про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
07 серпня 2020 р. Справа № 120/3868/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
03.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, доходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, як вбачається із матеріалів позовної заяви в межах даного позову вирішується спір про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 року на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року у справі № 120/432/20-а перерахунок пенсії позивача виходячи з розрахунку 90% від суми середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362, без обмеження максимального розміру.
При цьому, заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року у справі № 120/432/20-а, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 року, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи з 90% заробітної плати та з застосуванням обмеження перерахованої пенсії у розмірі десяти прожитковим мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, в подальшому в межах проведеного перерахунку пенсії за згаданим вище судовим рішенням, відповідачем зменшено суму пенсійних нарахувань з 90% до 60 % від середньомісячної заробітної плати.
Таким чином позивач вважає, що оскільки його право на перерахунок пенсії згідно ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, уже підтверджено судовим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі 120/432/20-а, тому виниклий між ним та відповідачем спір стосується лише способу виконання даного судового рішення (абз. 5 стор. 11, абз. 4 стор. 13 позовної заяви).
Дійсно, судом встановлено, що в лютому 2020 року ОСОБА_1 уже звертався до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі № 120/432/20-а, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 року, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано відповідача здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362.
При цьому, рішення відповідача, що є предметом даного спору, дійсно прийняте відповідачем в межах процедури виконання попереднього судового рішення по справі № 120/432/20-а, а вимоги зобов'язального характеру про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням 90% від суми середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області та без обмеження її виплати максимальним розміром, стосуються лише конкретизації способу виконання такого судового рішення.
Тобто, із наявних позовних матеріалів слідує, що між сторонами фактично не виник новий спір, а має місце продовження попереднього спору, який полягає у неналежному, на думку позивача, виконанні зі сторони відповідача судового рішення з підстав довільного тлумачення суб'єктом владних повноважень способу його виконання.
Із цього приводу суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Водночас, розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.
Так, частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Крім того, саме в межах процедури виконання судового рішення суд згідно ст. 378 КАС України може встановити чи змінити спосіб і порядок його виконання.
Аналіз зазначених норм свідчить, що КАС України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України), оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).
Так, у постанові від 20.02.2019 року по справі N 806/2143/15 Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені правові норми КАС України (статті 382, 383) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (невиконанням) судового рішення в цій справі.
До того ж, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення у справі № 120/432/20-а порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статтей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно ст. 378 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.
Таким чином, враховуючи, що між сторонам новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами та стосується того ж основного предмету і підстав (перерахунок та виплата пенсії за вислугу років на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції), але на стадії виконання судового рішення, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Окрім того, в межах даного спору можливо застосувати і іншу підставу для відмови у відкритті провадження у справі, яка передбачена п. 4 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Так, як уже наголошувалось судом вище, даний спір лежить виключно в площині здійснення позивачу перерахунку його пенсії виходячи з 90 % розрахунку від суми заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Вінницької області, та без обмеження її максимального розміру.
Разом із тим згідно відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) судом встановлено, що наразі у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває інша адміністративна справа за № 120/2132/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014 № 1697-VII (з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)2019) у розмірі 90 % заробітної плати визначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 27.12.2019 № 18ф-423 з додатками від 27.12.2019 № 18ф-424, № 18ф-425, № 18ф-426, № 18ф-427, № 18ф-428, № 18ф-429 без обмеження її максимального розміру.
Тобто, питання щодо перерахунку пенсії позивача в межах того ж самого періоду часу та з тих самим правових підстав, однак із урахуванням розміру 90% від заробітної плати та без обмеження її максимального розміру уже вирішуються судом в межах іншої справи.
Відтак суд вважає, що виокремлений з контексту процедури виконання судового рішення у справі № 120/432/20-а даний спір (справа № 120/3868/20-а) фактично є також і частиною спору у справі № 120/2132/20-а в тій частині, яка стосується розміру перерахованої позивачу пенсії у 90% від заробітної плати та виплати її без обмеження максимального розміру.
При цьому, суд звертає увагу, що спори у справах № 120/432/20-а, № 120/3868/20-а та № 120/2132/20-а стосуються однієї і тієї ж пенсії позивача, призначеної за вислугу років та перерахунок якої здійснюється відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014 № 1697-VII, тобто мають місце тотожні підстави перерахунку призначеної пенсії. А визначена в тій чи іншій довідці прокуратури Вінницької області сума середньомісячного заробітку має значення виключно щодо суми призначеної пенсії, яка буде розрахована до виплати.
Період перерахунку такої пенсії у справі №120/2132/20-а заявлений позивачем з 13.12.2019 року, що включає в себе і той період, який визначений у даному спорі - з 01.01.2020р.
Наведені обставини вказують на те, що предмети та підстави позову у вказаних справах є аналогічними в частині перерахунку пенсії з розрахунку 90% без обмеження її максимальним розміром, тобто в частині позовних вимог, які є предметом даного позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
За наведених вище обставин та враховуючи, що, по перше, обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року у справі № 120/432/20-а, яке набрало законної сили, та яке постановлене у тотожному спорі, а по друге, предмет даного спору - встановлення розміру перерахованої пенсії позивача у 90% від заробітної плати та здійснення її виплати без обмеження максимального розміру є також частиною предмету спору у іншій адміністративній справі № 120/2132/20-а, яка перебуває у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248, 256 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею (ст. 256 КАС України) та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович