05.1989 та у Копичинецькому консервному заводі з 29.05.1989 по 27.01.2004 , у зв'язку з чим загальний розмір страхового стажу позивача становить більш ніж 27 років, що достатньо для призначення пенсії за віком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача щодо призначені позивачу пенсії за віком, а також про підтвердженість спірних періодів роботи з 01.08.1978 по 29.05.1989 в колгоспі "Маяк" та з 29.05.1989 по 27.01.2004 у Копичинецькому консервному заводі, що дає право на призначення пенсії, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме, бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною і скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладену у листі від 19.05.2020 №1900-0321-9/6144 у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі "Маяк" с.Котівка Гусятинського району з 01.08.1978 по 29.05.1989 і в Копичинецькому консервному заводі ОВКФ "Харчопром" з 29.05.1989 по 27.01.2004, та призначити пенсію з 12.05.2020.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною і скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладену у листі від 19.05.2020 №1900-0321-9/6144 у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі "Маяк" с.Котівка Гусятинського району з 01.08.1978 по 29.05.1989 і в Копичинецькому консервному заводі ОВКФ "Харчопром" з 29.05.1989 по 27.01.2004, та призначити пенсію з 12.05.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 серпня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання с. Котівка,Гусятинський район, Тернопільська область,48270 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1
відповідач:
-Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження/місце проживанняМайдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769;
Головуючий суддя Баб'юк П.М.