06 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/8401/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 10 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 10 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність 10 ТВУЗ Держспецзв'язку щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за додаткові відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року;
- зобов'язати 10 ТВУЗ Держспецзв'язку нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період служби з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року.
В обґрунтування позову вказує, що на час проходження служби скористатись додатковою відпусткою, як учасник бойових дій, я не мав змоги оскільки в державі діяв особливий період. Зазначає, що відповідно до абзацу першого пункту 5 глави 3 розділу IV "Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України", затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13 березня 2018 року №151, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за №404/31856, у рік звільнення військовослужбовців з військової служби у разі невикористання ними щорічних (основної та додаткової) відпусток, на які вони мають право на день звільнення та додаткових відпусток військовослужбовцям, які мають дітей, їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні цих відпусток, зокрема, за минулі роки. Вважає, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту". Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відділом документального забезпечення суду 25.06.2020 зареєстровано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що військова служба та служба осіб рядового та начальницького складу Держспецзв'язку не є тотожними поняттям, так як регулюється різними нормативно-правовими актами. Вказує, що 10 ТВУЗ Держспецзв'язку не є військовим формуванням та відповідно не є військовою частиною, та не підпорядковується Міністерству оборони тобто накази, інструкції та інші рекомендації ЗСУ не поширюють свою дію на військовослужбовців, які проходять військову службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України. зазначає, що ОСОБА_1 жодного разу не подав рапорту чи будь-якого прохання щодо надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у зазначений період.
Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач вказує, що питання щодо виплати грошової компенсації за додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, регулюється нормами закону, а саме Інструкція про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 13.03.2018 № 151 (далі - Інструкція 151), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за № 404/31856. Відповідно до пункту 5 глави 3 розділу IV Інструкції 151, де передбачено, що у рік звільнення військовослужбовців з військової служби у разі невикористання ними щорічних (основної та додаткової) відпусток, на які вони мають право на день звільнення, та додаткових відпусток військовослужбовцям, які мають дітей, їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні цих відпусток. Тобто військовослужбовці отримують грошову компенсацію за невикористання ними щорічної основної або щорічної додаткової відпустки та додаткових відпусток військовослужбовцям, які мають дітей, тобто зазначений перелік є вичерпний і додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік не відноситься до жодної із відпусток передбаченої вищезазначеною Інструкцією 151 та не передбачена компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за минулі роки.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 15.01.2016 (а.с. 4)
Встановлено, що наказом начальника 10 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 06.1.2019 №129 -ОС, відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 31.07.2015 №463 (із змінами) звільнено з військової служби за контрактом відповідно до підпункту "а" пункту 2 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону у запас Збройних Сил України старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого водія автотранспортних засобів (спеціалізованих) (10 тарифний розряд) 2 станції третього вузла зв'язку четвертої групи вузлів зв'язку, припинено контракт та виключено зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади 31.12.2019.
В матеріалах адміністративної справи міститься копія листа за підписом начальника територіального вузла та начальника юридичного сектору від 11.01.2020 №59/16-141 яким ОСОБА_1 повідомлено про наступне: "На Ваш рапорт, щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки строком 14 календарних днів, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, повідомляємо наступне. У зв'язку з тим, що Ваш рапорт поданий 27.12.2019, а бюджетний рік завершується 31.12.2019, кошти на ці видатки у 2019 році в кошторисі 10 ТВУЗ Держспецзв'язку непередбачені. Також повідомляємо, що Адміністрацією Держспецзв'язку по суті цього питання, запропоновано направити відповідні запити до Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики України та Міністерства оборони України для отримання роз'яснень стосовно джерел коштів, за які має здійснюватися оплата за дні додаткової відпустки військовослужбовцям із числа учасників бойових дій у разі надання такої відпустки після завершення особливого періоду, а також виплата їм грошової компенсації у разі звільнення з військової служби відповідно до рішення Верховного Суду", (а.с. 5).
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Положеннями ст.16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час
Пунктом 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що учасники бойових дій мають безумовне право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати.
Таким чином, правовою підставою для надання особі відпустки у порядку визначеному ст.16-2 Закону України "Про відпустки" та п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" є виключно набуття такою особою статусу учасника бойових дій, а не наявність у такої особи статусу військовослужбовця.
Враховуючи викладене суд вважає помилковим посилання представника відповідача, викладене у відзиві, що однією з підстав невиплати позивачу оскаржуваної компенсації є те, що військова служба та служба осіб рядового та начальницького складу Держспецзв'язку не є тотожними поняттям.
Указом Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 "Про часткову мобілізацію" постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Протягом усього періоду існування спірних правовідносин дія особливого періоду не припинялась.
Суд відмічає, що подія набуття позивачем статусу військовослужбовця одночасно зумовила як неможливість фізичного використання права на додаткову відпустку учасника бойових дій у натурі, так і виникнення права на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Разом з тим, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є неможливим.
Відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, а норми ч.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" прямо гарантують таке право.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, відповідачем протиправно не проведено усіх необхідних розрахунків з приводу нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Суд зазначає, що припинення можливості фізичного використання особою відпустки на час особливого періоду не означає припинення права особи на відпустку як таку, котре (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) шляхом безпосереднього надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який не може тривати не визначений термін; 2) шляхом грошової компенсації невикористаної відпустки.
Подібний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18 і цей висновок повністю поширюється на спірні правовідносини, оскільки на момент звільнення зі служби заявник мав статус військовослужбовця, а тому є помилковим твердження представника відповідача про те, що посилання позивача на рішення у справі №620/4218/18 є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за період з 2016 року по 2019 рік.
Стосовно посилань відповідача на те, що до 2016 на позивача розповсюджувалася дія норм Закону України "Про Держспецзв'язок", а тому він взагалі не мав статусу військовослужбовця, відтак і не мав права на додаткову відпустку, і відповідно не має права на компенсацію невикористаної відпустки, суд зазначає, що дані твердження є необґрунтованими, оскільки суб'єкт владних повноважень не врахував підстав призначення позивачу додаткової відпустки у спірних правовідносинах.
Суд відмічає, що спірним є період із 2016 року.
Окрім того, згідно з ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" (у редакції від 17.05.2014) особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, які на момент набрання чинності цим Законом проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, у підрозділах Державної фельд'єгерської служби України, призначаються за їх згодою на відповідні посади військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в порядку переатестації протягом шести місяців з дня набрання чинності Положенням про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України Затверджено Указом Президента України від 31 липня 2015 року №463/2015 і набуло чинності 05.08.2015.
Проте, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" сфера дії цього закону поширена на військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України ще з 09.04.2014.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність 10 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткові відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року.
Зобов'язати 10 Територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (вул. Паркова, 1, м.Миропіль, Романівський район, Житомирська область,13033, код ЄДРПОУ 34054279) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період служби з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук