про залишення позовної заяви без руху
06 серпня 2020 року м. Київ № 370/1429/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконною бездіяльності державного реєстратора, скасування рішень,
04.08.2020, до Київського окружного адміністративного суду з Макарівського районного суду Київської області в порядку ст.29 КАСУ надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконною бездіяльності державного реєстратора, скасування рішень, яка згідно з даних витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.20, була розподілена на суддю Брагіну О.Є.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАСУ, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та документи, долучені до неї, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, з огляду на її невідповідність положенням процесуального законодавства.
Згідно ч.1-2 ст.169 КАСУ, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання позовної заяви у кількості екземплярів, що відповідає кількості учасників справи із зазначенням у ній: всіх відповідачів (державного реєстратора Сенеменчука С.Ф.; Головного територіального управління юстиції у Київській області); їх прізвищ, імен та по-батькові- фізичних осіб; повне найменування для юридичних осіб; поштової та електронної адрес; РНОКПП, коду ЄДРПОУ відносно юридичної особи; засобів зв'язку; з викладенням обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги з посиланням на докази, якими ці обставини підтверджені, зокрема, підстави незгоди з висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг, яким встановлена відсутність обов'язку відповідача- державного реєстратора Семенчука С.Ф. по повідомленню позивачки про недоліки поданих для державної реєстрації документів, що ОСОБА_2 було покладено в основу звернення до суду; зазначення місця знаходження оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів заявниці прийнятими рішеннями з розкриттям змісту порушених прав та подання суду квитанції про сплату судового збору за п'ять вимог немайнового характеру у розмірі 4204 грн.
Розглядаючи заяву позивачки про звільнення її від сплати судового з мотивів скрутного фінансового становища з наданням оцінки доказу, яким підтверджена зазначена обставина (довідка з Реєстру платників податків), суд зважив на таке:
згідно з положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Подане позивачкою клопотання не містить жодної підстави, з передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI для звільнення її від сплати судового збору.
За приписами частини 1 статті 133 КАСУ , суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. З наведених норм вбачається, що підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат є майновий стан позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, тому реалізація цього права відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір згідно поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд має встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища, інших грошових активів або майна (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
На підтвердження скрутності матеріального становища, позивачкою надано копію довідки від 27.02.2020 №47 про відсутність в Державному реєстрі платників податків інформації про її доходи як платника податків.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до Порядку формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів № 29.09.2017 № 822, реєстр створений виключно для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення податковими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, відсутність відомостей про доходи позивачки за 2019 для цілей оподаткування не свідчить про її скрутне матеріальне становище та неможливість оплатити судовий збір.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом. Дане положення Конституції є основоположним для будь-якого закону.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками соціального походження, майнового стану або іншими ознаками (частини перша, друга статті 24 Конституції).
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог КАСУ, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Суд також зважає на те, що 80% адміністративних справ, які знаходяться на розгляді у Київському окружному адміністративному суді є справи з приводу захисту соціальних прав, а суб'єктами звернення є соціально незахищені особи, які перебувають у скрутному матеріальному становищі, водночас сплачують судовий збір за подання позовів .
В той же час, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" акцентовано, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору.
На підставі, викладеного та, керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 170, 241, 243, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України про визнання незаконною бездіяльності державного реєстратора та зобов'язання вчинити дії, -залишити без руху.
Встановити заявниці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали направити позивачці для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.