Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 серпня 2020 р. Справа№200/4935/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
9 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачці пенсії за віком з 22 січня 2020 року за іншим законом, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком з 22 січня 2020 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком (2017-2019 роках)
Позов обґрунтований тим, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно із п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII. У зв'язку з досягненням встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, пенсійного віку у 60 років, та маючи необхідний страховий стаж, позивачка 22 січня 2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV, а також 25 квітня 2020 року, через веб-портал електронних послуг Фонду направила лист та заяву про призначення пенсії за віком в зв'язку з переходом на пенсію за іншим законом.
Проте, відповідач відмовив позивачці у призначенні за її заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, з посиланням на те, що пенсія за віком позивачці вже призначена.
Позивачка вважає, що у неї існує беззаперечне право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, у зв'язку із чим, дії відповідача щодо відмови у призначенні означеного виду пенсії є протиправними, та такими, що порушують її конституційні права, та відповідача слід зобов'язати призначити їй пенсію за віком з 22 січня 2020 року відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком (2017-2019 роках).
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних у повному обсязі, зазначивши, що позивачка з 19.01.2010 року перебуває на обліку у Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, та отримує пенсію за віком у відповідності до п. 2 ч. 1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням норм п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
Страховий стаж позивачки врахований по 30.04.2016 року, та він складає 37 років 7 місяців 29 днів, стаж роботи за Списком № 2 - 18 років 8 місяців 10 днів.
Відповідачем зазначено, що статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року визначено наступні види державних пенсій:
- трудова пенсія, за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІХ від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, а саме:
- за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника.
Рішенням № 1792 від 27 квітня 2020 року, позивачці було відмовлено у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, з тих підстав, що позивачці, з 19 січня 2010 року, вже призначено пенсію за віком на підставі вказаного Закону № 1058-ІV, з урахуванням норм п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, та законом не передбачено повторне призначення пенсії згідно одного Закону.
Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважає, що не порушував прав позивачки, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку із чим, у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Бабіча С.І. від 22 травня 2020 року, позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 30 липня 2020 року у справі визначений новий склад суду: Головуючий суддя (суддя-доповідач): Христофоров А.Б.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 13 статті 31 КАС України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно із ч. 14 ст. 31 КАС України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорова А.Б. від 04 серпня 2020 року, вищевказана адміністративна справа була прийнята до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочатий повторно.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, у редакції чинній до 18.07.2020 року, встановлювалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо подання доказів, витребування доказів, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX, відповідно до якого, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладений в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Відповідно до Розділу II Прикінцеві та перехідні положення, означеного Закону № 731-IX, закріплено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Станом на час розгляду справи 07 серпня 2020 року, заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв'язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, - від учасників справи не надходило.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що позиція сторін стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11).
Сторонами не заперечується, та підтверджується протоколом про призначення пенсії № 96 від 09.02.2010 року (а.с. 45), що з 19 січня 2010 року, позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
22 січня 2020 року позивачка звернулась до відповідача з письмовою заявою відповідно до якої просила вперше призначити пенсію за віком згідно Закону України № 1058. В зазначеній заяві позивачка також вказала, що вже отримувала та отримує пенсійні виплати за Законом України № 1788. Згідно із штемпелем Селидовського ОУ ПФУ Донецької області, означена заява відповідачем була отримана 22.01.2020 року за вх.. № 105/00 (а.с. 18).
08 лютого 2020 року, позивачка звернулась до відповідача із заявою в якій також просила про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058, та надання матеріалів пенсійної справи (а.с.31-33).
Листом Селидовського ОУ ПФУ Донецької області від 24.02.2020 року за № 18/С-01-01-08, позивачці було повідомило, що у зв'язку із тим, що її заява від 08.02.2020 року, яка надійшла до управління 10.02.2020 року за вх. № 188/06, не відповідає вимогам п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005 року, вона була кваліфікована та зареєстрована відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян».
У листі позивачці роз'яснено, що 19.01.2010 року їй було призначено пенсію за віком відповідно до п. 2 ч. 1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) з урахуванням норм п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії позивачки був визначений відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058. Станом на 10.02.2020 року страховий стаж позивачки врахований по 30.04.2016 року та складає 37 років 7 місяців 29 днів, стаж роботи за Списком № 2 - 18 років 8 місяців 10 днів. Згідно ст. 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв. Таким чином розмір пенсії позивачки розрахований із заробітної плати за період з 01.07.1995 року по 31.05.2000 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2014 року. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітку після оптимізації - 1,61195. З 01.03.2019 року згідно із Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, позивачці було проведено індивідуально - масовий перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати у галузях економіки за 2014 - 2016 роки - 4404,35 грн., за результатами якого, розмір заробітку склав - 7099,59 грн. (а.с. 26 - 27).
03 квітня 2020 року, позивачка звернулась до відповідача з листом, в якому з посиланням на неотримання інформації щодо розгляду Управлінням раніше поданих нею заяв про призначення їй пенсії за віком вперше, - у відповідності до ст. 26 Закону № 1058, просила відповідача розглянути подані нею заяви, та прийняти відповідне рішення про призначення (перерахунок), або про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, про яке поінформувати її у встановлені порядок та строки (а.с. 28).
03 квітня 2020 року позивачкою до Селидовського ОУ ПФУ Донецької області також була подана заява «Про призначення пенсі» за Фомою, передбаченою Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( п. 4.1 розділу ІV), в якій позивачка просила призначити їй пенсію за віком вперше, згідно ст. 26 ЗУ № 1058 (а.с. 29-30).
04 квітня 2020 року позивачка звернулась до відповідача зі скаргою, в якій висловила незгоду із листом Селидовського ОУ ПФУ Донецької області від 24.02.2020 року за № 18/С-01-01-08, та просила надати відповідь на її лист від 08.02.2020 року, та копії документів з пенсійної справи (а.с. 21-23).
Аналогічна за змістом скарга, 05 квітня 2020 року була також подана позивачкою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (а.с. 24-25).
Листом Селидовського ОУ ПФУ Донецької області, від 13 квітня 2020 року, за № 4055/02, позивачці було повідомлено, що у зв'язку із тим, що до її заяви про призначення пенсії від 03 квітня 2020 року, яка надійшла до Управління 07 квітня 2020 року вх. №361/06, не надано необхідного пакту документів, відповідно до вимог Порядку №22-1, вона була кваліфікована та зареєстрована відповідно до ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян». Роз'яснено, про право позивачка на звернення до Управління через веб-портал електронних послуг Фонду (а.с. 34-35).
Листом від 24 квітня 2020 року, позивачкою, у відповідності до листа Селидовського ОУ ПФУ Донецької області, від 13 квітня 2020 року, за № 4055/02, до Селидовського ОУ ПФУ Донецької області, була направлена заява про призначення пенсії, разом із пакетом документів (а.с. 36,37).
25 квітня 2020 року позивачкою, через веб-портал електронних послуг Фонду, була направлена заява зареєстрована за № 1792 від 25 квітня 2020 року Про перерахунок пенсії. Вид пенсії/перерахунку: Перехід на пенсію за іншим Законом (а.с. 37-39).
27 квітня 2020 року, за наслідками розгляду заяви позивачки від 25 квітня 2020 року № 1792 (веб-портал), про переведення з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було ухвалене рішення № 1792 «Про відмову на інший вид пенсії», яким позивачці було відмовлено у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, з тих підстав, що позивачці, з 19 січня 2010 року, вже призначено пенсію за віком на підставі вказаного Закону № 1058-ІV, з урахуванням норм п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, та законом не передбачено повторне призначення пенсії згідно одного Закону (а.с. 44).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають право на пенсію працівники, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до п. 2 розділу Прикінцевих положень Закону № 1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 27 Закону № 1058, встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону № 1058.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 01 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства, призначається, перераховуються та виплачується відповідно до положень Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону № 1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень Закону № 1788-XII, може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, чинним законодавством передбачено чотири види пенсій.
Водночас, як слідує з аналізу наведених норм, переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені ст. 9 Закону № 1058, або положеннями Закону № 1788-XII.
Як свідчать матеріали справи, у цій справі переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачці відповідно до ст. 13 Закону № 1788-XII, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058.
Відтак, оскільки заява позивачки до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), який позивачці вже призначений, то означений вид пенсії не може бути призначений позивачці повторно на підставі положень ст. 40 Закону №1058-IV, в тому числі із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права був висловлений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року (справа № 336/368/16-а (2-а/336/59/16)), від 03 квітня 2018 року (справа № 753/8128/16-а), від 24 квітня 2018 року (справа № 185/1391/17 (2-а/185/153/17)).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, понесені позивачкою при зверненні до суду із даним позовом судові витрати зі сплати судового збору (а.с. 65), відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, ЄДРПОУ: 41247274) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 07 серпня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров