07 серпня 2020 року Справа № 160/6279/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (далі - Інститут, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 18 141, 45 грн. та витрати на судовий збір у сумі 2 102, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що між факультетом військово-морських сил Одеської національної морської академії та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу. Наказом начальника факультету від 25.07.2016 року №140 відповідача було зараховано на перший курс навчання до Інституту. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 433 “Питання підготовки військових фахівців для потреб Військово-Морських Сил Збройних Сил” Факультет військово-морських сил Одеської національної морської академії реорганізований шляхом перетворення його в Інститут Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”. Враховуючи викладене, Інститут Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” (далі - Інститут) є правонаступником факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії. Згідно з пунктом 1 вказаного контракту відповідач зобов'язувався, зокрема, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані із його утримання у закладі у якому проходить військову службу, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення закладу. Питання щодо відрахування відповідача було розглянуто вченою радою Інституту 04.12.2018 року. За результатами розгляду зазначеного питання вченою радою було прийнято рішення клопотати перед Командуванням ВМС ЗС України про відрахування відповідача через недисциплінованість. Наказом ректора Національного університету “Одеська морська академія” від 13.12.2018 року №2240 відповідача відраховано за недисциплінованість та виключено зі списків особового складу з 22.12.2018 року наказом начальника Інституту від 22.12.2018 року №257. Зазначеним наказом відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 18141,45 грн., ОСОБА_1 був ознайомлений з розрахунками сум витрат, з якими був не згоден та якому надано місячний термін для добровільного відшкодування витрат, про що свідчить підпис відповідача про ознайомлення на повідомлення від 22.12.2018 року. На даний час заборгованість відповідачем не відшкодована.
Ухвалою суду від 11.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На адресу реєстрації позивача судом направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».
Судом направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1
24.06.2020 року до суду надійшла відповідь відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за тією ж адресою, що зазначена в позовній заяві і паспорті відповідача та на яку судом направлено поштову кореспонденцію.
Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Між Міністерством оборони України в особі начальника факультету та матросом ОСОБА_1 25.07.2016 року укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу. Відповідач за умовами контракту прийняв на себе всі зазначені в ньому зобов'язання, про що свідчить підпис відповідача у контракті.
Відповідно до витягу з наказу начальника факультету військово-морських сил Національного університету “Одеська морська академія” від 25.07.2016 року №140 ОСОБА_1 зараховано на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та присвоєне військове звання “матрос”.
На засіданні вченої ради Інституту від 04.12.2018 року №2/2018 прийнято рішення про відрахування ОСОБА_1 з Інституту за недисциплінованість згідно наказу Міністерства освіти України від 24.12.1997 року №490.
Наказом ректора Інституту від 13.12.2018 року №2240 “Про відрахування курсантів Інституту” матроса ОСОБА_1 відраховано за недисциплінованість курсантів денної форми навчання Інституту.
Відповідно до копії витягу з наказу ТВО начальника Інституту від 14.12.2018 року №35-РС з матросом ОСОБА_1 через недисциплінованість достроково розірвано контракт про навчання через службову невідповідність та зараховано у розпорядження начальника Інституту з 13.12.2018 року.
Згідно з довідкою про відшкодування витрат на грошове забезпечення ОСОБА_1 за період навчання з вересня 2016 по грудень 2018 року відшкодуванню підлягають витрати у сумі - 3 696, 00 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку витрат на лікування ОСОБА_1 за період навчання з вересня 2016 по грудень 2018 року відшкодуванню підлягають витрати у сумі - 0 грн.
Відповідно до довідки №31 від 31.12.18 року витрат на речове забезпечення ОСОБА_1 за період навчання з вересня 2016 по грудень 2018 року відшкодуванню підлягають витрати у сумі - 13 568, 00 грн.
У відповідності до довідки-розрахунку витрат на продовольче забезпечення (харчування) ОСОБА_1 за період навчання з вересня 2016 по грудень 2018 року відшкодуванню підлягають витрати у сумі - 877, 45 грн.
Згідно з витягом з наказу ТВО начальника Інституту від 22.12.2018 року №257 матроса ОСОБА_1 , який знаходився у розпорядженні начальника Інституту, на підставі розпорядження начальника управління персоналу - заступника начальника штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 18 грудня 2018 року №15/1/3815 направлено для подальшого проходження строкової військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (м. Одеса). З 22 грудня 2018 року виключено із списків особового складу Інституту та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення за каталогом продуктів харчування з 23 грудня 2018 року, видано атестат. Зарахувано тривалість військової служби під час навчання в Інституті із розрахунку два місяця навчання за один місяць строкової військової служби станом на 22 грудня 2018 року - 01 рік 02 місяці 22 доби. Оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 18141 гривень 45 копійок (грошове забезпечення 3696 гривень 00 копійок, продовольче забезпечення 877 гривень 45 копійок, речове забезпечення 13568 гривень 00 копійок, медичне забезпечення (санаторно-курортним лікуванням не забезпечувався 00 гривень). Внесено суму до книги обліку нестач Інституту та віднесено на матроса строкової військової служби ОСОБА_1 , і надано термін для добровільного відшкодування витрат, які пов'язані з навчанням.
Відповідно до повідомлення від 22.12.2018 року ОСОБА_1 ознайомлено із зазначеною сумою до відшкодування за час навчання в Інституті та надано місячний строк для добровільного відшкодування витрат, про що свідчить підпис відповідача про ознайомлення на повідомленні від 22.12.2018 року.
Станом на день подачі позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 18141,45 грн.
Відповідно до Контракту про проходження військової служби (навчання) ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходив військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
У зв'язку із недотриманням вказаного зобов'язання позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до положень частини 6 статті 2 цього Закону до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
За правилами частин 3 та 5 статті 25 Закону № 2232-XII зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань; з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є" , "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж" , "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.
За змістом пункту 2.1.4 Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Відповідно до наявних копій довідок в матеріалах справи, пов'язаних з утриманням матроса ОСОБА_1 підтверджено, що заборгованість відповідача з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Інституті складає 18141,45 грн.
Пунктами 7-8 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку, а сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
Станом на день подачі позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 18141,45 грн.
Курсанти, які навчаються в Інституті перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на час розгляду справи судом зазначену вище суму коштів не відшкодував, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №466 від 29.05.2020 року.
Враховуючи, що позивачем понесені лише витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (адреса: 65029, Одеська область, м.Одеса, вул.Дідріхсона,8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26614030) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 18 141 (вісімнадцять тисяч сто сорок одна) гривня 45 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар