Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 серпня 2020 р. Справа№200/3326/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (вул. Архітектора Нільсена, 26, м. Маріуполь, 87500, ЄДРПОУ 41336065) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
26 березня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправними і неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, яка викладена у листі за вих.№56.3.-73284-56.1 від 27 листопада 2019 року;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради надати ОСОБА_1 статус та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був інвалідом ІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни безстроково.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 20 грудня 2019 року за № 7907 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Листом від 27 листопада 2019 року за № 56.3.3-73284-56.1 відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради позов не визнало, про що 21 квітня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подало відзив на позовну заяву від 13 квітня 2020 року.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та видачі посвідчення на пільги і роз'яснив, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6, 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. На підставі вищевикладеного, встановлення статусу дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено.
З урахуванням викладеного, у відповідача відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 31 березня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено у наступній редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Даний закон набрав чинності 17 липня 2020 року. З огляду на що останнім днем строку на який був продовжений розгляд справи є 07 серпня 2020 року.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року N«2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 , який мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 1, про що свідчить посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 1 серії НОМЕР_1 , виданого 22 травня 2019 року року Донецькою обласною державною адміністрацією та статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується посвідченням особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради від 7 серпня 2017 року.
ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 уклали шлюб 16 серпня 1987 року, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Новосанжарським райвідділом ЗАГС 16 серпня 1987 року.
Покійний чоловік позивачки - ОСОБА_2 в період з 2 липня 1987 року по 4 жовтня 1987 року на протязі 95 днів виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, про що зазначено на 5 сторінці його послужного списку із особової справи.
Відповідно до архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України за № 179/1/8689 від 8 вересня 2016 року по архівних довідках військової частини НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 2 липня 1987 року (наказ № 401) по 4 жовтня 1987 року (наказ № 608). Дні виїзду в зони (на об'єкти, населені пункти) : зона №0: серпень -14,15,16,17.18,19,24,25,26; вересень - 11,12,13,23,24,28,29,30. Територія військової частини: серпень-4,28. Територія РБЗ: серпень-23,27,29,30,31. Район ЗІ4 енергоблоків : серпень -1,2,3,5,6,7,8,9,10,11,12,13,20,21,22; липень - 20,21,22,23,24,25,26; зона № 1 : вересень-1,8,15, жовтень-4 (один) день; зона №2: вересень - 2,3,5,6,7,9,10,14,19,20,25,26,27, жовтень-1,3; зона № 3: вересень-4,18,21,22,16,17; жовтень-2(один) день.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за №8305 від 11 травня 2016 року встановлено основний діагноз: Рак гортані, ст. II, рТ2N0М0, кл. гр. II. Висновок: Захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до постанови військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» щодо встановлення причинного зв'язку захворювання за №49 від 27 квітня 2017 року встановлено: захворювання Са гортані, ст. II (два), рТ2N0М0кл. гр. II так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Обласною медико-соціальною експертною комісією №2 7 серпня 2017 року покійному чоловіку позивачки - ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності внаслідок участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безстроково, про що свідчить довідка серії АВ за №0719336.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня страти професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ N9 0047106, виданої обласною медико-соціальною експертною комісією №2 м. Маріуполя 7 серпня 2017 року, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 80%, дата перегляду - безстроково.
7 серпня 2017 року Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської Ради ОСОБА_2 було видано посвідчення інваліда війни 2 групи безстроково серії НОМЕР_5 , яким надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
22 травня 2019 року Донецькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_2 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 , строк дії - безстроково.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки - ОСОБА_2 помер у віці 57 років, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть виданим КЛПУ «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» № 16 від 22 жовтня 2019 року та довідки про причину смерті (до форми №106/0 №16) причиною смерті ОСОБА_2 є злоякісне новоутворення гортані з метастазами, інтоксикація.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України про встановлення причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за N97907 від 20 грудня 2019 року Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні N9 72 від 17 грудня 2019 року розглянула звернення родичів, з приводу смерті ОСОБА_2 і надану, згідно Переліку та зареєстрованому в ЦМЕК 4 грудня 2019 року документацію померлого ОСОБА_2 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Основний діагноз: Злоякісне новоутворення гортані з метастазами. Висновок: захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до постанови ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» військово-лікарською комісією на підставі протоколу засідання ВЛК №49 від 27 квітня 2017 року та наказу МВС України від 3 квітня 2017 року N9 285 встановленого захворювання, що призвело до смерті (20.10.2019 ), так пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС/а.с.26.
29 жовтня 2019 року позивачка звернулась з письмовою заявою до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з проханням встановити позивачці статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі ст.4,7,10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004року №20-рп/04.
Відповідач - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради за вих. № 56.3.3-73284-56.1 від 27 листопада 2019 року направив лист проте, що відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторі аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 або 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачка вважає, що Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської Ради протиправно відмовив у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі ст. 4,7,10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №20-рп/04 видати посвідчення «Члена сім'ї загиблого» на підставі ст. 4,7,10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №20-рп/04 на підставі нижчезазначеного.
Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо фактичної відмови у наданні позивачеві посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В преамбулі до Закону № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.
Поширення чинності Закону № 3551 на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.
Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
З аналізу наведених правових норм слідує, що обов'язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ до виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України про встановлення причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за N97907 від 20 грудня 2019 року Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні N9 72 від 17 грудня 2019 року розглянула звернення родичів, з приводу смерті ОСОБА_2 і надану, згідно Переліку та зареєстрованому в ЦМЕК 4 грудня 2019 року документацію померлого ОСОБА_2 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Основний діагноз: Злоякісне новоутворення гортані з метастазами. Висновок: захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до постанови ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» військово-лікарською комісією на підставі протоколу засідання ВЛК № 5 від 5 лютого 2020 року та наказу МВС України від 3 квітня 2017 року N9 285 встановленого захворювання, що призвело до смерті (20.10.2019 ), так пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України за № 179/1/8689 від 8 вересня 2016 року по архівних довідках військової частини НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 2 липня 1987 року (наказ № 401) по 4 жовтня 1987 року (наказ № 608). Дні виїзду в зони (на об'єкти ,населені пункти) : зона №0: серпень -14,15,16,17.18,19,24,25,26; вересень - 11,12,13,23,24,28,29,30. Територія військової частини: серпень-4,28. Територія РБЗ: серпень-23,27,29,30,31. Район ЗІ4 енергоблоків : серпень -1,2,3,5,6,7,8,9,10,11,12,13,20,21,22; липень - 20,21,22,23,24,25,26; зона № 1 : вересень-1,8,15, жовтень-4 (один)день; зона №2: вересень - 2,3,5,6,7,9,10,14,19,20,25,26,27, жовтень-1,3; зона № 3: вересень-4,18,21,22,16,17; жовтень-2(один) день.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за №8305 від 11 травня 2016 року встановлено основний діагноз: Рак гортані, ст. II, рТ2N0М0, кл. гр. II. Висновок: Захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до постанови військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» щодо встановлення причинного зв'язку захворювання за №49 від 27 квітня 2017 року встановлено: захворювання Са гортані, ст. II (два), рТ2N0М0кл. гр. II так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, ОСОБА_2 під час проходження служби у період з 2 липня 1987 року по 4 жовтня 1987 року виконував обов'язків військової служби, та був особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання та смерть якого пов'язані з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд доходить висновку, що померлий чоловік позивача мав пільги для інвалідів Вітчизняної війни і помер від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 7 Закону № 3551 належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, а згідно з статтею 4 Закону № 3551 - до ветеранів війни.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Пунктом 2 статті 10 Закону № 3551 визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
«Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення № 302).
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належав до ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551 поширюється його чинність. Отже, позивач має право на встановлення статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та отримання відповідного посвідчення, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу відповідного посвідчення.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Верховним Судом під час розгляду справи № 823/795/17 за адміністративним провадженням К/9901/2159/17 було зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
Судом на підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що для встановлення позивачеві статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та надання відповідного посвідчення наявні всі підстави, виконані всі умови, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, викладену в листі від 27 листопада 2019 року за № 56.3.3-73284-56.1, у встановленні позивачу статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім'ї загиблого»;
зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради встановити позивачу статус члена сім'ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради видати позивачу згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, однак, з коригуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позивачеві відстрочено сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення рішення по суті.
Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини 1 зазначеної статті при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_7 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (вул. Архітектора Нільсена, 26, м. Маріуполь, 87500, ЄДРПОУ 41336065) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Департамента соціального захисту населення Маріупольської міської ради, викладену в листі від 27 листопада 2019 року за № 56.3.3-73284-56.1, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повне судове рішення складено та підписано 06 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов