Рішення від 06.08.2020 по справі 200/5066/20-а

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 р. Справа№200/5066/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 02 січня 2020 року № 2, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №2 від 02 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно переглянути заяву №11626 від 10 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч.2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , та врахувати до пільгового стажу роботи на посадах: підземного гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею на ДГІ "Шахта "Тернопільська" з 04 листопада 1993 року по 31 жовтня 1995 року; підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті Кіровська ВО "Жовтеньвугілля" з 01 листопада 1995 року по 05 липня 1996 року; підземного прохідника 5 розряду з 01 липня 1997 року по 14 червня 1998 року на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДГІ ДХК "Жовтеньвугілля"; гірника підземного 3 розряду з 15 червня 1998 року по 19 листопада 1998 року на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК "Жовтеньвугілля"; гірника підземного з ремонту гірничих виробок 4 розряду з 20 листопада 1998 року по 29 серпня 2000 року на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК "Жовтеньвугілля".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10 грудня 2019 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийняло рішення за №2 від 02 січня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не врахувало йому до пільгового стажу наступні періоди роботи:

- з 04 листопада 1993 року по 05 липня 1996 року, де підстава відмови - Шахта «Тернопільська» наказом №6 від 01 січня 1996 року була об'єднана з шахтою «Кіровська» ВО «Жовтеньвугілля», однак згідно Витягу з ЄДРЮФОП жодних записів по шахті «Кіровська» ВО «Жовтеньвугілля» не знайдено.

- з 01 липня 1997 року по 29 серпня 2000 року, де підстава відмови - відсутнє перейменування шахти «Кіровська» ВО «Жовтеньвугілля» у ДВАТ ш/у «Кіровське» ДП ДХК «Жовтеньвугілля», що є порушенням пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Вважає рішення Управління Пенсійного фонду України м. Краматорську Донецької області №2 від 02 січня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконним та необґрунтованим.

16 червня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що при розгляді наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 працював з 04 листопада 1993 року по 05 липня 1996 року на посаді підземного гірника з ремонту гірничих виробок та підземним прохідником на шахті «Тернопільська», яка згідно з наказом від 01 січня 1996 року № 6 була об'єднана з шахтою «Кіровська» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля». При цьому згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 грудня 2019 року № 1006072078 жодних записів по шахті «Кіровська» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля» не знайдено, тому період з 04 листопада 1993 року по 05 липня 1996 року. Період роботи ОСОБА_1 на посаді підземного гірника з ремонту гірничих виробок та підземного прохідника з 01 липня 1997 року по 29 серпня 2000 року неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи, оскільки відсутнє перейменування шахти «Кіровська» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля» у ДВАТ шахтоуправління «Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля», при цьому в подальшому позивач звільняється з шахти «Тернопільська». Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 грудня 2019 року № 1006072227 шахта «Тернопільська» зареєстрована у місті Христівка, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі і довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи позивачем надано не було /а.с.41-43/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.35,36/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено у наступній редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Даний закон набрав чинності 17 липня 2020 року. З огляду на що останнім днем строку на який був продовжений розгляд справи є 07 серпня 2020 року.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 /а.с.7,8/.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 23346787), яке в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 10 грудня 2019 року за №11626.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 02 січня 2020 року № 2 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с.14/.

Не погодившись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвід 09 липня 2003 року визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 114 Закону №1058-IV визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 1 статті 114 Закону №1058-IVвстановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п.10 Порядку 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок 637).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не зараховано до пільгового стажу по Списку №1 періоди роботи ОСОБА_1 з 04 листопада 1993 року по 05 липня 1996 року на посаді підземного гірника з ремонту гірничих виробок та підземним прохідником на шахті «Тернопільська», яка згідно з наказом від 01 січня 1996 року № 6 була об'єднана з шахтою «Кіровська» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля»; та з 01 липня 1997 року по 29 серпня 2000 року на посаді підземного гірника з ремонту гірничих виробок та підземного прохідника на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДГІ ДХК «Жовтеньвугілля».

Так, відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , останній працював на посадах:

- підземного гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею на ДП «Шахта «Тернопільська» з 04 листопада 1993 року по 31 жовтня 1995 року;

- підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті Кіровська ВО «Жовтеньвугілля» з 01 листопада 1995 року по 05 липня 1996 року;

- підземного прохідника 5 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДГІ ДХК «Жовтеньвугілля» з 01 липня 1997 року по 14 червня 1998 року;

- гірника підземного 3 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 15 червня 1998 року по 19 листопада 1998 року;

- гірника підземного з ремонту гірничих виробок 4 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 20 листопада 1998 року по 29 серпня 2000 року /а.с.15-17/.

Щодо вказаних періодів містяться відповідні записи, зокрема, про дату прийняття та звільнення з відповідної посади; про накази про прийняття на посаду та звільнення з посади; вказані періоди роботи завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, де працював позивач.

Перелік документів, що необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, визначений розд. ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Крім того, позивачем було додатково надано відповідачу архівні довідки щодо реорганізації ДП «Шахта «Тернопільська» /а.с.27-30/.

Знаходження шахт ВО «Жовтеньвугілля» на території, не підконтрольній українській владі, і відсутність пільгових довідок, не дає підстав для неврахування вказаних періодів роботи позивача на даному підприємстві, оскільки, крім записів трудової книжки позивача, вказана обставина підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

При цьому, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia», «IlascuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену, зокрема у архівних довідках наданих позивачем.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду 22.10.2018 у справі № 235/2357/17.

Вказані спірні періоди роботи позивача підтверджені належними доказами.

Отже, відповідачем неправомірно не зараховані вищевказаний спірний період роботи позивача до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених ним підстав.

Суд зазначає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач протиправно відмовився зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи на посадах:

- підземного гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею на ДП «Шахта «Тернопільська» з 04 листопада 1993 року по 31 жовтня 1995 року;

- підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті Кіровська ВО «Жовтеньвугілля» з 01 листопада 1995 року по 05 липня 1996 року;

- підземного прохідника 5 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДГІ ДХК «Жовтеньвугілля» з 01 липня 1997 року по 14 червня 1998 року;

- гірника підземного 3 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 15 червня 1998 року по 19 листопада 1998 року;

- гірника підземного з ремонту гірничих виробок 4 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 20 листопада 1998 року по 29 серпня 2000 року.

Таким чином, відмова пенсійного органу в зарахуванні даного періоду до пільгового стажу є неправомірною.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача належного рівня пенсійного забезпечення, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 2 від 02 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на його заяву, подану разом із додатком 10 грудня 2019 року.

- Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно переглянути заяву № 11626 від 10 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , та врахувати до пільгового стажу роботи на посадах:

- підземного гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею на ДП «Шахта «Тернопільська» з 04 листопада 1993 року по 31 жовтня 1995 року;

- підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті Кіровська ВО «Жовтеньвугілля» з 01 листопада 1995 року по 05 липня 1996 року;

- підземного прохідника 5 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДГІ ДХК «Жовтеньвугілля» з 01 липня 1997 року по 14 червня 1998 року;

- гірника підземного 3 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 15 червня 1998 року по 19 листопада 1998 року;

- гірника підземного з ремонту гірничих виробок 4 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 20 листопада 1998 року по 29 серпня 2000 року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (вул. Поштова, 5 м. Краматорськ, 84302, ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 02 січня 2020 року № 2, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 2 від 02 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 №11626 від 10 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , та зарахувати до пільгового стажу роботи на посадах:

- підземного гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею на ДП «Шахта «Тернопільська» з 04 листопада 1993 року по 31 жовтня 1995 року;

- підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті Кіровська ВО «Жовтеньвугілля» з 01 листопада 1995 року по 05 липня 1996 року;

- підземного прохідника 5 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДГІ ДХК «Жовтеньвугілля» з 01 липня 1997 року по 14 червня 1998 року;

- гірника підземного 3 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 15 червня 1998 року по 19 листопада 1998 року;

- гірника підземного з ремонту гірничих виробок 4 розряду на шахті ДВАТ ш/у Кіровське ДП ДХК «Жовтеньвугілля» з 20 листопада 1998 року по 29 серпня 2000 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (вул. Поштова, 5, м. Краматорськ, 84302, ЄДРПОУ 23346787) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повне судове рішення складено та підписано 06 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов