07 серпня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1158/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0000041304 та №0000051304.
Ухвалою судді від 14.04.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 14.05.2020 року (а.с.131).
У підготовче судове засідання 14.05.2020 учасники справи не з'явилися, позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з карантинними заходами, розгляд справи відкладено до 10.06.2020 (а.с.136-137, 177).
10.06.2020 підготовче засідання відкладено до 10.07.2020 у зв'язку з клопотанням позивача (а.с.183-184, 185).
Ухвалою суду від 10.07.2020 допущено заміну відповідача Державної фіскальної служби України на правонаступника - Державну податкову службу України (а.с.214-215).
Ухвалою суду від 10.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 30.07.2020 (а.с.216).
В судовому засіданні 30.07.2020 представниками сторін заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.218).
Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом протиправно збільшено суму грошових зобов'язань позивача зі сплати податків і зборів та за штрафними (фінансовими) санкціями за невиконання обов'язку щодо підтвердження витрат на суму 4200116,73 грн., які понесені у зв'язку з придбанням валютних коштів в сумі 175000 доларів США. Оскільки, він, як платник податків не зобов'язаний зберігати документи, які пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких було передбачено чинним на той час та на час перевірки законодавством за межами 1095 днів. Також, зазначав про відсутність у податкового органу доказів придбання позивачем валютних цінностей саме 31.12.2015. Крім того, посилаючись на порушення відповідачем пп.2.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. №395 (далі за текстом - Порядок №395), зазначав, що зміст акту перевірки не містить інформації щодо операції (фактичних даних) з отримання позивачем протягом 2015 року або іншого періоду, доходу за якими встановлено порушення вимог Податкового кодексу України та розраховано відповідне податкове зобов'язання, а в разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, відповідачем в акті перевірки не зазначено доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. При цьому, вказував, що висновок податкового органу про отримання позивачем доходу в 2015 році, який ґрунтується на відсутності у платника податку документів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не подано жодних доказів декларування позивачем доходу в 2015 році в розмірі, визначеному в акті перевірки або інших фактичних даних, які свідчать про отримання ним вказаного доходу у 2015 році. Також, посилався на висновок судово-економічної експертизи № 7/1 від 22.11.2019, в якому експерт відповів на поставлені питання та вказав, що проведеним дослідженням встановлено документальне підтвердження отримання ОСОБА_1 доходу в розмірі 172224,58 доларів США за 1989-1994 роки. Зазначав, що податковим органом не відображено доказів того, що вказане в акті перевірки майно (грошові кошти та валютні цінності) набуті позивачем саме 31.12.2015. Посилався на те, що визначення контролюючим органом позивачу загальної суми річного оподаткованого доходу на підставі даних, які містяться в декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевою самоврядування за 2015 рік, не відповідає пункту 164.1 статті 164 Податковою кодексу України. Оскільки, податковим органом протиправно включено до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2015 рік все нерухоме та рухоме майно, грошові кошти, які було визначено позивачем в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевою самоврядування за 2015 рік, тобто було наявне станом на час подання декларації та було набуте позивачем протягом життя. Також, зазначав, що факт дарування позивачу 150000,00 доларів США підтверджується належним чином, зокрема, заявою його батька, посвідченою приватним нотаріусом у встановленому законодавством порядку. Що, на переконання позивача, свідчить про протиправність невизнання відповідачем суми дарунку, отриманого позивачем від свого батька у розмірі 150000,00 доларів США. Крім того, посилався на те, що військовим збором можуть бути оподатковані лише доходи, отримані платниками податку після 03.08.2014. при цьому, звертав увагу на те, що податковим органом не встановлено під час перевірки та не доведено час та суми отриманого позивачем доходу для обрахунку суми військового збору.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.139-141) заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Оскільки, під час перевірки платником податків документально не було підтверджено витрати на суму 4200116,73 гри., які понесені позивачем у зв'язку з придбанням валютних коштів у сумі 175000 доларів США (перерахунок на національну валюту України за курсом Національного банку України було зроблено станом на 31 грудня 2015 року), відповідно до показників щодо грошових активів, відображених в електронній декларації за 2015 рік ОСОБА_1 ). Так, представник відповідача зазначав, що відповідно до поданих позивачем податкових декларацій, інформації про доходи отриманих від податкових агентів та наданих первинних документів фізична особа ОСОБА_1 протягом 1998 - 2015 років отримав доходів на загальну суму 2093524 грн., з яких сплачено податкових платежів на суму 42116,74 грн. В електронній декларації за 2015 рік ОСОБА_1 відображено наявність грошових активів у розмірі - 470000 доларів США. На переконання податкового органу, позивачем було отримано доходи у 1998 - 2015 роках, та які різняться між тими, що задекларовані останнім, різниця становить 3043162,47 грн. (4299116,73 грн. - 1149071 грн. - 42116,74) = 3043162,47 грн. При цьому, відповідач посилався на те, що на порушення вимог п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168. п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України платником податку ОСОБА_1 не було включено суму 3043162,47 грн. до загального річного оподаткування доходу, не було подано, відповідно, податкову декларацію за наслідками 2015 року та не сплачено податок з таких доходів (подана була лише декларація про майновий стан і доходи за І квартал 2015 року від 10.02.2015 року № 1500012480 як ліквідаційна при припиненні підприємницької діяльності). Таким чином, перевіркою правильності визначення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 загального річного доходу встановлено заниження оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 3043162,47 грн. Зазначав, що у 2015 році у разі, якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб 20 відсотків. Станом на 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1218 грн., відповідно десятикратний розмір мінімальної заробітної плати за рік складав 146160 гривень (база оподаткування у 2015 році для застосування ставки податку на доходи фізичних осіб 15 відсотків). Звертав увагу на те, що за 2015 рік податковими агентами виплачено ОСОБА_1 дохід у вигляді заробітної плати в сумі 79522,71 грн., з якого утримано 11200,76 грн. (15 відсотків та 20 відсотків). Отже, відповідач зазначав, що за результатами перевірки встановлено заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 606028,28 грн. Одночасно, представник відповідача, вказував, що зазначені доходи є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 відсотки від об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим, заниження суми податкового зобов'язання з військового збору становить 45647,44 грн. (3043162,47 х 1,5% = 45647,44 грн.).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази у справі, а також пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що у період з 13.02.2017 по 14.02.2017 ДФС України, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, наказу ДФС України від 13.02.2017 року №78 про проведення позапланової невиїзної перевірки (а.с.44-52), проведено позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 14.02.2017 №5/99-99-13-04-02/2524619491 (а.с.44-52), яким встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.164.1 ст.164. ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДФО на суму 2108859,68 грн.; п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму військового збору на суму 158359,79 грн.
Не погодившись з висновками вказаного акту, позивачем подано заперечення (а.с.53-56).
За наслідками розгляду заперечень позивача, відповідачем в період з 02.03.2017 по 16.03.2017 ДФС України, на підставі п.44.7 ст.44, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.79, ст.79, п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, наказу ДФС України від 28.02.2017 року №140 "Про проведення документальні позапланової невиїзної перевірки" (а.с.153), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 23.03.2017 №15/99-99-13-04-02/2524619491 (а.с.57-67), яким встановлено порушення:
- п.44.1 ст.44, п.164.1 ст.164. ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДФО на суму 606028,68 грн.;
- п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму військового збору на суму 45647,44 грн.
30 березня 2017 року ОСОБА_1 в порядку, встановленому п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подав до ДФС України заперечення до зазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки, в яких позивачем зазначено, що останній з висновками акту не згоден, вважає їх безпідставними та необґрунтованими (а.с.93-98).
Розглянувши дане заперечення позивача, ДФС України направила па адресу ОСОБА_1 лист від 11 квітня 2017 року №5095/г/99-99-13-04-02-14 "Про розгляд заперечення до акту перевірки від 23.03.2017 року №15/99-99-13-04-02/2524619491" в якому зазначено, що висновки акту щодо порушення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 606028,28 грн. та податкового зобов'язання з військового збору у сумі 45647,44 гри. є правомірними (а.с.150-151).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 23.03.2017 №15/99-99-13-04-02/2524619491 податковим органом 13.04.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000041304, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язанням за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 757535,35 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 606028,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151507,07 грн. (а.с.142);
- №0000051304, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язанням за платежем "військовий збір" на загальну суму 57059,30 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 45647,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11411,86 грн. (а.с.144).
Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятих відповідачем рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Цим Кодексом також визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний дохід для цілей розділу IV цього Кодексу - податок на доходи фізичних осіб, платник податку на доходи фізичних осіб, оподаткування податком на доходи фізичних осіб, дохід фізичної особи, який підлягає оподаткуванню (пп.14.1.166 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.162.4 ст.162 ПК України якщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.
Пунктом 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);
суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;
доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;
частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього Кодексу;
дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу;
оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом;
сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;
пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів;
інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу;
дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом;
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу;
кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання;
доходи, що становлять позитивну різницю між: сумою коштів, отриманих платником податку внаслідок його відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду, крім випадків, коли платник податку одночасно передає кошти, отримані з фонду фінансування будівництва, в управління тому самому управителю у той самий або інший фонд фінансування будівництва; сумою коштів, отриманих платником податку від інших осіб внаслідок відступлення на їх користь права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва (у тому числі, якщо таке відступлення здійснено на підставі договору купівлі-продажу), та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду за цим договором;
дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання; в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування; г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом; ґ) виплати з державного бюджету, пов'язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.
Дія цього підпункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування;
сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі за договорами страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління, у випадках та розмірах, визначених підпунктом 170.8.2 пункту 170.8 статті 170 цього Кодексу;
сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються: а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами; б) одним із членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку; в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як 2,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків;
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу)
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст.168 ПК України.
Згідно пп.168.2.1 п.168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (пп.168.2.2 п.168.2 ст.168 ПК України).
Аналізуючи зміст акту перевірки від 23.03.2017 №15/99-99-13-04-02/2524619491 судом встановлено, що на перевірку платником податку ОСОБА_1 були надані документальні підтвердження, частина з яких прийнята перевіркою до уваги.
Зокрема, перевіркою прийнято підтвердження отримання позивачем 295000,00 доларів США, а саме: довідка від 08.04.1992 №76/04 малого підприємства Центр фізичного виховання і духовного вдосконалення "Цунамі" про виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за сумісництвом в сумі 1636541,47 грн. (а.с.76), які згідно з поясненнями були конвертовані позивачем в іноземну валюту на той час по курсу, зокрема було придбано 35000,00 доларів США; надане ОСОБА_1 пояснення, що за період з 1992 по 1998 рік, під час перебування на керівних посадах в комерційних структурах ним накопичені заощадження за рахунок отриманих доходів у сумі 90000 доларів США; надана ОСОБА_1 під час перевірки заява колишньої дружини, яка завірена приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бондаренком А.В., зареєстрована в реєстрі за №717 та свідчить про передачу ОСОБА_1 у власність грошових коштів в сумі 170000 доларів США, що в еквіваленті становить 1329308,96 грн. (а.с.100).
При цьому, перевіркою не прийнято пояснення ОСОБА_1 щодо отримання ним у 2009 році від свого батька ОСОБА_2 подарунку у вигляді грошових коштів на суму 150000 доларів США.
При цьому, в акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем не надано до перевірки передбачених законодавством документів, що свідчать про передачу його батьком валютних цінностей (150000 доларів США), зазначених у поясненні, а саме нотаріально посвідчений договір дарування, так як згідно п.5 ст.719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваних мінімумів доходів громадян укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, податковий орган дійшов висновку, що під час перевірки платником податків ОСОБА_1 документально не підтверджено витрати на суму 4200116,73 грн., які понесені у зв'язку з придбанням валютних коштів у сумі 175000,00 доларів США (у перерахунку в національну валюту України за курсом Національного банку України станом на 31.12.2015).
При цьому, під час перевірки податковим органом встановлено, що сукупна сума отриманих ОСОБА_3 доходів за 1998-2015 роки становить 1199071,00 грн., з яких сплачено податковий платіж на суму 42116,74 грн..
Таким чином, податковий орган під час перевірки позивача дійшов висновку про невідповідність задекларованих витрат позивача, отриманим у 1998-2015 роках доходам, що становить 3043162,47 грн. (4200116,73 грн. - 1199071,00 грн. - 42116,74) = 3043162,47 грн..
Судом встановлено, що податковим органом здійснено нарахування позивачу ПДФО у розмірі 606028,28 грн. та військового збору у розмірі 45647,44 грн. із суми невідповідності у розмірі 3043162,47 грн.
Так, суд погоджується з доводами позивача щодо суперечливості висновків акту перевірки, зокрема в одному розділу акту - п.1.7 встановлено, що сукупна сума доходу за період з 2000 по 2015 роки складає 2093524,00 грн. (а.с.61), а в іншому - п.2, сукупна сума доходів за період з 1998 по 2015 роки складає 1199071,00 грн., з яких сплачено податок на суму 42116,74 грн. (а.с.65). Водночас, акт перевірки не містить даних про доходи позивача та даних про їх нарахування за період з 1998 по 2015 роки, оскільки в акті відображена таблиця сукупного доходу лише за період з 2000 по 2015.
Отже акт перевірки не містить чіткого визначення періоду, за який взяті отримані позивачем доходи для нарахування ПДФО - чи 1998-2015, чи 2000-2015. При цьому, доходи отримані ним за інші періоди, що передували 1998, податковим органом не встановлювалися та до розрахунку не бралися, незважаючи на те, що трудовий стаж позивача починається з 01.10.1986 року, про що свідчить його трудова книжка (а.с.77-90).
Матеріали справи містять копію електронної щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2015 рік, згідно розділу 3 якої "Об'єкти нерухомості" позивачем задекларовано об'єкти нерухомості, зокрема: комплекс, інше вартістю 150900,00 грн.; житловий будинок вартістю 743553 грн., також земельна ділянка, вартістю 1075590 грн.; в розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" позивачем задекларовані транспортні засоби (без зазначення вартості). В розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" - в сумі 79522 грн. (заробітна плата). В розділі 12 декларації "Грошові зобов'язання" задекларовані готівкові кошти в сумі 470000,00 доларів США (а.с.103-115).
Відповідно до п.46.1.ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п.п.179.1, 179.2 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:
від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;
від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;
у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;
Згідно п.179.9 ст.179 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, виходячи з таких умов: загальна частина податкової декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), що отримує (несе) незначна кількість платників податку; податкова декларація є уніфікованою та єдиною для всіх встановлених цим розділом випадків її подання; розрахунки окремих видів доходів (витрат) мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат); податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення; податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов'язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку. Бланки податкових декларацій мають безоплатно надаватися контролюючими органами платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.
На виконання вказаної норми наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан .
Пунктом 179.11 статті 179 ПК України визначено, що фізичні особи, які декларують майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", подають податкову декларацію виключно у випадках, передбачених цим розділом.
Згідно ч.1 ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.46 Закону України "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості про: наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню кошти, розміщені на одному банківському рахунку, внесок до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, а також актив у дорогоцінних (банківських) металах, готівкові кошти, кошти, позичені третім особам, вартість яких не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року.
Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством у визначеному ним порядку (ч.1 ст.47 Закону України "Про запобігання корупції").
Згідно статті 48 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Форма декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджена Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №3.
Отже, податкова декларація та декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є різними видами декларацій, які відрізняються за функціями, змістом та суб'єктами їх перевірки.
Суд зазначає, що факт декларування в розділі 12 "Грошові зобов'язання" щорічної електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік готівкових коштів не може свідчити про їх отримання саме в році, за який подано електронну декларацію. Оскільки таку декларацію позивач зобов'язаний був подати, як особа уповноважена на виконання функцій держави та задекларувати усе наявне у нього майно та грошові кошти станом на останній день звітного періоду (31.12.2015) подання декларації, та яке було набуте позивачем протягом життя.
Доказів отримання позивачем зазначених останнім в розділі 12 декларації за 2015 рік "Грошові зобов'язання" задекларованих готівкових коштів в сумі 470000,00 доларів США саме у 2015 році податковим органом суду не надано.
Отже, декларування позивачем в розділі 12 "Грошові зобов'язання" електронної щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік готівкових коштів в сумі 470000,00 доларів США, з частини яких податковим органом не прийнято підтвердження, не може бути підставою для донарахування податковим органом ПДФО позивачу.
Щодо посилань податкового органу на те, що позивачем не надано до перевірки передбачених законодавством документів, що свідчать про передачу його батьком валютних цінностей (150000,00 доларів США), зазначених у поясненні, а саме нотаріально посвідчений договір дарування, так як згідно п.5 ст.719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваних мінімумів доходів громадян укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 08.03.2017, наданих на ім'я Головного державного ревізора-інспектора відділу організації контрольно-перевірочної роботи управління планування та контрольно-перевірочної роботи Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС України Грабовського С.М . , в яких позивач пояснив, що у 2009 році його батьком ОСОБА_5 передано йому подарунок у вигляді грошових коштів у загальній сумі 150000,00 доларів США (а.с.72-74).
При цьому, позивачем в даному поясненні зазначено, що дані грошові кошти ним до подання електронної декларації, в жодній попередній декларації не відображалися, так як форми декларацій, які подавалися ним до цього, не передбачали декларування готівкових коштів, та, відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" подарунки у вигляді грошових коштів, що даруються батьками дітям не підлягали оподаткуванню.
Також, пояснив, що факт придбання його батьком відповідних валютних цінностей підтверджується копією довідки від 09.12.2005 № 01-09/1-1677 (а.с.75), відповідно до якої його батьком в період з 01 січня 2002 року по 15 грудня 2005 року придбано іноземну валюту в загальній сумі 157340 (сто п'ятдесят сім тисяч триста сорок) доларів США за відповідним курсом продажу.
З даних пояснень вбачається, що позивачем разом з поясненнями надані додатки: копію довідки від 09.12.2005 № 01-09/1-1677, копію довідки від 08.04.1992 №76/04 та копію трудової книжки.
Судом встановлено, що зазначені пояснення ОСОБА_1 13.03.2017 отримано С.Грабовським, про що свідчить особистий підпис останнього (а.с.72).
При дослідженні поданої позивачем до перевірки довідки від 09.12.2005 № 01-09/1-1677 судом встановлено, що вона видана філією - Кіровоградське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в тому, що дійсно протягом періоду з 01 січня 2002 року по 15 грудня 2005 року ним було придбано в установах Ощадбанку Кіровоградської області (м. Кіровограда) іноземної валюти на суму 157340 доларів США за відповідними курсами продажу банку.
Аналізуючи наведені в зазначених документах відомості, суд дійшов висновку про документальне підтвердження походження коштів, придбаних батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в сумі 157340,00 доларів США, станом на грудень 2005 року.
Доказів, які б спростовували встановлені судом обставини відповідачем суду не надано.
При цьому, суд зазначає, що відсутність нотаріально посвідченого договору дарування батьком ОСОБА_5 своєму синові ОСОБА_1 150000,00 доларів США не спростовує факту дарування.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 (в редакції, чинній станом на 2009 рік) громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до цього Декрету, зобов'язані зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років.
За приписами норм п.п.44.1, 44.3 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається наявність у громадян, доходи яких підлягають оподаткуванню, зберігати облікові дані про доходи протягом трьох років.
Доказів наявності у позивача обов'язку щодо зберігання первинних документів протягом строку, який перевищує три роки, відповідачем суду не надано.
Що свідчить про відсутність у позивача обов'язку щодо зберігання документів, що свідчать про передачу його батьком валютних цінностей (150000,00 доларів США), з 2009 року до часу проведення податковим органом перевірки (2017 рік).
До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.164.4 ст.164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Таким чином, суд вважає протиправним здійснення податковим органом перерахунку доходу позивача у вигляді валютних цінностей, отриманого у 2009 році, за валютним курсом НБУ, що діяв станом на 31.12.2015.
Щодо документального підтвердження отримання ОСОБА_1 доходу в розмірі 172224,58 доларів США за період з 1989 рік по 1994 рік, суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять копію довідки фірми "Смальта" приватного підприємства "Арданакс" №12 від 17.01.1995, за змістом якої ОСОБА_1 за 1994 рік отримано дохід у вигляді преміальної винагороди та довідку Соціальної служби Науково-виробничого об'єднання "Том інтернешнл" №17/1-01 від 25.01.1994 протягом періоду з 29.10.1989 по 29.10.1993 отримано дохід у вигляді заробітної плати (а.с.101-102).
Згідно вищезазначених довідок позивачем протягом періоду з 1989 року по 1994 рік отримано прибуток, в тому числі: у 1989 році - 2720,00 руб.; у 1990 році - 45300,00 руб.; у 1991 році - 31200,00 руб.; у 1992 році - 4790380,00 крб.; у 1993 році - 97868000,00 крб.; у 1994 році - 998867000,00 крб.
Суд зазначає, що курс НБУ за 1 долар США становив: 04.01.1989 - 0,6059 руб.00 коп.; 03.01.1990 - 0,6072 руб. 00 коп.; 02.01.1991 - 0,5605 руб. 00 коп.; за 1992 рік - 208 крб. 00 коп.; 1993 рік - 4539 крб. 00 коп.; за 1994 рік - 31700 крб. 00 коп.
Отже, враховуючи встановлені дані, суд дійшов висновку про документальне підтвердження отримання ОСОБА_1 за період з 1989 рік по 1994 рік доходу в розмірі 172224,58 доларів США, зокрема:
- за 1989 рік - 2720 руб.00 коп./0,6059руб.00 коп.=4489,19 доларів США;
- за 1990 рік - 45300 руб.00 коп./0,6072руб.00 коп.=74604,74 доларів США;
- за 1991 рік - 31200 руб.00 коп./0,5605 руб.00 коп.=55664,59 доларів США;
- за 1992 рік - 790380 крб.00 коп./208 крб.00 коп.=3799,90 доларів США;
- за 1993 рік - 9786800 крб.00 коп./4539 крб.00 коп.=2156,16 доларів США;
- за 1994 рік - 998867000 крб. 00 коп./31700 крб.00 коп.=31510,00 доларів США ;
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо документального підтвердження отримання ОСОБА_1 доходу в розмірі 172224,58 доларів США за період з 1989 рік по 1994 рік.
Враховуючи викладене, суд вважає посилання податкового органу в зазначеній частині безпідставними, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушень позивачем податкового законодавства України, зокрема, п.44.1 ст.44, п.164.1 ст.164. ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України та заниження останнім ПДФО на суму 606128,68 грн., а також п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та заниження суми військового збору на суму 45647,44 грн.
Такий висновок суду узгоджуються з висновком судового експерта ОСОБА_6 , поданого до суду позивачем, за результатами проведення судово-економічної експертизи №7/1 від 22.11.2019 (а.с.116-128).
Згідно даного висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, на виконання якої винесено наступні питання:
1. Чи підтверджуються документально висновки акту ДФС України від 23.03.2017 №15/99-99-13-04-02/2524619491 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків фізичною особою ОСОБА_1 реєстраційний помер облікової картки платника податків НОМЕР_2 за період з 01.01.1998 по 31.12.2016" про порушення платником податків ОСОБА_1 : п.44.1 ст.44, п.164.1 ст.164, ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДФО на суму 606128,68 грн.; п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму військового збору на суму 45647,44 грн.
2. Чи підтверджується документально, а саме: довідками від 17 січня 1995 року (вих.12) та від 25 січня 1994 року №17/1-01 отримання ОСОБА_1 доходу в розмірі 172224,58 доларів США,
Експерт дійшов наступних висновків:
1. Висновки акту ДФС України від 23.03.2017 №15/99-99-13-04-02/2524619491 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків фізичною особою ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 за період з 01.01.1998 по 31.12.2016" про порушення платником податків ОСОБА_1 : п.44.1 ст.44, п.164.1 ст.164, ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДФО на суму 606128,68 грн.; п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму військового збору на суму 45647,44 грн., нормативно і документально не підтверджуються;
2. Експертом, проведеним дослідженням встановлено, що підтверджується документально, а саме: довідками від 17 січня 1995 року (вих.12) та від 25 січня 1994 року №17/1-01 отримання ОСОБА_1 доходу в розмірі 172224,58 доларів США за 1989-1994 роки.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 101 КАС України встановлено вимоги до висновку експерта, згідно якої висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Проаналізувавши зміст вищезазначеного висновку експерта, суд дійшов висновку, що останній відповідає вимогам, встановленим КАС України, та не вбачає підстав для його відхилення та неврахування при вирішенні спору.
З огляду на викладене, та з урахуванням встановленого судом факту відсутності в діях позивача порушення вимог Податкового кодексу України, зокрема, п.44.1 ст.44, п.164.1 ст.164. ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, та заниження ПДФО на суму 606028,28 грн.; п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та заниження суми військового збору на суму 45647,44 грн., суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення фізичній особі ОСОБА_1 суми за податковими зобов'язаннями "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 606028,28 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 151507,07 грн., а також за податковими зобов'язаннями "військовий збір" на 45647,44 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11411,86 грн..
Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0000041304 та №0000051304 є необґрунтованими, винесеними без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, недобросовісно, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про їх протиправність та скасування.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 8145,95 грн. (а.с.26) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ: 43005393) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України від 13.04.2017 року №0000041304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 757535,35 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 606028,28 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 151507,07 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України від 13.04.2017 року №0000051304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 57059,30 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 45647,44 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 11411,86 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8145,95 грн. (вісім тисяч сто сорок п'ять гривень дев'яносто п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ: 43005393).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина