03 серпня 2020 року Справа № 280/4001/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про зобов'язання вчинити певні дії, -
16.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби подання про повернення позивачу безпідставно помилково сплаченого відповідно до квитанції № 0016558 від 09.04.2020 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2020 в розмірі 9233 грн.
Позовні вимог обґрунтовані тим, що 09.04.2020 між позивачем та гр. України ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомості укладався позивачем вперше, а оціночна вартість будинку склала 923300,00 грн., у зв'язку із чим нотаріусом було визначено розмір збору до пенсійного фонду в розмірі 9233,00 грн. Вказаний збір було сплачено позивачем, що підтверджено квитанцією №0016557 від 09.04.2020. Вважає, що відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він сплатив такий збір безпідставно. На заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 9233,00 грн., позивачем отримано відмову з посиланням на недосконалість Реєстру власників нерухомого майна. Позивач вважає, що відповідачем незаконно відмовлено у складанні подання до казначейства, тим самим у поверненні коштів, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували його твердження про придбання позивачем житла вперше відповідачем у відповіді не надано. З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня закінчення дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України. 30.06.2020 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 03.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4001/20. Повідомлено сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 22.07.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№33555), в якому, зокрема, посилається на відсутність в Україні органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Надані позивачем в якості доказів придбання житла вперше копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2020 та копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2020 не можна вважати належними та допустимими доказами придбання житла вперше з боку позивача. Витяг від 09.04.2020 надавався саме щодо конкретного об'єкта нерухомого майна, а не щодо всіх об'єктів нерухомого майна, а договір купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2020 не містить жодної інформації про те, чи вперше придбавав позивач житло. Зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області має доступ до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, проте зазначений реєстр не містить вичерпний перелік власників нерухомого майна, крім того в ньому відображаються актуальні дані стосовно зареєстрованих речових прав на нерухоме майно починаючи з 2003 року. З огляду на викладене, Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і тому не може надати подання без надання зацікавленими особами доказів відсутності факту придбання ними нерухомості. Виходячи з наведеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
09.04.2020 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 (п'ятдесят дев'ять).
Договір купівлі-продажу від 09.04.2020 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Якіб'юк Ю.А. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1304.
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі продажу житлового будинку за домовленістю сторін купівля продажу здійснюється за 480000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок. Пунктом 2.2 встановлено, що згідно Звіту про незалежну оцінку від 06.04.2020 року, зробленого Суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №787/17, виданий Фондом державного майна України 08.08.2017), ринкова вартість житлового будинку становить 923300 (дев'ятсот двадцять три тисяч триста) гривень 00 копійок.
Так, позивачем під час укладання договору сплачено 9233,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 09.04.2020 № 0016585.
27.04.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплаченого ним збору, а саме про формування відповідного подання до органу Державної казначейської служби.
Листом № 0800-0503-8/20528 від 14.05.2020 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте, зазначені реєстри не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з них не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні.
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до п. 9 ст. 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з п. 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку № 1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Проаналізувавши вказані норми Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивача щодо придбання нею житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна придбавають житло вперше, що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17) та від 31.01.2018 (справа №819/1667/17), від 28.11.2018 (справа № 813/1126/17), від 01.11.2018 (справа №819/1353/17), від 31.10.2018 (справа № 819/595/17), від 03.07.2018 (справа №819/33/17), від 20.03.3018 (справа №819/1249/17), від 19.06.2018 (справа №819/1554/16), від 14.05.2019 (справа №813/1514/17).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом досліджено копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2020, квитанції № 0016585 від 09.04.2020, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2020. Вказані документи було додано позивачем до заяви від 27.04.2020, поданої відповідачу.
Даючи оцінку зазначеним доказам, суд дійшов висновку, що позивачем вперше здійснено придбання житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 (п'ятдесят дев'ять).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №1036651 від 11.06.2020.
За таких обставин, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 безпідставно помилково сплаченого відповідно до квитанції № 0016558 від 09.04.2020 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.04.2020 в розмірі 9233 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 03.08.2020.
Суддя М.С. Лазаренко