06 серпня 2020 року Справа № 280/2223/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати відповідача призначити позивачу з 07.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача з 18.08.1986 по 01.10.2004, з 01.10.2004 по 04.06.2010, з 08.06.2010 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 25.09.2019.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років, позивачем отримано відмову у її призначенні з посиланням на ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, згідно з яким право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров'я, незалежно від віку, при вислузі років у період до 01.10.2017 не менше 26 років 6 місяців, проте згідно наданих документів у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж. Також позивач зазначає, що відповідачем не зараховані в спеціальний стаж деякі періоди її роботи, оскільки назви закладів, зазначених у її трудовий книжці, не відповідають Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Позивач із такою відмовою не погоджується, із посиланням на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.04.2020, у зв'язку з невідповідністю позову вимогам статей 160, 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку недоліки позовної заяви усунуто.
У зв'язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці з 13.04.2020 по 24.04.2020 питання щодо відкриття провадження у справі вирішувалося першого робочого дня - 27.04.2020.
Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
21.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23551), в якому зазначено, що у зв'язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 №2-р/2019, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213- VIII та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911 -VIII, відповідно до якої для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж станом на 11.10.2017 має становити 26 років 6 місяців, натомість у позивача станом на цю дату наявний спеціальний стаж 25 років 5 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Крім того, період роботи позивача з 08.10.2004 по 04.06.2010 на посаді провізора в ТОВ «Південь-фарм» не зараховано до стажу за вислугою років, оскільки назва фармацевтичного закладу, зазначена в трудовій книжці, не відповідає переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385. Позивачем не надано підтверджень, щодо державної акредитації ТОВ «Південь-фарм», відповідно до Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 765. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступні обставини.
07.02.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за вислугою років згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Повідомленням відповідача від 11.03.2020 №728/02-16 позивача проінформовано про відмову у призначенні пенсії.
Як вбачається із матеріалів справи, таку відмову оформлено рішенням від 12.02.2020 №084850001561, яке обґрунтовано тим, що спеціальний стаж ОСОБА_1 як працівника охорони здоров'я складає 25 років 5 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. При цьому, період роботи позивача з 08.10.2004 по 04.06.2010 на посаді провізора на підприємстві ТОВ «Південь - фарм» не зараховано до стажу за вислугою років, оскільки назва фармацевтичного закладу, зазначена в трудовій книжці, не відповідає переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385. Вказано, що для визначення права на пенсію за вислугою років акредитаційний сертифікат є обов'язковим документом, відповідно до якого визначається назва фармацевтичного (аптечного) закладу.
ОСОБА_1 , не погодившись з вищенаведеним рішенням, звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.2-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України №1788-ХІІ право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Разом з тим, 04.06.2019 рішенням №2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Згідно п. "е" ст. 55 Закону України №1788-ХІІ у редакції від 09.12.2012, до внесення змін Законом №213 та Законом №911, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 (далі - Перелік № 909).
За змістом розділу 2 Переліку № 909 до закладів і установ охорони здоров'я відносяться аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, посади - провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти.
Разом з тим відповідно до примітки 2 до Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
Визначення поняття "заклад охорони здоров'я" міститься у статті 3 Закону України від 19.11.1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (далі - Закон № 2801-XII), згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2801-XII заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.
Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.
Відповідно до п. 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 765 (далі - Порядок №765) державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
Згідно з пунктом 2 Порядку №765 акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації.
Як уже вказувалося вище, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю спеціального стажу, при цьому не зарахувавши до такого стажу період роботи позивача з 08.10.2004 по 04.06.2010 на посаді провізора на підприємстві ТОВ «Південь - фарм», оскільки назва фармацевтичного закладу, зазначена в трудовій книжці, не відповідає переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385, та вказав, що для визначення права на пенсію за вислугою років акредитаційний сертифікат є обов'язковим документом, відповідно до якого визначається назва фармацевтичного (аптечного) закладу.
Відповідно до записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працювала на наступних підприємствах:
- з 18.08.1986 по 01.05.1998 на посаді завідуючого, завідуючого - провізора аптеки №230 в Центральній районній аптеці №22;
- з 01.05.1998 по 01.10.2004 на посаді завідуючого аптечного пункту в Центральній районній аптеці №22;
- з 01.10.2004 по 10.02.2010 на посаді провізора в ТОВ «Південь - Фарм»;
- з 11.02.2010 по 04.06.2010 на посаду Генерального директора за сумісництвом в ТОВ «Південь - Фарм»;
- з 08.06.2010 по 31.07.2010 на посаді заступника завідуючого аптеки - провізора в КП «ФАРМ ТМК»;
- з 01.08.2010 по 09.11.2016 на посаді завідуючого аптекою - провізора в КП «ФАРМ ТМК»;
- з 15.11.2016 по 25.09.2019 на посаді завідуючого аптеки №8 ТОВ «Скіф-фарм».
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь - фарм» має право на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, що підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями ліцензій від 28.07.2005 серії АБ №203758, від 24.06.2010 серії АВ №541742. Дані ліцензії видані Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення та Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів МОЗ України.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-фарм» має право на роздрібну торгівлю лікарськими засобами від 20.07.2015 №599, видану Державною службою України з лікарських засобів.
При вирішенні спору по суті суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а) та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 04.03.2020 у справі №293/87/16-а), відповідно до яких особи, які працювали на посадах фармацевтів в аптечних кіосках, належних ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ. На працівника аптечного закладу не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення акредитації відповідного закладу охорони здоров'я, оскільки контроль за додержанням аптечними закладами правил здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, у тому числі в питаннях проходження акредитації, покладався чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у чинній редакції частини п'ятої статті 16 Закону № 2801-XII наразі установлено добровільне проходження закладами охорони здоров'я акредитації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Також передбачено, що не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміни у законодавстві щодо акредитації аптечних закладів на добровільних засадах призвели до дискримінації тих осіб, які працювали, до вказаних змін, у належному ФОП аптечному кіоску, який державної акредитації не проходив, у порівнянні з тими особами, які працюватимуть у неакредитованих аптечних закладах після змін у законодавстві, і матимуть право на отримання пенсії за вислугою років. Наслідком такого різного поводження є порушення заборони дискримінації у зв'язку з реалізацією права на мирне володіння майном - призначеною пенсією за вислугу років.
Зважаючи на схожі обставини справи, суд, на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України вважає за можливе застосувати вищевказані висновки.
За таких обставин, рішення відповідача від 12.02.2020 №084850001561, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Стосовно зобов'язання відповідача призначити позивачу з 07.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача з 18.08.1986 по 01.10.2004, з 01.10.2004 по 04.06.2010, з 08.06.2010 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 25.09.2019, слід зазначити, що така позовна вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, з наданого відповідачем розрахунку стажу ОСОБА_1 вбачається, що до її спеціального стажу не зараховано періоди з 01.10.2004 по 04.06.2010 та з 11.10.2017 по 25.09.2019, решта спірних періодів зараховано органом Пенсійного фонду до спеціального стажу позивача, а отже вимоги щодо зарахування періодів з 18.08.1986 по 01.10.2004, з 08.06.2010 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 10.10.2017 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу з 07.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи позивача з 01.10.2004 по 04.06.2010 та з 11.10.2017 по 25.09.2019, як забезпечення ефективного засобу поновлення порушених прав ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведених обставин у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимот ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.02.2020 №084850001561.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 07.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.10.2004 по 04.06.2010 та з 11.10.2017 по 25.09.2019.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 06.08.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко
Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.