Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
07 серпня 2020 р. Справа №200/7169/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний ОСОБА_1 Панасівни
до відповідача: Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо недостовірного визначення розміру заборгованості та періоду часу за який виникла заборгованість, зобов'язання Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області визначити розмір заборгованості недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 за весь час несплати та у повному обсязі (у сумі 132449,55 грн.) заборгованості та направити зазначену інформацію до матеріалів спадкової справи № 64711497 приватного виконавця Будика Н.М.
Позивач, ОСОБА_3 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо недостовірного визначення розміру заборгованості та періоду часу за який виникла заборгованість, зобов'язання Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області визначити розмір заборгованості недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 за весь час несплати та у повному обсязі (у сумі 132449,55 грн.) заборгованості та направити зазначену інформацію до матеріалів спадкової справи № 64711497 приватного виконавця Будика Н.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З позовної заяви вбачається, що позивач після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дружина та спадкоємець звернувся до приватного нотаріуса Нікольського районного нотаріального округу Донецької області Будика Наталії Миколаївни із заявою про прийняття спадщини.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57475550 від 09.09.2019 року встановлено, що приватним нотаріусом Будика Н.М. до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 64711497.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Будика Н.М. було направлено запит до Мангуського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо визначення розміру недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 .
Листом від 03.12.2019 року № 2474/05/2 Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило приватного нотаріуса про те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 має недоотриману пенсію за життя у розмірі 107761,51 грн.
Позивач не погодившись з розміром заборгованості звернулась до відповідача з метою отримання документів підтверджуючих заборгованість по виплаті пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Згідно листа від 17.12.2019 року № 69-8/03-20 Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало позивач витяг з підсистеми призначення та виплати пенсії, відповідно до якого вбачається, що пенсія ОСОБА_2 не виплачена, однак нарахована за період з квітня 2016 року по березень 2019 року.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно надані приватному нотаріусу недостовірні відомості про розмір недоотриманої пенсії її чоловіком - ОСОБА_2 на яку вона має право як спадкоємець, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи спір між позивачем та відповідачем виник щодо визначення розміру недоотриманої пенсії за життя чоловіком позивача - ОСОБА_2 та отримання її позивачем, як спадкоємцю ОСОБА_2 .
Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача як спадкоємця щодо визнання розміру недоотриманих грошових коштів.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з частинами першою, третьою статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсійних виплат увійдуть до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.
В постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц про стягнення успадкованої суми недоотриманих спадкодавцем пенсійних виплат (№ рішення в ЄДРСР 80854709) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 642/6946/18 та від 20 лютого 2020 року у справі № 638/11604/19.
З наведених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до неї документів вбачається наявність спору приватноправового характеру, який обумовлений порушенням приватного права спадкоємця на отримання коштів, які увійшли до спадщини, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір з огляду на суб'єктний склад сторін спору має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.
Приписами частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі ОСОБА_3 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо недостовірного визначення розміру заборгованості та періоду часу за який виникла заборгованість, зобов'язання Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області визначити розмір заборгованості недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 за весь час несплати та у повному обсязі (у сумі 132449,55 грн.) заборгованості та направити зазначену інформацію до матеріалів спадкової справи № 64711497 приватного виконавця Будика Н.М.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'ясняє, що справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 170, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо недостовірного визначення розміру заборгованості та періоду часу за який виникла заборгованість, зобов'язання Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області визначити розмір заборгованості недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 за весь час несплати та у повному обсязі (у сумі 132449,55 грн.) заборгованості та направити зазначену інформацію до матеріалів спадкової справи № 64711497 приватного виконавця Будика Н.М.
Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська