03 серпня 2020 року Справа № 280/3365/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача про відмову позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у разі втрати годувальника;
- зобов'язати відповідача провести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та провести розрахунок пенсії позивачу з урахуванням того, що він є інвалідом з дитинства та має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника з часу подання заяви, тобто з 07.11.2019 року та провести відповідні виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Його матір, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про Андріївською сільською радою Бердянського району Запорізької області складено відповідний актовий запис. Зазначає, що 07.11.2019 він звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, проте листом відповідача від 18.11.2019 ОСОБА_1 відмовлено в такому переведенні із посиланням на статтю 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/3365/20. Повідомлено сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 16.06.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№27883), в якому зазначає, що 07.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. До заяви позивачем додано копію паспорту, копію свідоцтва про народження та копію свідоцтва про смерть годувальника. В розписці-повідомленні до заяви визначено перелік документів, яких недостатньо для перерахунку пенсії, серед них: виписка з огляду МСЕК позивача та трудова книжка або документи про стаж годувальника. Оскільки, позивач не надав необхідних документів, тому відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Вказує на те, що для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника необхідними умовами є наявність у померлого годувальника необхідного страхового стажу та настання інвалідності у дитини до досягнення 18 років. Мати позивача ОСОБА_2 померла у віці 38 років, тому для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивачу необхідно надати документи, що підтверджують страховий стаж померлого годувальника у кількості не менше 8 років. А у разі, якщо померла ОСОБА_2 була особою з інвалідністю, то необхідною умовою є наявність стажу у кількості залежно від віку в якому встановлена інвалідність. Жодних документів про стаж чи інвалідність померлого годувальника позивачем не надано. У 2015 році позивач звертався до відповідача з заявою від 09.09.2015 щодо допомоги в отриманні документів про стаж померлої матері. Відповідач направляв запит до УПФУ в м. Бердянську та Бердянському районі щодо перебування на обліку ОСОБА_2 . Надійшла відповідь про відсутність архівної справи померлої у вказаному управлінні. З огляду на зазначене, вважає що управління діяло на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№31522), в якій зазначає про необґрунтованість відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , вважає доводи відповідача хибними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом ІІ групи, знаходить на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане 17.12.2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції серія НОМЕР_2 .
Державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері), після народження ОСОБА_1 , направлено до Запорізького будинку малютки, також зазначено, що мати перебувала в будинку інтернаті II групи с.Любицьке, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00025288353 від 21.01.2020.
23.05.1999 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про що Андріївською сільською радою Бердянського району Запорізької області складено відповідний актовий запис №21, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .
У вересні 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 06.09.2019 щодо надання допомоги в отриманні інформації стосовно часу встановлення інвалідності його померлої матері ОСОБА_2 . Відповідачем було направлено запити до Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради та до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради. Відповідачем отримано відповіді про відсутність інформації стосовно померлої ОСОБА_2 .
В подальшому, 07.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. До заяви додав: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ; 3) свідоцтво РАЦС про смерть годувальника серії НОМЕР_3 .
11.11.2019 складено висновок про час настання інвалідності, в якому зазначено, що ОСОБА_1 хворий з дитинства за діагнозом НОМЕР_4 та міг бути визнаний інвалідом до 18 років.
Вказаний висновок по час настання інвалідності до пенсійного органу на надавався, оскільки отриманий ОСОБА_1 все після звернення за переводом пенсії на інший вид.
Листом Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформленим у вигляді повідомлення від 18.11.2019 №2154/02, проінформовано ОСОБА_1 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Відмова обґрунтована статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, зазначено, що оскільки непрацездатними членами вважаються діти, які стали інвалідами до 18 років, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, призначається за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 3 групі інвалідності.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Статтею 32 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Частина 2 статті 39 Закону № 1058 визначає коло осіб, які вважаються непрацездатними і мають право на такий вид пенсії.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
- діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Таким чином, для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника необхідними умовами є наявність у померлого годувальника необхідного страхового стажу та настання інвалідності у дитини до досягнення 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, мати позивача, ОСОБА_4 , - ОСОБА_2 померла у віці 38 років, а тому для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивачу необхідно було надати документи, що підтверджують страховий стаж померлого годувальника у кількості не менше 8 років. У разі, якщо померла ОСОБА_2 була особою з інвалідністю, то необхідною умовою є наявність стажу у кількості залежно від віку в якому встановлена інвалідність.
Судом встановлено, що у 2015 році ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою від 09.09.2015 щодо допомоги в отриманні документів про стаж померлої матері. Відповідач направляв запит до Управління Пенсійного фонду Ураїни в м. Бердянську та Бердянському районі щодо перебування на обліку ОСОБА_2 . Проте, відповіддю зазначеного управління повідомлено про відсутність архівної справи померлої у вказаному управлінні.
Крім того, в матеріалах справи містяться адвокатські запити від 17.01.2020, складені представником позивача - адвокатом Нікончик Н.В., до Директора КУ «Веселівський психоневрологічний диспансер» Запорізької обласної ради, Директора КУ «Любицький психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, Директора КУ «Бердянський психоневрологічний диспансер» Запорізької обласної ради, які за змістом є однаковими. Так, адвокат просила надати інформацію щодо перебування ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , в згаданих установах в період з 01.01.1986 по 23.05.1999, або направлення її до психоневрологічного інтернату вказавши назву установи та її адресу. Крім того, просила надати інформацію чи була ОСОБА_2 визнана недієздатною та чи отримувала вона будь-які соціальні виплати, чи отримували згадані установи будь-які соціальні виплати на утримання ОСОБА_2 .
Проте, листами-відповідями на зазначені адвокатські запити КУ «Веселівський психоневрологічний диспансер» Запорізької обласної ради, КУ «Любицький психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, КУ «Бердянський психоневрологічний диспансер» Запорізької обласної ради повідомили представника позивача, що ОСОБА_2 на обліку в цих установах ніколи не знаходилась та у складі підопічних відсутня.
Враховуючи, що позивачем до заяви про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не надано жодних документів про стаж чи інвалідність померлого годувальника, суд доходить висновку, що недодержання заявником вимог для оформлення такого виду пенсії, зокрема, щодо надання документів про наявність у померлого годувальника необхідного страхового стажу.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 255693.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 03.08.2020.
Суддя М.С. Лазаренко