Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про забезпечення позову
06 серпня 2020 р. Справа №200/7228/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В. розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (далі - третя особа, Лівобережний ВДВС), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 № Ф-411145-46У у розмірі 28 130,96 грн.
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 № Ф-411145-46У у межах виконавчого провадження № 62229704, що перебуває у провадженні Лівобережного ВДВС до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Заява про забезпечення позову мотивована таким.
На момент звернення із позовною заявою у межах виконавчого провадження № 62229704 здійснено ряд виконавчих дій, зокрема, описано та арештовано майно - автомобіль - Ford Sierrа, д/н НОМЕР_1 та встановлено обмеження права користування ним. У подальшому державним виконавцем можуть бути здійснені дії щодо оцінки майна та його примусової реалізації, що призведе до втрати майна без можливості витребувати його у добросовісного набувача.
Отже, стверджує позивач, зупинення стягнення у даному випадку необхідно для подальшого ефективного захисту оспорюваних прав та законних інтересів позивача.
Суд, керуючись ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розгляд заяви про забезпечення позову здійснює у порядку письмового провадження.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Стаття 150 КАС України.
1. Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Стаття 151 КАС України.
1. Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
2. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р. №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008р. №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 справа № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
На підставі наявних доказів судом установлено, що постановою Лівобережного ВДВС від 02.06.2020 відкрито виконавче провадження № 62229704 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 № Ф-411145-46у про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску у розмірі 28 130,96 грн.
Вказаною постановою постановлено, зокрема, стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 2 813,1 грн.
23 липня 2020 року Лівобережним ВДВС ВП № 62229704 прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою постановлено накласти арешт на транспортний засіб Ford Sierrа, д/н НОМЕР_1 та встановлено обмеження права користування ним. Технічний паспорт та державний номер вилучено, ключі залишено у зберігача. Призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_1 .
Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.
4. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
5. Вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Поряд із цим потрібно зауважити, що оскарження до суду рішення суб'єкта владних повноважень не є підставою для зупинення його дії (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404)
Стаття 10. Заходи примусового виконання рішень
1. Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Стаття 48. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника
1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стаття 56. Арешт і вилучення майна (коштів) боржника
1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
7. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту.
Стаття 34. Зупинення вчинення виконавчих дій
1. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:
2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (далі - Порядок № 2831/5)
I. Загальні положення.
Пункт 1. Арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації;
Розділ II. Передача майна на реалізацію
Пункт 1. Реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
Висновки суду.
Системний аналіз норм Закону № 1404 (ст. 10) свідчить, що законодавець виділяє декілька самостійних видів заходів примусового виконання рішень, зокрема, звернення стягнення на майно/кошти та заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності.
У свою чергу нормативний припис ст. 48 Закону № 1404 встановлює, що звернення стягнення на майно полягає у сукупності дій: арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Отже, винесення постанови про опис та арешт майна є свідченням звернення стягнення на майно боржника.
З іншого боку суд зважає, що власне арешт майна є забезпечувальним заходом збереження майна, недопущення його відчуження.
Водночас розмір виконавчого збору входить до суми грошових коштів, яка буде направлена на погашення заявленого у виконавчому провадженні стягнення із відповідним розподілом. У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 40 Закону № 1404 у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав скасування рішення суб'єкта владних повноважень, що є виконавчим документом, виконавчий збір не стягується.
Однак, строки встановлені Законом № 1404 (у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту) та деталізовані у Порядку № 2831/5 дають суду можливість зробити обґрунтоване припущення, що відповідна реалізація майна відбудеться швидше ніж відповідне рішення у справі набере законної сили, про що також свідчать строки розгляду справи та набрання законної сили, передбачені КАС України.
При цьому закон № 1404 не містить положень про автоматичне зупинення/зупинення за ініціативою боржника звернення стягнення на майно у разі відкриття судом провадження у справі (із певними виключеннями), про що свідчать ст. ст. 32, 33, 34 Закону № 1404.
Натомість ст. 151 КАС України передбачає повноваження суду зупинити стягнення за виконавчим документом, а ст. 34 Закону № 1404 - обов'язок державного виконавця зупинити стягнення за рішенням суду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. При цьому, зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень не є, згідно з нормами Закону №1404, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, а тому суд вважає, що позивачем обрано адекватний вид забезпечення позову.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що накладення арешту на майно та його опис є заходом звернення стягнення на майно, то у суду наявні підстави у даній справі застосувати повноваження, передбачені саме п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України.
Заходи забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб відповідають предмету адміністративного позову, а тому підстав застосовувати п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України у суду немає та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
Окрім цього, вжиття заходів забезпечення у спосіб, що заявлено буде відповідати принципу співмірності, оскільки зупинення стягнення за виконавчим документом не скасовує вже вчинених заходів примусового виконання рішення (арешту майна), водночас унеможливлює проведення подальших дій, зокрема, примусову реалізацію майна, яка у свою чергу створює для позивача у даній справі наслідки значно гірші, ніж ті, що матимуть місце для обох сторін у разі застосування заходів забезпечення позову.
При постановленні вказаних висновків суд взяв до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 справа № 640/7046/19.
Згідно ч.1 ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
За даною ухвалою, стягувачем є:
Головне управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область; ЄДРПОУ: 43142826);
боржником - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», підстави для повернення судового збору відсутні.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 62229704 на підставі виконавчого документа вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 № Ф-411145-46у до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі № 200/7228/20-а.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана 06 серпня 2020 року.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Буряк