03 серпня 2020 року Справа № 280/4277/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові перерахувати пенсію позивачу;
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії позивача, шляхом застосування розміру величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, правильного врахування страхового стажу для обчислення пенсії, а саме за станом на 01.06.2020 р. - 45 р. 6 м. 00 дн. та з урахуванням заробітної плати позивача за останні три роки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 20.10.2005 призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка в подальшому переведена на пенсію за віком. Зазначає, що щ 01.10.2017 відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідачем було здійснено перерахунок її пенсії. Посилається на те, що пунктом 4-4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Вважає, що відповідач при обчисленні розміру для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4277/20. Повідомлено сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 22.07.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№33545), в якому зазначає, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії є передчасними, оскільки позивач не зверталась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Щодо застосування величини одного року страхового стажу 1,35% зазначає, що позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв'язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Вважає, що доводи позивача про звуження її прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
30.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№34673), в якій просить суд відхилити відзив (заперечення) відповідача на позовні вимоги позивача, а позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити у повному обсязі.
Виходячи з положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачу, ОСОБА_1 , з 20.10.2005 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на червень 2020 розмір щомісячної пенсії позивача складає 4573,79 грн., що на думку позивача є значно занижений.
Так, станом на 01.06.2020 загальний страховий стаж позивача для обчислення пенсії складає 45 років 6 місяців 00 днів. Проте, пенсійний орган для обчислення пенсії позивача рахує її страховий стаж в загальному розмірі 43 роки 5 місяців 20 днів що є заниженим та, відповідно, протиправним.
Вважає, що відповідачем невірно було застосовано розмір величини оцінки одного року страхового стажу, а саме: замість 1,35% було застосовано 1%, що зумовило її звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058 в редакції, станом на дату здійснення спірного перерахунку).
У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, станом на дату здійснення спірного перерахунку) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до 01.10.2017, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = (См х Вс) / (100% х 12), де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
З 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148), яким у частині першій статті 25 Закону № 1058 друге речення абзацу п'ятого викладено в редакції, згідно з якою за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Вказаним Законом розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено, зокрема пунктом 4-3, згідно з яким пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Отже, з 01.10.2017 всі пенсії, які були призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом № 2148, підлягали перерахунку із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
В даному випадку спірні правовідносини виникли у зв'язку із перерахунком пенсії позивача на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII. Під час перерахунку було застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Позивач вважає, що має застосовуватися величина, яка була визначена раніше, під час призначення пенсії - 1,35%.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсію позивачу призначено відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.10.2005, тобто до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв'язку з чим її пенсія у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з врахуванням пунктів 4-3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно із положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2148-VIII, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до наведених норм, розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764 гривні 40 копійок.
Вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх незастосування.
При цьому, посилання позивача на пункт 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2148-VIII, яким передбачено застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, суд вважає безпідставними, оскільки дана норма закону підлягає застосуванню при призначенні нових пенсії після 01.10.2017, а не при їх перерахунку.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до частино першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.08.2020.
Суддя М.С. Лазаренко