06 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9264/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської про визнання дій протиправними щодо відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи, оформлення та видачі довідки про взяття на облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщеної особи; скасування рішення від 17.02.2020 №751/04-01 «Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 »; зобов'язання вчинити дії шляхом взяття на облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщену особу, оформити та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внести відомості в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2020 ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради щодо взяття на облік як внутрішньо переміщену особу. Однак, рішенням відповідача від 17.02.2020 №751/04-01 відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з відсутністю інформації про реєстрацію місця проживання на території м. Торез, Донецької області, де виникли обставини, зазначені у пункті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на момент їх виникнення. Надані до заяви копії документів не підтверджують того факту, що заявник проживав у м. Торез, Донецької області на момент виникнення обставин, які надають право на отримання довідки.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та зазначає, що народився в місті Торез, Донецької області де був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Торезького міського управління юстиції у Донецькій області, про що свідчить свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 . Проживав у АДРЕСА_1 та знаходився на обслуговуванні, як неповнолітня дитина, у Торезькій міській лікарні про що свідчить медична карта історії розвитку дитини. Крім того, навчався по 07.06.2019 в Муніципальній загальноосвітній установі «Школа №11 міста Тореза», що підтверджено атестатом Донецької Народної Республіки про загальну освіту. В серпні 2019 ОСОБА_2 був змушений переїхати до батька ОСОБА_1 , який проживає у Волинській області в місті Нововолинську.
З наведених підстав просять позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
14.07.2020 на адресу суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради на позовну заяву в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Свою позицію відповідач мотивував тим, що позивачем не було надано жодних документів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 проживав у м. Торез Донецької області на момент виникнення обставин, які надають право на отримання довідки, оскільки відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення». В задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 29.01.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, форма заяви затверджена Мінсоцполітики. В заяві зазначив, що проживає у м. Нововолинську Волинської області з 25.08.2019, відмітка про реєстрацію місця проживання відсутня.
Разом з заявою позивач надав паспорт громадянина України у вигляді ID картки, який виданий Волноваським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру за №38676-2019 від 26.12.2019, яка видана Волноваським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в якій місце реєстрації заявника відсутнє. Тобто, ОСОБА_2 не був зареєстрований за місцем проживання матері ОСОБА_3 , 1984 року народження у Донецькій області.
Батько заявника ОСОБА_1 , 1980 року народження зареєстрований та проживає у місті Нововолинську Волинської області, статусу внутрішньо переміщеної особи не має.
Як встановлено з матеріалів справи, позивача ОСОБА_2 та його батька ОСОБА_1 29.01.2020 в день подачі заяви до Управління було повідомлено, що в разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус відмітки про реєстрацію місця проживання та території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку проведенням АТО, для видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, необхідно не пізніше ніж через 15 робочих днів після подання заяви, надати докази, що підтверджують факт проживання на території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.
Для підтвердження вище вказаних обставин позивачем додатково було надано свідоцтво про народження, картку фізичної особи-платника податків, довідку ЗОШ №7 м. Нововолинська від 04.09.2019 за № 52 про те, що ОСОБА_2 навчається в 9 класі екстернату, медичну картку, в якій зазначена згода мами ОСОБА_2 за № 927 від 19.11.2012 на обробку персональних даних КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тореза»; свідоцтво про розірвання шлюбу батьків та заява батька від 14.05.2019 про надання згоди та тимчасовий виїзд та тимчасово неконтрольовану території (у район проведення операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей) та виїзд з неї своєму неповнолітньому сину ОСОБА_2 ; ксерокопія паспорта мами ОСОБА_4 без подання оригіналу, в якому прізвище відрізняється від прізвища, вказаного у свідоцтві про народження заявника; ксерокопію будинкової книги з місця реєстрації мами у м. Торез без подання оригіналу, в якій відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_2 .
Рішенням Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 17.02.2020 №751/04-01 позивачу було відмовлено у взятті на облік як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції відповідно до пунктів 4, 5 пункту 8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 (далі - Порядок №509). Вказано підставною для відмови - відсутність місця реєстрації позивача у місті Торез Донецької області на момент виникнення обставин, які надають право на отримання довідки (а. с. 8).
Не погодившись із зазначеною відмовою, позивачі звернулися до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Згідно до статті 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції країни і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 .
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» місто Торез з 02.12.2015 внесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, проте згодом даний статус був знятий з міста Торез.
Згідно Наказу антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а визначено, що в Донецькій та Луганській області проведення антитерористичної операції здійснюється з 07.04.2014.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закону №1706-VII).
У відповідності до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною другою статті 1 Закону №1706-VII встановлено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону №1706-VII).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Частинами першою, другою статті 4 Закону №1706-VII встановлено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
За приписами пунктів другого, третього статті 7 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.
Згідно з пунктом 1 Порядку №509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
За приписами пункту 2 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
Підстави для відмови у видачі довідки наведені в пункті 8 Порядку №509, відповідно до якого заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.
Рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.
Суд, зазначає, що вищенаведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи.
Так, на час звернення позивача до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в паспорті була відсутня відмітка про реєстрацію місяця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 Закону №1706-VII, що стало підставою для відмови у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи.
Разом з цим, абзацом третім частини першої статті 4 Закону №1706-УІІ визначено, що у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документи, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у ст.1 цього Закону, заявник має право надати докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених ст.1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо.
Отже, позивач має право надати будь-які підтверджуючі документи, що не спростовують факту її перебування на адміністративно-територіальної одиниці з якої вона вимушена була переїхати у зв'язку з обставинами зазначеними у статті 1 Закону №1706-VII.
На підтвердження перебування позивача на адміністративно-територіальної одиниці з якої він був вимушений переїхати у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України №1706-VII, позивачем надано наступні документи: свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , в якому зазначено, що він народився в місті Торез; копію (витяг)з медичної особової карти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав в АДРЕСА_1 ; фотографію учнів 4-В класу Торезької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11, де в складі учнів класу є ОСОБА_5 ; копію атестата про основну загальну освіту серії ДС №1912013.
Таким чином, вказані документи підтверджують те, що позивач у спірний період часу проживав на не підконтрольній території у місті Торез, Донецької області.
При цьому, суд звертає увагу, що за змістом частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Крім того, Конституція України передбачає, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24); кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання (стаття 33); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).
Слід зауважити на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509» було внесено зміни до пункту 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме: У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
Діюче законодавство визначає альтернативні способи підтвердження факту проживання на території окупованої адміністративно-територіальної одиниці - або відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті, або шляхом надання інших доказів.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем було надано всі необхідні докази, що підтверджують факт проживання на території Донецької області, яка є тимчасово окупованою, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.
Відповідач є представником органу місцевого самоврядування та згідно зі статті 19 Конституції України має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту десятого статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно - територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у взятті на облік внутрішньо переміщених осіб, протиправно не взяв до уваги подані до заяви письмові докази, що підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_2 на території Донецької області, а саме міста Торез, яке є тимчасово окупованою територією і які є підставою для взяття його на облік внутрішньо переміщених осіб відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
У відповідності до частини 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд, дійшов до висновку про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у видачу довідки внутрішньо переміщено особи, визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у видачі довідки внутрішньо переміщено особи та зобов'язання видати позивачу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відповідних відомостей до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Нововолинської міської ради щодо відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи, оформлення та видачі довідки про взяття на облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , як внутрішньо переміщеної особи.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Нововолинської міської ради від 17.02.2020 №751/04-01 «Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 ».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, будинок 7, код ЄДРПОУ 03191986) взяти на облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), як внутрішньо переміщену особу, оформити та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внести відповідні відомості в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський