м. Вінниця
07 серпня 2020 р. Справа № 120/1525/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу
06.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця та просить суд стягнути з відповідача середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2019 року по день прийняття рішення у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом від 26.05.2017 року № 358 позивача було звільнено з військової служби. Не погоджуючись з даним наказом позивач звернувся до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 року та ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року наказ Міністерства оборони України від 26.05.2017 року № 358 і наказ Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 14.06.2017 року № 11 визнано протиправними і скасовано, та поновлено позивача на військовій службі.
Разом з тим, Міністерство Оборони України до цього часу не виконало рішення суду про поновлення позивача на роботі.
З огляду на наявність рішення про поновлення позивача на посаді, відповідно до вимог ст.ст.235, 236 КЗпП також підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 10.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.
Крім того цією ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву та витребувано інформацію про структуру та оклади грошового забезпечення начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниця зі змінами за період з 07.06.2019 року до 06.04.2020 року.
Ухвалу суду від 10.04.2020 року відповідач отримав 10.04.2020 року, що підтверджується письмовою розпискою про вручення.
Згідно ч.1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим кодексом строків розгляду відповідно справи, заяви чи клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).
Водночас суд зазначає, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ, яким, зокрема, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:
"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року, яким пункт 3 Прикінцевих положень КАС України викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Крім того, Законом від 18.06.2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Разом з тим, станом на 07.08.2020 згідно даних системи діловодства спеціалізованого суду відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших заяв щодо продовження процесуальних строків від відповідача не надходило.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, встановив наступне.
Наказом Міністра оборони України № 358 від 26.05.2017 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби. На підставі вищевказаного наказу тимчасово виконуючим обов'язки начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління винесено наказ № 111 від 14.06.2017 року про виключення позивача зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця з 18.08.2017 року.
Не погоджуючись із прийнятими наказами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року у адміністративній справі №802/1107/17-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Південно-територіального квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування рішення, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 року та ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року наказ Міністерства оборони України № 358 від 26.05.2017 року та Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 111 від 14.06.2017 року визнано протиправними і скасовано, поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця.
Позивач також звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у адміністративній справі №8120/966/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено та вирішено стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 19.08.2017 року по 06.06.2019 року в сумі 330 933,29 грн. (триста тридцять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні двадцять дев'ять копійок) із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів.
Рішення в частині стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання.
Разом з тим, станом на 07.08.2020 року відомостей щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі Міністерством Оборони України та виконання рішення суду від 06.06.2019 року про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця сторонами до суду не надано.
В зв'язку із зазначеним позивач вважає, що йому має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2019 року до дня вирішення даної справи судом.
При цьому позивач зазначає, що середньомісячний заробіток за цей період становив 20025,50 грн.
На підтвердження зазначеного розрахунку позивач надав до суду відповідь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця на його звернення № 1770 від 26.04.2019 року в якій зазначено, що в період з с серпня 2017 року по 2019 рік розмір грошового забезпечення посади начальника КЕВ м. Вінниці збільшувався декілька разів та згідно наданої відповіді за розрахунком суду становить 19852,25 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з моменту звільнення не отримував грошове забезпечення, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірним питанням у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача про виплату йому середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення та за час невиконання рішення суду про його поновлення на посаді, на підставі положень статтей 235, 236 Кодексу законів про працю України.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до норм Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Що стосується можливості застосування до спірних правовідносин статтей 235, 236 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за не виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу військовослужбовців, в тому числі за час невиконання рішення суду щодо поновлення на посаді, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, однак це питання врегульовано КЗпП України.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд, який висловив свою думку з цього приводу в постанові від 31.05.2018 року у справі №823/1023/16. Зокрема, у постанові зазначено, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільнені осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Слід зауважити, що законодавство України передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина 3 статті 14 КАС України).
Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно положень статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Як встановлено судом рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року по справі №802/1107/17-а про поновлення позивача на роботі не виконане.
У даному випадку позивач у протиправний спосіб був позбавлений можливості працювати та отримувати відповідне грошове забезпечення, внаслідок чого були порушенні його конституційні права. Позбавивши позивача право на працю, відповідач фактично позбавив його можливості на забезпечення достатнього життєвого рівня, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі « ОСОБА_2 проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача по справі виник обов'язок щодо його виконання.
Враховуючи встановлені обставини в даній адміністративній справі та правовий статус відповідача, слід констатувати протиправну бездіяльність органу державної влади щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі та не виплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Відповідно абз. 1 та абз. 3 до п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 10 Порядку № 100 встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Згідно довідки КЕВ м. Вінниця від 26.14.2019 року №1770 грошове забезпечення начальника КЕВ м. Вінниця з серпня 2017 року по березень 2019 року змінювалось і складало: у період з серпня 2017 року по січень 2018 року -12802,8 грн., у лютому 2018 року -13395,6 грн., у період з березня по квітень 2018 року -14019,5 грн.; з травня по грудень 2018 року- 14591,5 грн. У 2019 році грошове забезпечення начальника КЕВ м. Вінниці складало 19852,25 грн.
Як було вище зазначено судом, Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року, яке набрало законної сили, накази про звільнення позивача та виключення його з особових списків визнано протиправними та скасовано. Позивача поновлено на посаді. Однак, судом не вирішувалось питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у адміністративній справі №8120/966/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено та вирішено стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 19.08.2017 року по 06.06.2019 року в сумі 330 933,29 грн. (триста тридцять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні двадцять дев'ять копійок) із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у адміністративній справі №8120/966/19-а розраховану суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до листа КЕВ від 26.14.2019 року №1770 та визначено, що у 2019 році грошове забезпечення начальника КЕВ м. Вінниці складає 19852,25 грн.
Виходячи із цієї суми розраховано середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 19.08.2017 року по 06.06.2019 року в сумі 330 933,29 грн. за 463 робочих дні, що становить 714,76 за один день.
Ч. 4 ст.78 Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем при подані даного позову самостійно здійснено розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу виходячи із середньомісячного грошового забезпечення в сумі 20025, 50грн. Разом з тим, позивачем до розрахунку не надано підтверджуючих документів, на підставі яких його здійснено.
Враховуючи наведене, судом береться до уваги розрахунок визначений рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у адміністративній справі №8120/966/19-а здійснений відповідно до листа КЕВ від 26.14.2019 року №1770, який також надано позивачем разом з даним адміністративним позовом.
Крім того, позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2019 року по день прийняття рішення суду у даній справі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у адміністративній справі №8120/966/19-а стягнуто середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 19.08.2017 року по 06.06.2019 року.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що сума середнього заробітку (грошового забезпечення), яку належить присудити позивачу у зв'язку з вимушеним прогулом та підлягає стягненню за період з 07.06.2019 року по 07.08.2020 року включно.
За період з 07.06.2019 року по день прийняття рішення у цій справі (07.08.2020 року) кількість робочих днів становить 293.
Таким чином, середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 07.06.2019 року по 07.08.2020 року становить 209424,68 (293* 714,76грн).
Крім того, суд звертає увагу, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів. КЕВ м. Вінниця як податковий агент зобов'язаний виплатити позивачеві визначену суму, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов'язкові платежі.
Щодо заяви позивача про звернення до негайного виконання рішення про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в повному обсязі, враховуючи його важкий матеріальний стан, суд зазначає що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць.
Згідно п. 1 ч. 2 статті 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Однак, боргом вважається сума, яка нарахована, проте не виплачена.
В даному випадку, сума яка підлягає стягненню має бути нарахована та виплачена позивачу із відрахуванням всіх необхідних платежів.
Відтак, враховуючи положення статті 371 КАС України, до негайного виконання підлягає стягнення середнього заробітку в межах стягнення за один місяць.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено безпідставність вимог щодо виплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення та тривалого невиконання рішення суду про його поновлення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 07.06.2019 року по 07.08.2020 року в сумі 209 424,68 (двісті дев'ять тисяч чотириста двадцять чотири гривень 68 коп.) із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів.
Рішення в частині стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 07.08.2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (код ЄДРПОУ 08320218, вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21001 )
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна