06 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/7661/20
категорія 10202000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
26 травня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, у якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради в частині ненадання повної та достовірної інформації на запит від 11 лютого 2020 року;
- зобов'язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради надати повну та достовірну інформацію на запит від 11 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було надіслано до відповідача запит від 11 лютого 2020 року, на яку відповідач протиправно не надав відповіді у встановлений законом строк. Вказану бездіяльність відповідача вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
23 червня 2020 року, з дотриманням строку встановленого судом, відповідач подав відзив від 22 червня 2020 року (а.с.11-12), за змістом якого позовні вимоги є безпідставними, оскільки 18 лютого 2020 року за №25Б-60із ОСОБА_1 була надана відповідь на запит, що підтверджено записом у Журналі відправки поштою відділу звернення громадян. Копію відповіді та копію витягу з Журналу відправки поштою відділу звернень громадян відповідач додав до відзиву на адміністративний позов, просить у задоволенні позову відмовити.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Житомирської міської ради із запитом, яким сповістив, що йому стало відомо, що начальник Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира ОСОБА_2 (на той час) переслідує ветеранів та направляє листи щодо повернення нібито зайво нарахованих коштів та припинення пільг ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам за захворюванням пов'язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС та інвалідам війн, які отримують платіжні документи з боргами.
Та просив:
1. Сповістити скільки листів було направлено з 2017 року по цей час органами та посадовими особами соціального захисту населення щодо повернення нібито зайво нарахованих коштів та припинення пільг ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам за захворюванням пов'язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС та інвалідам війни.
2. Скільки позовів подано до суду з 2017 року по цей час органами та посадовими особами соціального захисту населення щодо повернення нібито зайво нарахованих коштів та припинення пільг ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам за захворюванням пов'язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС та інвалідам війни.
3. Скільки коштів Житомирської громади витрачено з 2017 року по цей час на сплату судового збору, авансового внеску, виконавчого збору та інших платежів на повернення нібито зайво нарахованих коштів та припинення пільг ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам за захворюванням пов'язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС та інвалідам війни.
4. Сповістити про підсумки розгляду запиту (а.с.4).
Оскільки відповіді на його запит від 11 лютого 2020 року позивачем отримано не було, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Як зазначено представником відповідача у відзиві на адміністративний позов, на запит позивача Виконавчим комітетом Житомирської міської ради підготовлено відповідь від 17 лютого 2020 року №25/Б-60із (а.с.13), копію якої відповідач додав до відзиву та яка, як стверджує відповідач, була надіслана позивачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VІ, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону №2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
У силу вимог частин 1, 2 статті 19 Закону №2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 4 статті 20 Закону №2939-VІ).
Як вже встановлено судом, відповідь на запит сформовано 17 лютого 2020 року.
Копія журналу відправки поштою відділу звернень громадян не є належним доказом відправки поштової кореспонденції. Окрім того, у наданій копії журналу за 18.02-24.02.2020 відсутні відмітки про направлення відповіді ОСОБА_1 за №25із.
Отже, доказів (яким може бути опис вкладення до поштового відправлення) на підтвердження надіслання позивачу зазначеної відповіді на запит відповідач до суду не надав.
Таким чином, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами дотримання вимог статті 20 Закону №2939-VІ щодо повідомлення позивача про наслідки розгляду його запиту від 11 лютого 2020 року.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Відтак, ризики пов'язані з обраним способом пересилання поштових відправлень та неодержання відповіді на запит запитувачем інформації та можливі наслідки у формі відповідальності повністю покладені на суб'єкта владних повноважень - розпорядника інформації.
Статтею 23 Закону №2939-V, визначено, що рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Судом встановлено, що відповідачем не доведено, що відповідь на запит була направлена позивачу, тому суд виходить із того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді на запит позивача.
Зміст відповіді не аналізувався судом, оскільки вона не була отримана позивачем та на час розгляду справи не має підстав стверджувати, що вона є неповною чи недостовірною, тому у даній частині позовні вимоги є передчасними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині ненадання відповіді на запит та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання останнього надати відповідь на запит.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (майдан С.П. Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 04053625) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради в частині ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит від 11 лютого 2020 року.
Зобов'язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 11 лютого 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.М. Гурін