07 серпня 2020 року Справа № 160/4431/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного сервісного центру МВС України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати бездіяльність службових осіб Головного сервісного центру МВС України (код ЄДРПОУ 40109173, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Лук'янівська, 62) стосовно не надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , меш.: АДРЕСА_1 , Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Фольксваген Транспортер, 1994 року випуску, білого кольору, двигун НОМЕР_2 144128, кузов НОМЕР_3 протиправною;
- зобов'язати службових осіб Головного сервісного центру МВС України (код ЄДРПОУ 40109173, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Лук'янівська, 62) надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , меш.: АДРЕСА_1 , Висновок про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Фольксваген Транспортер, 1994 року випуску, білого кольору, двигун НОМЕР_2 144128, кузов НОМЕР_3 , тип вантажний, фургон, який відповідно до Єдиного державного реєстру МВС зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить Volkswagen Transporter, 1994 року випуску. 23.03.2019, після крадіжки документів, позивач звернувся до Територіального сервісного центру №1245 Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, який розташований в м. Нікополь, для поновлення свідоцтва про реєстрацію на автомобіль Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . Територіальним сервісним центром, позивача направлено до Головного сервісного центру МВС України, так як на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» із змінами постанови, які були внесені у 2009 році було необхідно провести дублювання ідентифікаційного номеру на транспортному засобі автомобілі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . 01.04.2019 звернувся до Головного сервісного центру МВС України з заявою, у якій прохав надати Висновок про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Фольксваген Транспортер, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . Але, 24.04.2019 йому було відмовлено у наданні Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 посилаючись на те, що відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України №1388 із змінами постанови, які були внесені у 2009 році державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. У зв'язку з чим підстави для надання Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , відсутні. Вважаючи дану відмову протиправною позивач звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.07.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з аргументами наведеними у позові, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначив, що 01.04.2019 до ГСЦ МВС за вхідним № 1475д надійшла заява ОСОБА_1 про надання висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) номера на транспортний засіб марки Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 . На цю заяву ГСЦ МВС надано Кирильчуку П.Д. мотивовану відповідь листом від 24.04.2019 р. № 31/4122 , що свідчить про відсутність бездіяльності в діях відповідача. В свою чергу відмова мотивована тим, що згідно з висновком судового експерта від 23.03.2019 р. № 04/1245/761 ідентифікаційний номер двигуна, досліджуваного автомобіля Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_4 було змінено способом видалення початкових символів клейма номеру та нанесення на їх місце іншого номеру XI44128 кустарним способом. Наведене унеможливлює надання висновку.
04.08.2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній не погоджується із аргументами відповідача, викладеними у відзиві.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.10.1995 р. ОСОБА_1 , придбав на базарі у м.Нікополь Дніпропетровської області автомобіль Volkswagen Transporter, 1994 року випуску. Договір купівлі-продажу було укладено в СТП ТЕКО- Сервіс м.Нікополь, у зв'язку чим позивачу було видано довідку-рахунок серії НВК №186911.
В подальшому, позивач надав даний автомобіль та довідку-рахунок до Апостолівського МРЕВ в м.Зеленодольську Апостолівського району, де було проведено перевірку на предмет незаконного заволодіння автомобіля. Ніяких протиріч для укладення договору купівлі-продажу автомобіля установлено не було, автомобіль Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, білого кольору, двигун X 144128, кузов НОМЕР_3 , тип вантажний, фургон було зареєстровано, присвоєно номерний знак НОМЕР_4 та видано свідоцтво про реєстрацію автомобіля.
08.02.2000 на Солонянському посту ДАІ автомобіль Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 було затримано, перевірено та встановлено, що кузов шасі уварений кустарним методом.
ОСОБА_1 звернувся до Апостолівського районного суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 . 25.02.2000 року Апостолівським районним судом визнано договір купівлі-продажу дійсним та визнано за позивачем право власності на даний автомобіль.
06.05.2000 на підставі рішення Апостолівського районного суду в Апостолівському МРЕВ здійснено перереєстрацію автомобіля та видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію з внесенням в особливі відмітки відомостей про реєстрацію з вклеєнням фотографії кузова в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 .
13.02.2019 з автомобіля позивача було викрадено гаманець (барсетку), у якому були гроші, паспорт громадянина України та свідоцтво про реєстрацію автомобіля Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , після чого ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до поліції. Цього дня старшим слідчим СВ Високопільського відділення поліції Бериславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області майором поліції Коржак О.Г. було відкрито кримінальне провадження та внесені відомості до ЄРДР за №12019230130000041 з правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.185 КК України.
23.03.2019 позивач звернувся до Територіального сервісного центру №1245 Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, який розташований в м. Нікополь, для поновлення свідоцтва про реєстрацію на автомобіль Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . ОСОБА_1 було направлено до Головного сервісного центру МВС України, так як на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» із змінами постанови, які були внесені у 2009 році необхідно провести дублювання ідентифікаційного номеру на транспортному засобі автомобілі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .
За висновком експертного дослідження № 04/1245/761 виявлено, що ідентифікаційний номер кузову досліджуваного автомобіля Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_4 було змінено способом зміни частин панелі, на якій було виробником нанесено ідентифікаційний номер кузова, на пластину найбільшими розмірами 140x25 мм., на якій кустарним способом виконано номер WV2ZZZ25KH075649. Заміна виконана способом вварювання. Ідентифікаційний номер двигуна, даного автомобіля, було замінено способом видалення початкових символів клейма номеру та нанесення на їх місце іншого номеру XI44128 кустарним способом.
01.04.2019 позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС України з заявою, у якій прохав надати Висновок про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . Але, 24.04.2019 позивачу було відмовлено у наданні Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Фольксваген Транспортер, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 посилаючись на те, що відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України №1388 із змінами постанови, які були внесені у 2009 році державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. У зв'язку з чим підстави для надання Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, номерний знак І НОМЕР_6 , відсутні.
Не погодившись з відмовою у наданні висновку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулюються Законом України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993 (далі - Закону №3353).
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 3353 державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону № 3353 державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Частиною 3 статті 34 Закону № 3353 передбачено, що державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Відповідно до частини 4 статті 34 Закону № 3353 державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з частиною 9 статті 34 Закону № 3353 власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків визначена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за № 1388 (далі - Порядок № 1388).
Пунктом 3 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Пунктом 8 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1388 під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв'язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, установлення газобалонного обладнання, видачі тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України "Про судову експертизу" порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За результатами дослідження складається висновок експертного дослідження, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром транспортних засобів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром, відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.
Після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати.
У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.
У разі наявності відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників перереєстрація, зняття з обліку транспортного засобу не проводиться.
Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально невизначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними органами інших держав, не проводиться.
У разі пошкодження ідентифікаційного номера перша державна реєстрація транспортних засобів проводиться тільки після експертного підтвердження справжності ідентифікаційного номера.
Не допускається державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, номери двигунів яких мають ознаки навмисного знищення або підробки (крім випадків повернення транспортного засобу законному власнику із знищеним або підробленим ідентифікаційним номером двигуна після незаконного заволодіння таким засобом).
На самостійно сконструйовані транспортні засоби та на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби із знищеними ідентифікаційними номерами їх складових частин (кузова, шасі, рами) або на транспортні засоби, ідентифікаційні номери складових частин яких пошкоджені під впливом корозії, знищені (пошкоджені) чи підроблені внаслідок незаконного заволодіння або в разі, коли проведена заміна таких складових частин після дорожньо-транспортної пригоди, наносяться спеціальні індивідуальні номери чи здійснюється дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин (у разі встановлення відповідності ідентифікаційного номера таким засобам) згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів.
У такому разі до реєстраційних документів та Єдиного державного реєстру транспортних засобів вносяться в установленому порядку відповідні відмітки.
З аналізу вказаної норми суд зазначає, що у випадку пошкодження ідентифікаційних номерів складових частин передбачено нанесення спеціальних індивідуальних номерів або здійснюється дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин (у разі встановлення відповідності ідентифікаційного номера таким засобам) згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів.
Згідно п.9.5.5 цієї Інструкції якщо за результатами експертного дослідження встановлено повний зміст первинного (заводського) ідентифікаційного номера ТЗ, а також ознаки його нанесення в умовах підприємства - виробника, власник ТЗ або уповноважена ним особа звертається до Головного сервісного центру МВС України щодо можливості дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ.
За результатами розгляду поданих матеріалів працівниками Головного сервісного центру МВС України складається аргументований висновок, який затверджується керівництвом Головного сервісного центру МВС України щодо дублювання ідентифікаційного номера ТЗ або надається письмова обґрунтована відмова в проведенні такого дублювання (пункт 9.5.6 Інструкції).
Відповідно до п. 9.5.7 Інструкції ТЗ з висновком Головного сервісного центру МВС України, відповідними матеріалами підрозділу внутрішніх справ (довідка про факт незаконного заволодіння та перебування в розшуку ТЗ, довідка про дорожньо - транспортну пригоду тощо) надається до Науково-дослідного Бюро судових експертиз «Сантодор» або іншої визначеної МВС спеціалізованої експертної установи, де після проведення необхідної додаткової перевірки ТЗ та документів, що його супроводжують, на металевих невід'ємних складових частинах ТЗ проводиться дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ.
Про дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ власнику або уповноваженій ним особі видається окрема довідка з фототаблицею місць нанесення дублюючих номерів та їх вигляду. Довідка є невід'ємним додатком до висновку експертного дослідження автомобіля (пункт 9.5.8 Інструкції).
Аналогічний порядок застосовується для надання дозволу на присвоєння та нанесення спеціальних індивідуальних ідентифікаційних номерів автомобілів.
Наказом МВС України від 8 жовтня 2007 року за №374 розроблено та затверджено Тимчасовий порядок дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, згідно яких власник транспортного засобу має право звернутися до Головного сервісного центру МВС України з заявою про надання висновків про можливість дублювання ідентифікаційного номеру транспортного засобу, яке проводиться на базі Науково-дослідницького бюро судових експертиз «Сантодор» на підставі дозволу Головного сервісного центру МВС України.
Головний сервісний центр МВС України створений 7 листопада 2015 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ». Він є міжрегіональним територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, який здійснює надання платних і безоплатних послуг, віднесених до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, а також бере безпосередню участь у реалізації державної політики в сфері надання таких послуг.
Система сервісних центрів МВС включає Головний сервісний центр, регіональні сервісні центри областей, Автономної Республіки Крим та міст Києва і Севастополя, а також територіальні сервісні центри МВС, які на правах відділів входять до складу відповідних регіональних сервісних центрів.
Одним із завдань сервісного центру МВС є здійснення контролю за відповідністю конструкції, технічного стану, комплектації та обладнання транспортного засобу нормам і стандартам та погодження відповідної нормативно-технічної документації. Виконанням цього завдання до ліквідації займалися органи Державтоінспекції МВС.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин, чинні положення наказу МВС України від 11.08.2010 №379, яким затверджено Інструкцію про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, підлягають застосуванню відносно відповідача по справі.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 23.03.2019 № 04/1245/761 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вбачається, що ідентифікаційний номер двигуна, досліджуваного автомобіля Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_7 було змінено способом видалення початкових символів клейма номеру та нанесення на їх місце іншого номеру XI44128 кустарним способом.
За вказаним номером двигуна XI44128 фактів про його пошкодження (підроблення шляхом його зміни символів клейма номеру кустарним способом) не встановлено, також відсутні будь-які встановлені факти щодо відсутності слідів умисного знищення маркувальних ідентифікаційних позначок, а також відповідність конструкції, марці, моделі й іншим даним, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію, відтак у даному випадку даний автомобіль, підпадає під присвоєння йому Головним сервісним центром МВС спеціального індивідуального ідентифікаційного номера з подальшим його нанесенням у встановленому порядку.
На зареєстрованих в Україні транспортних засобах дублювання первинних і нанесення присвоєних спеціальних індивідуальних ідентифікаційних номерів (кузова, шасі чи рами) здійснює Науково-дослідне Бюро судових експертиз «Сантодор», виконання якої здійснюється після видачі автовласнику Головним сервісним центром МВС щодо кожного окремого транспортного засобу письмового Висновку (дозволу).
Дублювання первинного і нанесення спеціальних індивідуальних ідентифікаційних номерів проводяться відповідно до вимог Стандарту МВС України СОУ 78-31-001:2017 і допускаються лише в тому випадку, коли трасологічними, а також іншими доступними для фахівців методами і засобами встановити первинний (заводський) ідентифікаційний номер неможливо, а сліди умисного знищення (пошкодження) знаків ідентифікаційного номера відсутні.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами по справі згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрований автомобіль марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 .
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У пунктах 38, 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) вказано, що Суд повторює, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» від 8 липня 1986 року, п. 106, серія A, № 102). Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
На думку суду, виходячи із правил застосування норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закладених у судовій практиці Європейського суду з прав людини, у спірних правовідносинах мало місце втручання у право власності позивача на спірний транспортний засіб шляхом обмеження такого права, при цьому, «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав позивача дотримано не було, оскільки добросовісно та у встановленому законом порядку набувши право власності на транспортний засіб, який попередньо пройшов відповідну перевірку, позивач був обмежений у реалізації такого права шляхом відмови у надані висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) номера на транспортний засіб без відповідної правової підстави.
Позивач просить суд визнати бездіяльність службових осіб Головного сервісного центру МВС України стосовно не надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , меш.: АДРЕСА_1 , висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Фольксваген Транспортер, 1994 року випуску, білого кольору, двигун НОМЕР_2 144128, кузов НОМЕР_3 протиправною.
Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
При цьому судом встановлено, що 24.04.2019 позивачу було відмовлено у наданні Висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі автомобілі Фольксваген Транспортер, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .
Вищезазначене виключає обставини бездіяльності відповідача.
На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні вимог відносно визнання протиправною бездіяльності службових осіб Головного сервісного центру МВС України стосовно не надання ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову Головного сервісного центру МВС в наданні висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, білого кольору, двигун Х144128, кузов НОМЕР_9 обґрунтованими а такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного сервісного центру МВС надати ОСОБА_2 . ОСОБА_3 висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, білого кольору, двигун Х144128, кузов НОМЕР_3 , тип вантажний, фургон, який відповідно до Єдиного державного реєстру МВС зареєстрований на ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).
Тобто, висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі є дискреційним повноваженням відповідача.
Відтак позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Крім того, частиною четвертою статті 9 КАС України на суд покладений обов'язок вжити визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
З врахуванням обставин справи, суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі з урахуванням висновків суду в даному рішенні.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своєї бездіяльності, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного сервісного центру МВС України (код ЄДРПОУ 40109173 м. Київ вул. Лук'янівська, 62) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного сервісного центру МВС в наданні висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, білого кольору, двигун НОМЕР_10 , кузов НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головний сервісний центр МВС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання висновку про можливість дублювання (присвоєння та нанесення спеціального індивідуального) ідентифікаційного номера на транспортному засобі Volkswagen Transporter, 1994 року випуску, білого кольору, двигун НОМЕР_10 , кузов НОМЕР_3 з урахуванням висновків, що викладені в рішенні.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного сервісного центру МВС України (код ЄДРПОУ № 40109173) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2020 року.
Суддя О.М. Неклеса