03 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3848/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Ткачук І.І.,
за участю представника відповідача Нівчика А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Татарин Вікторії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 адміністративний позов у даній справі задоволено повністю, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.08.2019 №0015661302 та №0015681302 та рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015691302.
В судовому засіданні 06.07.2020 представник позивача адвокат Татарин В.М. заявила про подання суду протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а 08.07.2020 представник позивача подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати по справі на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 13000,00 грн (т.2, а.с.85).
Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 12:00 03.08.2020.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності (т.2, а.с.96).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що такі витрати є значно завищеними та необґрунтованими.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, які подані на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до таких висновків.
Так, до заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача додано договір про надання правової допомоги від 25.09.2017, укладений між адвокатом Татарин В.М. та ФОП Романюком Р.П., предметом якого є представництво адвокатом інтересів клієнта в усіх підприємства, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування з будь-яких питань, у тому числі, але не виключно, у ДФС України та її територіальних підрозділах, у судових органах усіх інстанцій та міжнародних судах (т.2, а.с.86). Пунктом 4.1 даного договору визначено, що гонорар адвоката по даному договору визначається згідно актів виконаних робіт до даного договору.
Згідно з актом до вищевказаного договору про надання правової допомоги від 06.07.2020 (т.2, а.с.88), який підписаний сторонами договору, підтверджено наступне:
1. Професійна правнича допомога надана в межах судової справи №140/3848/19 в розрахунку 1000,00 грн вартості на 1 годину роботи адвоката, 700,00 грн вартості участі адвоката в одному судовому засіданні;
2. Адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в межах судової справи №140/3848/19 на загальну суму 13000,00 грн, а саме:
- підготовка та подання до суду позову та заяви про відстрочку сплати судового збору (4 год) на суму 4000,00 грн;
- підготовка та подання адвокатських запитів №45 від 28.12.2019 та №1 від 17.01.2020 (1 год) на суму 1000,00 грн;
- підготовка та подання клопотання про надання доказів сплати судового збору та додаткових доказів (0,5 год) на суму 500,00 грн;
- підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 14.02.2020, ознайомлення з матеріалами справи (0,5 год) на суму 500,00 грн;
- аналіз відзиву відповідача, підготовка та подання відповіді на відзив (0,8 год) на суму 800,00 грн;
- підготовка та подання до суду клопотань про відкладення розгляду справи від 16.03.2020, 30.03.2020, 27.04.2020, 13.05.2020 (2 год) на суму 2000,00 грн;
- підготовка та подання заяви про зменшення позовних вимог від 13.05.2020 (0,9 год) на суму 900,00 грн;
- участь в судових засіданнях 18.02.2020, 04.06.2020, 26.06.2020, 06.07.2020 (4) на суму 2800,00 грн;
- підготовка та подання клопотання про долучення додаткових доказів від 06.07.2020 (0,5 год) на суму 500,00 грн.
З квитанцій до прибуткових касових ордерів №9 від 22.05.2020, №10 від 26.06.2020, №11 від 06.07.2020 слідує, що ФОП ОСОБА_1 сплати адвокату ОСОБА_2 кошти в загальній сумі 13000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 25.09.2017 (т.2, а.с.89).
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Вирішуючи питання співмірності витрат, заявлених до стягнення, суд зазначає, що витрати на підготовку та подання адвокатського запиту №45 від 28.12.2019 не підтверджені належними доказами, оскільки такий в матеріалах справи відсутній, у справі наявний адвокатський запит №1 від 17.01.2020 (т.1, а.с.220).
Крім того, підготовка та подання адвокатом різного роду клопотань до суду (про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення розгляду справи, про долучення письмових доказів тощо) не потребує значної затрати часу.
Також суд зауважує, що при підготовці адміністративного позову адвокатом до позовної заяви долучено пакет документів без належного упорядкування, з огляду на що в ході підготовчого провадження суд вказав представнику позивача на необхідність письмово викласти посилання на докази, наявні в матеріалах справи, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, що було зроблено у заяві про зменшення позовних вимог (т.2, а.с.42-43). Відтак, суд враховує, що витрати, пов'язані зі складанням позову, є неспівмірними обсягу наданої послуги.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, ціну позову, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо заяви про відшкодування судових витрат (т.2, а.с.99), суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) судові витрати у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне додаткове рішення складено 06 серпня 2020 року.