06 серпня 2020 року Справа № 280/4693/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними,
До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
визнати неправомірними дії відповідача у відкритті та безспірному списанню коштів виконавчого провадження за №60048835 від 13.09.2019;
скасувати та визнати нечинними постанову за №60048835 від 13.09.2019, постанову від 27.04.2020 виконавчого провадження на позивача 13.09.2019 за №60048835 відповідача та визнати такими які не підлягають виконанню;
зобов'язати звернути поворот виконання Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на необґрунтовано списані кошти з пенсійного рахунку позивача у розмірі 454 грн. на пенсійний рахунок позивача;
компенсувати моральну шкоду Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у розмірі 8000,00 грн.
Ухвалою суду від 20.07.2020 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем протиправно та в супереч положень чинного законодавства України 13.09.2019 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60048835 з примусового виконання постанови Управління патрульної поліції в Запорізькій області, яка вступила у законну силу 25.04.2018. Позивач зазначає, що державний виконавець фактично відкрив виконавче провадження майже через 1 рік та 5 місяців після вступу в законну силу виконавчого документу. Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Отже, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. Також, позивач звертав увагу і на ту обставину, що державним виконавцем в супереч положень Закону України «Про виконавче провадження» не було направлено йому постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням. Крім того, позивач вважає протиправними дії державного виконавця в частині звернення стягнення на його пенсію в період запровадження в Україні загальнодержавного карантину. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що постанова УПП в Запорізькій області від 13.04.2018 ЕАА №359486 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510,00 грн. була пред'явлена до виконання у встановлені строки, а саме 07.06.2018. Проте, діловодом Вознесенівського ВДВС Гутовою І.С. постанова була зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження лише 12.09.2019, та після чого була передана державному виконавцю. Відповідач зазначає, що після отримання постанови 13.09.2019 відкрито виконавче провадження, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, відповідач посилався на положення частини 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначав, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії. Також, відповідач зазначав, що під час проведення перевірки виконавчого провадження №60048835 було встановлено, що діловодом ОСОБА_2 постанова про відкриття виконавчого провадження дійсно була відправлено простою кореспонденцією, а не рекомендованою. Проте, на думку відповідача, зазначені обставини не свідчать про порушення прав позивача, оскільки державним виконавцем боржник запрошувався до відділу ДВС з питання виконання вимог виконавчого документа, проте, не з'явився. Щодо запровадження карантинних обмежень, відповідач вказав, що у зв'язку із запровадженням таких обмежень забороняється лише примусове виселення із житла та примусове стягнення житла, що належать на праві власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугу. Також, відповідач вказував на те, що під час проведення виконавчих дій було встановлено, що позивач не отримує інших доходів ніж пенсійні виплати, у зв'язку з чим було прийнято рішення про звернення стягнення на такі кошти, що не суперечить вимога Закону України «Про виконавче провадження». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 13.04.2018 УПП в Запорізькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАА №359486.
Постанова УПП в Запорізькій області від 13.04.2018 серії ЕАА №359486 набула чинності 25.04.2018 (а.с.36).
13.09.2019 старшим державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м.Запоріжжя Петренко О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60048835, з примусового виконання постанови УПП в Запорізькій області від 13.04.2018 серії ЕАА №359486.
Крім того, 29.04.2020 державним виконавцем Вознесенівського ВДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернення стягнення на пенсійні виплати позивача.
Позивач, не погодившись правомірністю відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на пенсію, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
В свою чергу, частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до положень статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що постанова УПП в Запорізькій області від 13.04.2018 серії ЕАА №359486 набула чинності 25.04.2018, а відповідно могла бути пред'явлена до примусового виконання до 26.07.2018.
Відповідно до супровідного листа УПП в Запорізькій області встановлено, що постанова від 13.04.2018 серії ЕАА №359486 щодо ОСОБА_1 була направлена до ВДВС 02.06.2018, а фактично отримання відділом ДВС 07.06.2018 (а.с.64), тобто в межах строків встановлених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 303 КУпАП.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що стягувачем дотримано передбачених чинним законодавством України строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, а відповідно у виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа без виконання.
Щодо відкриття виконавчого провадження 13.09.2019, то судом встановлено, що виконавче провадження №60048835 було зареєстровано в системі та передано до виконання державному виконавцю лише 12.09.2019 (а.с.35).
Відповідно до положень ч.6 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Суд зазначає, що державним виконавцем дотримано положень Закону України «Про виконавче провадження» та відкрито виконавче провадження на наступний день після надходження до нього виконавчого документу.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що Вознесенівським ВДВС проводилась перевірка з питання несвоєчасної реєстрації виконавчого документа в АСВП та було встановлено, що таке відбулось з вини діловода Вознесенівського ВДВС ОСОБА_2 , яка на день перевірки вже звільнена з органу ДВС (а.с.75-77).
Суд звертає увагу на те, що законодавець у частині 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановив імперативний припис, відповідно до якого порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
В свою чергу, за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом (ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, законодавець на законодавчому рівні встановив, що порушення виконавцями строків прийняття рішень не може бути підставою для скасування такого рішення, а є підставою для індивідуальної відповідальності виконавців.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ був пред'явлений до виконання у встановленні строки та підлягає примусовому виконання, а та обставина, що виконавчий документ зареєстровано з порушенням строків є підставою для вирішення питання притягнення винних осіб до відповідальності встановленої законом, а не для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, яка прийнята на підставі та в межах наданих повноважень.
При цьому, суд при прийнятті рішення в зазначеній частині враховує практику ВЕРХОВНОГО СУДУ з аналогічного питання, яка викладена в постанові від 31.03.2020 по справі №732/393/19 (адміністративне провадження №К/9901/21408/19).
Щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За матеріалів адміністративної справи встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019 була направлена на адресу ОСОБА_1 простою кореспонденцією, що підтверджується реєстром за 23.09.2019 №11.
За таких обставин, відповідачем дійсно порушено порядок направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки така направлена не рекомендованим поштовим відправленням.
Разом з тим, суд зазначає, що порушення порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не є та не може бути підставою для скасування такої постанови, оскільки прийняття постанови передує її направленню, а тому порушення порядку направлення та/або не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження може впливати на правомірність лише тих виконавчих дій, що відбулись після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та пов'язані з датою отримання боржником відповідної постанови.
Більш того, суд звертає увагу на те, що позивач не просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, а просить скасувати саму постанову про відкриття виконавчого провадження, що не може бути задоволено судом, у зв'язку із вищенаведеним.
Також, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 27.04.2020 про безспірне списання коштів.
Суд зауважує, що такої постанови матеріали виконавчого провадження не містять, проте, містять постанову від 29.04.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.53), а відповідно суд вважає, що позивач оскаржує саме зазначену постанову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено у статті 68 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що розмір стягнення за виконавчим документом на не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, а позивач не має інших джерел доходів, окрім пенсійних виплат, у зв'язку з чим державний виконавець мав право на звернення стягнення на пенсію позивача.
Відповідно до ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що державним виконавцем прийнято рішення про відрахування з пенсії позивача коштів у розмірі 20 відсотків до погашення суми заборгованості, що відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання позивача на запровадження в Україні карантину пов'язаного із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), суд відхиляє, оскільки запровадження карантину не знайшло свого відображення в Законі України «Про виконавче провадження» в частині заборони примусового стягнення коштів з заробітної плати, пенсії, тощо.
За таких обставин, оскільки позивачем у добровільному порядку з 2018 року не сплачено штраф за постановою Управління патрульної поліції, відповідну постанову не оскаржено в судовому порядку, то відповідно відповідач правомірно прийняв рішення про стягнення штрафу з доходів, які отримує позивач.
Крім того, суд звертає увагу на те, що на даний час Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає надання строку на добровільне виконання вимог виконавчого документа, у зв'язку з чим державний виконавець перед прийняттям такої постанови не зобов'язаний був перевіряти сплив строку на добровільне виконання рішення суду.
Також, під час розгляду адміністративної справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди на суму 8000,00 грн., у зв'язку із прийняттям державним виконавцем спірних постанов.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що державний виконавець під час прийняття спірної постанови про накладення штрафу діяв обґрунтовано, у межах наданих повноважень та з метою вжиття у межах компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду.
Зазначені обставини зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 6, код ЄДРПОУ 35037170) про визнання дій протиправними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.08.2020.
Суддя І.В. Новікова