06 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9786/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо незарахування до страхового стажу період роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року в Кооперативі «Агрострой» (записи у трудовій книжці № 10, № 11); зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра у Кооперативі «Агрострой».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Проте, ГУ ПФУ у Волинській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із тим, що останній не має необхідного страхового стажу. При цьому, пенсійний орган не зарахував до такого стажу період роботи на посаді муляра в Кооперативі «Агрострой» із 18 листопада 1998 року по 11 грудня 1995 року.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки за правильність заповнення трудової книжки він не відповідав. Фактичну зайнятість на відповідній роботі підтверджено поясненнями осіб, які також працювали у кооперативі «Агрострой» із 18 листопада 1998 року по 11 грудня 1995 року. Підтвердити наявний трудовий стаж додатковими архівними довідками позивач не може, оскільки на збереження в архіви документи кооперативом не передавались.
Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на позов № 0300-0802-7/22735 від 21 липня 2020 року відповідач його вимог не визнав (арк. спр. 32-34). Вказав, що при проведенні правової оцінки наданих позивачем для призначення пенсії документів зокрема, трудової книжки, було встановлено, що запис за період з 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра в кооперативі “Агробуд” внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року в редакції наказу Мінпраці та Мінсоцполітики № 259/34/5 від 08 червня 2001 року, а саме: запис про період роботи в кооперативі завірений печаткою старого зразка, при цьому підстава про внесення запису щодо звільнення містить виправлення. Згідно з пунктом 4.1. даної Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (пункт 2.6. Інструкції).
На переконання відповідача, ОСОБА_1 не підтвердив свій трудовий стаж за період з 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра в кооперативі “Агробуд”, оскільки відповідний запис у трудовій книжці завірений печаткою старого зразка, при цьому підстава про внесення запису щодо звільнення містить виправлення; додаткових архівних довідок не надано.
Керуючись наведеним, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 29).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 лютого 2020 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 37).
Листом № 622-583/Г-02/8-0300/20 від 10 березня 2020 року відповідач повідомив позивача про прийняття пенсійним органом рішення від 19 лютого 2020 року про відмову у призначенні йому пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (арк. спр. 18).
При цьому зазначено, що при проведенні правової оцінки наданих позивачем для призначення пенсії документів зокрема, трудової книжки, було встановлено, що запис за період з 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра в кооперативі “Агробуд” внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року в редакції наказу Мінпраці та Мінсоцполітики № 259/34/5 від 08 червня 2001 року, а саме: запис про період роботи в кооперативі завірений печаткою старого зразка, при цьому підстава про внесення запису щодо звільнення містить виправлення.
Непогоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Як передбачено статтею 10 Закону №1788-ХІІ пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно зі статтею 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як випливає з матеріалів справи, до трудового (страхового) стажу позивача не зараховано період його роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра у Кооперативі «Агрострой».
Суд, на підставі записів №№ 10, 11 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (дата заповнення - 13 січня 1981 року) встановив, що ОСОБА_1 18 листопада 1988 року прийнятий муляром 4 розряду у Кооператив «Агрострой»; 11 грудня 1995 року звільнений із вказаної роботи за власним бажанням (арк. спр. 42, 43). Вказані підписи засвідчені підписом керівника Кащенюка П.Р. та відтиском печатки підприємства.
Окрім того, на підтвердження роботи у спірний період у Кооперативі «Агрострой» позивач надав стверджувальні письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які у спірному періоді також працювали у кооперативі (арк. спр. 13-17).
Архівний відділ Ковельської райдержадміністрації на запит позивача надав копії розпорядження голови райдержадміністрації від 28 лютого 1996 року № 68 про скасування державної реєстрації кооперативу «Агробуд»; листа Державної податкової інспекції по Ковельському району Волинської області № 21-07/390 від 27 лютого 1996 року «Про скасування державної реєстрації кооперативу «Агробуд», адресованого голові Ковельської районної державної адміністрації; листа голови кооперативу «Агробуд» Кащенюка П.Р. № 20 від 21 лютого 1996 року, адресованого голові районної державної адміністрації Ковельського району, про надання згоди на ліквідацію кооперативу; протоколу № 24 загальних зборів кооперативу «Агрострой» (арк. спр. 21-25).
На письмові запити позивача Комунальна установа «Трудовий архів смт Люблинець», Трудовий архів виконавчого комітету Ковельської міської ради листами № 252/01.12/2-20 від 24 червня 2020 року, № 0991 від 01 липня 2020 року відповідно повідомили, що документи з особового складу і основної діяльності кооперативу «Агрострой» в архіви не надходили (арк. спр. 11, 12).
Отже, у трудовій книжці позивача є запис про його роботу із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра у кооперативі «Агрострой»; фактична робота позивача у вказаному періоді на підприємстві підтверджується також письмовими поясненнями осіб - працівників кооперативу. Діяльність кооперативу підтверджено, зокрема, розпорядженням голови райдержадміністрації від 28 лютого 1996 року № 68 про скасування державної реєстрації кооперативу «Агробуд»; листом Державної податкової інспекції по Ковельському району Волинської області № 21-07/390 від 27 лютого 1996 року «Про скасування державної реєстрації кооперативу «Агробуд», листом голови кооперативу «Агробуд» Кащенюка П.Р. № 20 від 21 лютого 1996 року, про надання згоди на ліквідацію кооперативу; протоколу № 24 загальних зборів кооперативу «Агрострой».
На переконання суду, зібрані докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми для підтвердження обставин щодо здобуття позивачем трудового стажу за роботу із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра у кооперативі «Агрострой».
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року в редакції наказу Мінпраці та Мінсоцполітики № 259/34/5 від 08 червня 2001 року (на порушення якої посилається відповідач, як на підставу відмови у призначенні пенсії позивачу) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відтак, обов'язок щодо ведення та заповнення трудових книжок вказаною інструкцією покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.
Керуючись наведеним суд критично оцінює доводи відповідача, як на підставу для відмови у призначенні пенсії за віком, наявність в трудовій книжці певних недоліків (виправлення в частині зазначення номера наказу про звільнення, печатки старого зразка), оскільки, на думку суду, наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що у спірному періоді роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року позивач не працював на посаді муляра у кооперативі «Агрострой».
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській безпідставно не врахувало ОСОБА_1 періоди його роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра у кооперативі «Агрострой» до загального страхового стажу, чим порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відтак, з наведених вище підстав, позовні вимоги про визнання дій неправомірними належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача період роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року в Кооперативі «Агрострой» (записи у трудовій книжці № 10, № 11); зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра у Кооперативі «Агрострой».
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області необхідно стягнути судовий збір у сумі 840 грн 80 коп., який сплачений відповідно до квитанції від 02 липня 2020 року (арк. спр. 5).
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року в Кооперативі «Агрострой» (записи у трудовій книжці № 10, № 11).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи із 18 листопада 1988 року по 11 грудня 1995 року на посаді муляра у Кооперативі «Агрострой».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн 80 коп. (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович