м. Вінниця
29 липня 2020 р. Справа № 120/1538/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ковальова В.О.
представника позивача: Оскоми О.М.
представників відповідача: Козлачкової Ю.В., Малишенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
У квітні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі-відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 11.10.2019 року №12/32/2249404236 Головного управління ДПС у Вінницькій області, яким на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , свідоцтво про державну реєстрацію 21680170000001375 від 25.09.1996, накладено фінансові санкції в розмірі 250 000,00 гривень за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові виграти.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, 20.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт фактичної перевірки №12/32/2249404236 про результати проведення 19.09.2019 року перевірки господарської діяльності АЗС «Автозаправна станція», що розташована за адресою: Вінницька обл., Тульчинський р-н, с. Кирнасівка, вул. Соборна, 35А, суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
На підставі акту перевірки, 11.10.2019 року, згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідач прийняв рішення № 12/32/2249404236 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 250 000,00 гривень за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР - за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 21.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Також цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків. Клопотання про витребування доказів задоволено.
06.05.2020 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що 19.09.2019 року позивачу вручено копію наказу на проведення фактичної перевірки, а також він був ознайомлений з направленням на перевірку, що підтверджується власноручним підписом.
За наслідками проведення фактичної перевірки встановлено факт реалізації пального бензину А-92 в кількості 4,00 літри по ціні 25,00 грн. за 1 літр на загальну суму 100 грн. без наявності відповідної ліцензії та без застосування касового апарату.
Зазначене в акті порушення підтверджується письмовим поясненням ОСОБА_1 щодо фактичного відпуску пального.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою суду від 07.07.2020 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті в той же день 07.07.2020 року.
В судовому засідання 07.07.2020 року допитано в якості свідків ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , який проводив фактичну перевірку позивача.
В судовому засіданні 20.07.2020 року допитано в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
25.09.1996 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису про проведення державної реєстрації 21680170000001375), основний вид діяльності за КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним.
Відповідно до Наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.09.2019 № 749 «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » вирішено провести фактичну перевірку суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 А, АЗС «Автозаправочна станція», з 19.09.2019 року, терміном 10 діб, за період з 01.07.2019 року.
19.09.2020 Головне управління ДПС у Вінницькій області видало головним державним ревізорам-інспекторам направлення на перевірку № 222 та № 223, метою перевірки зазначено здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального відповідно до наказу № 749 від 17.09.2019 року.
19.09.2019 року відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 749 від 17.09.2019 року та направлень № 222 та № 223 від 19.09.2019, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, представниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт фактичної перевірки № 12/32/2249404236 від 20.09.2019 року.
Актом фактичної перевірки № 12/32/2249404236 від 20.09.2019 року встановлено факт роздрібної торгівлі пальним без наявності дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в кількості 4 літри марки А-92 по ціні 25 грн. за 1 літр на загальну суму 100 грн. за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Соборна, 35А, АЗС, чим порушено статтю 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
11 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій на підставі акту перевірки № 12/32/2249404236 від 20.09.2019 року.
У рішенні зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Разом з тим, далі у тексті рішення йде мова про порушення позивачем абз.9 ч.2 ст.17 цього ж Закону №481/95-ВР та застосування до позивача штрафу в розмірі 10 000грн. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити в установленому законодавством порядку штраф у розмірі 250 000 грн. до державного бюджету.
Згідно розрахунку фінансових санкцій до акту фактичної перевірки від 20.09.2019 року сума фінансових санкцій складає 250 000 грн.
Вказане рішення позивач отримав 29.10.2019 року, що підтверджується розпискою про вручення.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , датованих 19.09.2019 року, на ім'я в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, які надані відповідачем до суду разом із відзивом, ОСОБА_1 зазначає, що 19.09.2019 року здійснив продаж бензину А-92 в кількості 4 літри по ціні 25 грн. на загальну суму 100 грн. Фіскальний чек на продаж пального не видавався по причині несправності касового апарату. Установчі документи подані для отримання ліцензії на роздрібний продаж пальним.
Також відповідачем до суду разом із відзивом надано розписку ОСОБА_1 , датовану 19.09.2019 року, на ім'я в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, про те, що він приймає на відповідальне зберігання пальне бензин А-92 в кількості 253 літри до вирішення питання по суті згідно чинного законодавства.
В судовому засіданні 07.07.2020 року допитано в якості свідків ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , який проводив фактичну перевірку позивача.
Так, ОСОБА_2 пояснив суду, що відповідно до наказу та направлень здійснив фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 Тульчинський АДРЕСА_1 А.
Зайшовши у приміщення АЗС звернувся до жінки, яка займала місце за віконцем, з приводу продажу пального та придбав бензин А -92 в кількості 4 літри, заплативши жінці 100 грн. Відпуск бензину здійснювався з колонки. Після придбання бензину пред'явили наказ та направлення на перевірку, після чого жінка зателефонувала ФОП ОСОБА_1
ОСОБА_1 приїхав на АЗС та був ознайомлений з наказом та направленнями, про що свідчить його підпис. Крім того, ОСОБА_1 власноручно написав пояснення щодо продажу ним пального в кількості 4 літри без касового апарату у зв'язку з його несправністю.
На запитання представника позивача свідок також повідомив, що приїхав на перевірку на власному авто, за бензин розраховувався власними коштами, авансовий звіт про використання власних коштів ним не складався, залишки коштів в касі не звірялися. Особу жінки, яка продала пальне він не встановлював, відповідний структурний підрозділ податкового органу про продаж бензину без застосування касового апарату не повідомляв, так як перевірка щодо використання касового апарату не входить до функцій відділу в якому він працює.
Щодо підстав перевірки повідомив, що ними був доперевірочний аналіз, а також доповідна записка про те, що він бачив як здійснювався продаж пального на даній АЗС оскільки їздить цією дорогою. Чому таку записку не подано до суду йому не відомо.
Свідок ОСОБА_1 пояснив суду, що 19.09.2019 року йому подзвонила ОСОБА_3 та повідомила про перевірку. ОСОБА_3 дивилася за АЗС в той час, коли АЗС вже не працювала. АЗС з 01.07.2019 року не працює, всі оператори звільнені, із заявою про отримання ліцензії для роздрібної торгівлі пальним ОСОБА_1 не звертався. Згідно усної домовленості позивач мав продати АЗС, але відповідний договір укладено лише 03.10.2019 року. Чи працювала раніше до 01.07.2019 року ОСОБА_3 на АЗС позивач точно не пам'ятає. ОСОБА_3 розповіла йому про те, що продала бензин чоловіка.
Щодо письмових пояснень, що ним здійснено продаж бензину, то позивач ознайомився з ними. Але однозначно не зміг сказати чи він писав весь текст, сказав, що точно не пам'ятає. Але підтвердив, що підпис на поясненнях належить йому. Також пояснив, що підписав пояснення, оскільки інспектор йому сказав, що викличе поліцію, яка опломбує АЗС.
В судовому засіданні 20.07.2020 року допитано в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що 19.09.2019 року АЗС не працювала, вона взяла ключі від заправки в ОСОБА_1 в офісі та приїхала на АЗС щоб забрати свої речі та прибрати. До цього вона інколи здійснювала прибирання на АЗС, господарські роботи, оператором ніколи не працювала. Її чекав чоловік у машині. В цей час до АЗС приїхала машина та попросила заправити бензин, оскільки не вистачить доїхати до м.Тульчин. ОСОБА_3 винесла каністру з пальним її чоловіка, так як він завжди возить з собою бензин у каністрі. Перевіряючий залив бензин та дав їй 100 грн., які вона віддала своєму чоловіку. Машина від'їхала, а потім повернулася, перевіряючий показав документи, тоді вона подзвонила ОСОБА_1 .. При розмові інспектора та ОСОБА_1 присутня не була.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює бухгалтером в ТОВ «Прогрес», де ОСОБА_1 також є директором. Веденням обліку по АЗС вона не займалася. З приводу проведеної перевірки може пояснити лише те, що ОСОБА_1 знаходився в офісі, коли йому зателефонували та повідомили про перевірку.
Крім того, в судовому засіданні під час розгляду справи по суті при з'ясуванні підстав призначення перевірки позивача та обставин, які були виявленні під час доперевірочного аналізу, представником відповідача до суду надано відомості про акцизні склади СГ ФОП ОСОБА_1 , відповідно до яких 31.07.2019 року позивачем на АЗС за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Соборна, 35А зареєстровано акцизний склад відповідно до заяви від 29.07.2019 року. Зазначена обставина може свідчити про можливу реалізацію пального на такій АЗС. Такі обставини стали підставою для проведення фактичної перевірки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 ПК України.
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Абзацом б підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481/95-ВР, в редакції Закону України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII, цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідальність за порушення норм цього Закону визначена статтею 17 Закону № 481/95-ВР.
Так, згідно із абз.9 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250 000 грн.
Також суд звертає увагу, що Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019.
Відтак для здійснення з 01.07.2019 такого виду господарської діяльності як роздрібна торгівля пальним позивач був зобов'язаний отримати відповідну ліцензію.
Однак як встановлено судом з пояснень представників сторін в судовому засіданні ФОП ОСОБА_5 не звертався до контролюючого органу із заявою про видачу йому відповідної ліцензії та така ліцензія в нього була відсутня на час проведення перевірки.
Разом з тим, суд приходить до висновку про те, що 19.09.2019 року факт продажу бензину на АЗС мав місце.
Такий висновок суду грунтується на досліджених матеріалах справи, зокрема письмових поясненнях позивача щодо продажу ним бензину А-92 в кількості 4 літри по ціні 25 грн за 1 літр.
Враховуючи наявність письмових пояснень, суд критично ставиться до пояснень позивача наданих в судовому засіданні, оскільки на конкретні запитання суду щодо написання зазначених пояснень позивач не міг надати відповідь та змінював її, посилаючись на те, що точно не пам'ятає.
Крім того, позивач точно не міг сказати чи працювала ОСОБА_3 на АЗС до 01.07.2019 року та на якій посаді, зазначив, що можливо оператором. В той же час, ОСОБА_6 вказала, що оператором не працювала, а інколи здійснювала прибирання та інші господарські роботи.
В зв'язку із зазначеним, суд також не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 .
Разом з тим, продаж пального підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 щодо обставин перевірки, письмовими поясненнями позивача щодо продажу та прийняття на зберігання пального.
Судом при розгляді справи встановлено, що позивач був ознайомлений з наказом та направленнями про проведення перевірки, актом перевірки, про що свідчать його підписи.
Також встановлено обставини щодо підстав призначення перевірки, а саме реєстрації акцизного складу за адресою даної АЗС 31.07.2019 року та, при цьому, відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, що узгоджується з положеннями підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Що стосується доводів представника позивача щодо неправильної дати акту перевірки, а саме 20.09.2019 року, хоча перевірка проводилася 19.09.2019 року, а також зазначення в п.1 оскаржуваного рішення про застосування штрафу у розмірі 10000 грн (замість 250 000), та порушення граничного строку прийняття оскаржуваного рішення, то суд звертає увагу, що такі помилки чи недоліки акту чи рішення не можуть бути самостійними підставами для визнання рішень протиправними, при відсутності порушень щодо підстав та правил проведення перевірки та встановлення при цьому порушення.
Отже, суд вважає, що рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій №12/32/2249404236 від 11.10.2019 року є правомірним, оскільки суд не встановив обставин, які свідчать про його незаконність, невідповідність іншим критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, які б в своїй сукупності давали суду підстави для висновку про те, що такий індивідуальний акт є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 07.08.2020 року.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна