05 серпня 2020 року 11:25 ЛуцькСправа № 140/3101/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Смокович В.І.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,
представника позивача Максимчука Ю.В.,
представника відповідача Кушнір Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Фенікс” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне сільськогосподарське підприємство “Фенікс” (далі - ПСП “Фенікс”, підприємство) звернулось із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0036275112 від 08 липня 2019 року.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (арк. спр. 1).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ПСП «Фенікс» за І квартал 2019 року контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з врахуванням результатів камеральної перевірки за 2018 року, а саме - в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2019 року (рядок 03) занижено різниці, які виникають відповідно до ПК України на 158 870 грн (2155-(-156715)), відповідно занижено об'єкт оподаткування (рядок 04) на 158 870 грн (140978-)-17892) та занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету, на суму 25 376 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0036275112 від 08 липня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 38 064 грн (з яких: 25 376 за податковим зобов'язанням, 12 688 грн за штрафними санкціями).
Позивач вважає висновки акта необґрунтованими і безпідставними, оскільки норми чинного податкового законодавства не встановлюють заборони на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів за умови, що платником дотримано строк у 1095 днів і такі збитки виникли при перебуванні на загальній системі оподаткування.
Окрім того, позивач вказує, що ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0036275112 від 08 липня 2019 року розглянула із порушенням строків, визначених пунктом 56.8 статті 56 ПК України. Юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України строку розгляду скарги платника податків (ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги) є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з дня, наступного за днем закінчення зазначених строків.
Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на позов від 06 листопада 2019 року відповідач його вимог не визнав (арк. спр. 97-99). Зазначив, що рішення про результати розгляду скарги ДФC України направлене підприємству 25 липня 2019 року, тобто у строки встановлені чинним законодавством. Тому вважає доводи позивача про порушення контролюючим органом строків, визначених пунктом 56.8 статті 56 ПК України, безпідставними.
Щодо суті виявленого порушення вказав, що у 2016 році ПCП « Фенікс» було платником податку на прибуток, за даними статистичної звітності, згідно із фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік підприємство отримало збитки в сумі 199 500 грн. У 2017 році ПCП «Фенікс» змінило систему оподаткування та застосувало спеціальний режим оподаткування, a caмe: було платником єдиного податку 4 групи тa за даними фінансового звіта суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік отримало прибуток у сумі 76 900 грн. Однак, згідно з матеріалами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток за 2018 рік (акт перевірки від 28 березня 2019 року №6188/03-20-51-12/5383900) було встановлено, що скаржником у декларації з податку на прибуток за 2018 рік задекларовано фінансовий результат (р.02 декларації з податку на прибуток) в сумі 467 735 грн, який зменшено на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у сумі 626 605 грн, що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на 467 735 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету, на 84 192 грн. Таким чином, з урахуванням результатів камеральної перевірки за 2018 рік, у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2019 року (рядок 03) позивачем занижено різниці, які виникають відповідно до ПК України та об'єкт оподаткування податком на прибуток на 158 870 грн та відповідно податкові зобов'язання з податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету на 25 376 грн.
З оглядку на встановлені порушення вимог податкового законодавства - протиправне заниження підприємством об'єкта оподаткування та, відповідно, податкових зобов'язань з податку на прибуток, відповідач вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним і просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив від 26 листопада 2019 року представник позивача повторно зазначив, що рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2019 року направлене позивачу через 49 календарних днів після закінчення строку для розгляду такої скарги. Також вказав, що контролюючим органом не наведеного жодної норми податкового законодавства, яке б містило пряму чи побічну заборону на коригування фінансового результату за рахунок збитків (витрат) попередніх податкових періодів. Основною вимогою, щодо реалізації права платника податку на врахування збитків минулих періодів і, відповідно, зменшення фінансового результату до оподаткування, є дотримання строку у 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації за період, у якому допущено помилка (акр спр. 115-118).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судового рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/3000/19 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Фенікс” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (арк. спр. 113-114).
Ухвалою суду від 14 липня 2020 року поновлено провадження у даній справі з огляду на усунення обставин, які були підставою для його зупинення (арк. спр. 139).
Ухвалою суду від 28 липня 2020 року у даній справі замінено відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області (арк. спр. 143).
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши їхні доводи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Головне управління ДФС у Волинській області 06 червня 2019 року провело камеральну перевірку даних, задекларованих ПСП “Фенікс”у податковій звітності з податку на прибуток за І квартал 2019 року, за результатами якої складено акт № 11820/03-20-51-12/05383900 (арк. спр. 10-14).
Відповідно до висновків вказаного акт, контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, з врахуванням результатів камеральної перевірки за 2018 року, а саме - в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2019 року (рядок 03) занижено різниці, які виникають відповідно до ПК України на 158 870 грн (2155-(-156715)), відповідно занижено об'єкт оподаткування (рядок 04) на 158 870 грн (140978-)-17892) та занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету, на суму 25 376 грн.
На підставі акта перевірки № 11820/03-20-51-12/05383900 від 06 червня 2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0036275112 від 08 липня 2019 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 38 064 грн (з яких: 25 376 за податковим зобов'язанням, 12 688 грн за штрафними санкціями) (акр спр. 16-17).
Висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що підприємство протиправно занизило об'єкт оподаткування на 158 870 грн та відповідно занизило податкові зобов'язання з податку на прибуток на 25 376 грн у зв'язку із переходом у 2018 році із спрощеної систем оподаткування на загальну.
Позивач, не погоджуючись із такими висновками, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.
Підпунктом 140.4.2. пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України встановлено правило, згідно із яким фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України № 897 від 20 жовтня 2015 року «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 08 липня 2016 року № 585, від 28 квітня 2017 року № 467, від 19 жовтня 2018 року № 842 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1415/27860, затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток.
Відповідно до вищевказаного Наказу, у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -) відображаються у графі код рядка 03 РІ.
Зменшення фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років відображається у рядку 3.2.4 додатка РІ до рядка 03 РІ Декларації «Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)».
При визначенні різниці, що зменшує фінансовий результат до оподаткування, враховуються збитки, що склалися станом на 1 січня звітного року, та відображені у рядку 04 декларації з податку на прибуток підприємств за попередній рік.
У разі якщо платник податку у звітному періоді різницю не відобразив, то він має скористатися правом для виправлення такої помилки в уточнюючому розрахунку або у звітній декларації відповідно до вимог статті 50 ПК України не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації за період, у якому допущено помилку.
При цьому, судом установлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Фенікс» зареєстроване як суб'єкт господарювання 03 квітня 1992 року. До 2017 року підприємство перебувало на загальній системі оподаткування. Із 01 січня 2017 року ПСП «Фенікс» перейшло із загальної системи оподаткування на спрощену та стало платником єдиного податку 4 групи. В подальшому, з 01 січня 2018 року позивач знову перейшов на загальну систему оподаткування.
Оскільки під час перебування на спрощеній системі оподаткування позивач не був платником податку на прибуток, відповідно не мав можливості врахувати у податковій звітності збитки минулих періодів, які виникли під час перебування на загальній системі оподаткування.
Відтак, таке право виникло у підприємства лише з 01 січня 2018 року, тобто після повернення на загальну систему оподаткування.
На переконання суду, перебування ПСП «Фенікс» протягом 2017 на спрощеній системі оподаткування з подальшим переходом на загальну систему оподаткування у 2018 році, не може впливати на право підприємства щодо зменшення фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів.
Основною вимогою, щодо реалізації права платника податку на врахування збитків минулих періодів і, відповідно, зменшення фінансового результату до оподаткування, є дотримання строку у 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації за період, у якому допущено помилку.
Такий строк підприємством дотримано. Інших обмежень податковим законодавством судом не встановлено.
Відтак, висновок податкового органу щодо втрати права на врахування збитків минулих періодів при визначенні об'єкта оподаткування, в зв'язку із перебуванням на спрощеній системі оподаткування, не грунтується на положеннях Податкового кодексу України.
Платник податку самостійно вирішує: виправити таку помилку шляхом подання уточнюючого розрахунку чи шляхом проведення виправлення у поточній декларації.
При цьому, оскільки перенесення збитків минулих років зменшує об'єкт оподаткування податком на прибуток наступного звітного періоду та не призводить до заниження податкового зобов'язання, штрафні санкції не застосовуються.
Тобто, норми чинного податкового законодавства не встановлюють заборони на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів, за умови, що платником дотримано строк у 1 095 днів і такі збитки виникли при перебуванні на загальній системі оподаткування.
При поданні податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік у рядку 01 ПСП «Фенікс» задекларовано дохід від будь-якої діяльності в розмірі 2 056 594 грн. При цьому, у відповідності до фінансового звіту за 2016 рік (рядок 1420) у бухгалтерському обліку позивача рахувався непокритий збиток в розмірі 636,40 грн. Такий збиток не було відображено у податковій декларації за 2016 рік., про що свідчать дані рядки 02-06 декларації.
Впродовж 2017 року ПСП «Фенікс» перебувало на спрощеній системі оподаткування, тому, в силу норм податкового законодавства, не мало права на зменшення фінансового результат до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів.
В подальшому, у 2018 році після переходу на загальну систему оподаткування, підприємство подало податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за звітний період - 2016 рік. В рядку 03 РІ декларації вказано збиток в сумі 626 605 грн, який було розраховано згідно із даними фінансового звіту за 2016 рік (рядок 1420) за мінусом завищеної суми витрат у розмірі 9 833 грн. При цьому, об'єкт оподаткування має від'ємне значення - 158 870 грн.
Підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Тобто, від'ємне значення об'єкту оподаткування зараховується до складу різниць наростаючим підсумком.
Для визначення різниці, що зменшує фінансовий результат до оподаткування, враховуються податкові збитки, що склалися станом на 1 січня звітного року та відображені у рядку 04 Декларації з податку на прибуток підприємств за попередній рік.
У декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року позивач відобразив різниці (рядок 03 РІ) в розмірі - 156 715 грн. які були розраховані шляхом добутку від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2018 рік та різниці між сумою нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.1 ПК України та сумою нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 ПК України. Таким чином, об'єкт оподаткування за І квартал 2019 року становив від'ємне значення - 17 892 грн (арк. спр. 23-62).
Суд звертає увагу, що рішенням Волинського окружного адміністративного суд від 06 грудня 2019 року у справі № 140/3000/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08 травня 2019 року №0028295112 визнано скасованим з дня, наступного за останнім днем строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, встановленого пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, а саме: з 26 липня 2019 року (арк. спр. 124-127).
А відтак, висновки камеральної перевірки податкової декларації ПСП «Фенікс» за 2018 рік та нараховані на їх підставі податкові зобов'язання є скасованими.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача у судовому засіданні на висновки індивідуальної податкової консультації № 626/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 15 лютого 2018 року як на підставу та обґрунтування правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки в силу пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
При цьому, позивач ані у паперовій ані у електронній формі до контролюючого органу за отриманням вказаної податкової консультації не звертався.
Враховуючи встановлені обставини, а також те, що згідно із встановленим податковим законодавством алгоритму складання податкової декларації з податку на прибуток, від'ємне значення об'єкту оподаткування зараховується до складу різниць у податкових деклараціях наростаючим підсумком, позивачем правомірно задекларовано відповідні показники і визначено фінансовий результат до оподаткування в податковій декларації за 1-й квартал 2019 року.
Суд акцентує, що чинними нормами ПК України не обмежено право платника податків на врахування збитків попередніх періодів (від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) при зміні системи оподаткування з загальної на спрощену та із спрощеної на загальну.
Підпункт 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України передбачає, що одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Окрім того, пункт 56.21 статті 56 ПК України передбачає, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ПСП «Фенікс», здійснюючи коригування (зменшення) фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, у тому числі за 1-й квартал 2019 року, діяло правомірно, у відповідності до вимогами податкового законодавства.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскільки відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і таким законом є Податковий кодекс України, норми якого відповідачем не враховано при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та порушує права позивача та суперечить принципу непорушності права власності, передбаченому статтею 41 Конституції України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).
На вимогу статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд розцінює оскаржувані податкове повідомлення-рішення контролюючого органу як таке, що прийняте не на підставі та не у спосіб, визначеній законами України; необґрунтовано, непропорційно, та враховує, що у разі стягнення відповідних сум з платника податку на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення буде порушено право позивача на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення підставою потенційного втручання у право власності позивача, яке не ґрунтується на національному законі та не має легітимної мети.
Відтак, позов необхідно задовольнити.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ПСП «Фенікс» необхідно стягнути 1 921 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 1318 від 17 жовтня 2019 року (арк. спр. 2).
Окрім того, представник позивача заявив клопотання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 грн (арк. спр. 85-92).
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Представник відповідача у відзиві на позов просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу уцілому у зв'язку із ненаданням усіх необхідних документів на підтвердження суми таких витрат та не підтвердження співмірності таких витрат (арк. спр. 97-99).
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази:
- копію договору про надання правничої допомоги від 25 вересня 2019 року укладеного між ПСП «Фенікс» та адвокатським об'єднанням «АФК», та додаткову угоду до нього від 01 жовтня 2019 року, (арк. спр. 86-87, 89);
- ордер на надання правничої допомоги від 19 червня 2020 року (арк. спр. 134);
- опис послуг із правничої допомоги (додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 вересня 2019 року): підготовка та подання до суду позовної заяви щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2019 року - 5 000 грн (арк. спр. 88, 89);
- копію рахунку № 90 від 17 жовтня 2019 року (арк. спр. 90);
- копію акта приймання-передачі правничої допомоги від 17 жовтня 2019 року на 5 000 грн (арк. спр. 91);
- копію платіжного доручення № 1337 від 17 жовтня 2019 року про сплату ПСП «Фенікс» на користь адвокатського об'єднання «АФК» суми гонорару 5 000 грн (арк. спр. 92).
Враховуючи вищезазначене, співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 3 500 грн. При цьому, витрати у сумі 1 500 грн, понесені товариством, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов Приватного сільськогосподарського підприємства “Фенікс” (Волинська область, Рожищенський район, село Козин, вулиця Ковельська, 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 05383900) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0036275112 від 08 липня 2019 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 1 921 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн), 3 500 грн (три тисячі п'ятсот грн) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.І. Смокович
Повне судове рішення складене 07 серпня 2020 року.