м. Вінниця
07 серпня 2020 р. Справа № 120/2589/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі -ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) у якому позивачка просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905040146657 від 07.05.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 16.02.2020 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника та з 16.02.2020 виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 60 % пенсії померлого годувальника, розмір якої становив 90 % від середньомісячного заробітку, відповідно до Довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, виданої Прокуратурою Вінницької області №18/23 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області своїм рішенням № 905040146657 від 07.05.2020 відмовило їй у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Так, позивачка наголошує, що відповідач мотивуючи свою відмову зазначає, що довідка про заробітну плату надана із заявою не може бути врахованою оскільки заробітна плата вказана в ній не є чинною по відповідній посаді на дату звернення за переведенням на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Наводячи таке обґрунтування відповідач, на переконання позивачки, безпідставно посилається на п.19 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки ця норма не регулює питання форми та змісту довідок про заробітну плату.
Відтак, вважаючи рішення відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 18.06.2020 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України. Крім того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 18.06.2020 також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за ініціативою суду оригінал або належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 .
08.07.2020 відповідачем, на виконання ухвали суду від 18.06.2020, надану суду оригінал пенсійної справи ОСОБА_2 .
13.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з таких мотивів.
Так, відповідач зазначає, що при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника має застосовуватися заробітна плата на підставі якої ОСОБА_2 призначено/перераховано пенсію.
ГУ ПФУ у Вінницькій області наголошує, що оскільки перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника не передбачає виникнення права у особи, яка не відноситься до суб'єктів, яким надано право на пенсію за спеціальним законом (ЗУ «Про прокуратуру»), на перерахунок пенсії згідно норм цього закону, тому при обчисленні розміру пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» не може застосовуватися заробітна плата на підставі якої колишньому працівникові прокуратури в подальшому міг би бути проведений перерахунок пенсії.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 2080910089 від 18.07.2012 (а.с. 11).
15.02.2020 помер чоловік позивачки, ОСОБА_2 , з яким та перебувала в шлюбі з 29.04.1979 (а.с. 13-14).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданою виконавчим комітетом Гайсинської міської ради Вінницької області № 434 від 24.04.2020 станом на 13.02.2020 позивачка проживала разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», в розмірі 90% від середньомісячного заробітку (ст.89 пенсійної справи №135099 ОСОБА_2 ).
06.04.2020 позивачка звернулася до Головного управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 15).
Листом від 15.04.2020 №1484-1484/Д-02/8-0200/20 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило ОСОБА_1 про необхідність подання нею особисто з місцем проживання заяви та необхідних документів для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, в той же час, у зв'язку із запровадженням Постановою КМУ від 13.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19» обмежень щодо прийому громадян, прийом громадян тимчасово обмежений. Рекомендовано позивачці звернутися до ГУ ПФУ у Вінницькій області через Веб-портал Пенсійного Фонду України або після завершення карантинних обмежень (а.с. 21-22).
01.05.2020 ОСОБА_1 подала через Веб-портал Пенсійного Фонду України заяву щодо переведення її з пенсії за віком, яка їй призначена відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Рішенням № 905040146657 від 07.05.2020 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 25).
Мотивом відмови відповідача у переведенні ОСОБА_3 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є те, що сума пенсії в результаті такого переведення буде меншою. Так, відповідач зазначає, що на дату звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Вінницькій області пенсія за віком становить 3423,77 грн, а у випадку переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ця соціальна виплата зменшиться до 2102,95 грн (3504,92х60%). Такий розмір пенсії становитиме, оскільки:
- пенсія, визначена ОСОБА_2 на підставі рішення Гайсинського районного суду від 13.06.2012 у справі № 204/1726/2012 в розмірі 90% від заробітної плати не може застосовуватися до ОСОБА_3 оскільки судове рішення стосується конкретної особи - ОСОБА_2 ;
- довідка про заробітну плату надана із заявою не може бути врахованою оскільки заробітна плата вказана в ній не є чинною по відповідній посаді на дату звернення за переведенням на пенсію у зв'язку із втратою годувальника (на травень 2020 року), чого вимагає п.19 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки ця норма не регулює питання форми та змісту довідок про заробітну плату.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 905040146657 від 07.05.2020 протиправним ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV ( далі Закон № 1058-IV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (пенсіонера) призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно пп. 9 п. 2.3. Постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Як документи, що підтверджують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (п. 2.11. Порядку № 22-1).
Як вже було встановлено судом, позивачка (пенсіонерка за віком) була дружиною ОСОБА_2 та проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує факт перебування її на утриманні померлого чоловіка.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім'ї померлого ОСОБА_2 , перебувала на його утриманні та надала відповідачу усі необхідні документи визначені Порядком № 22-1 вона, відповідно до ст.36 Закону № 1058-ІV, має право на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Відтак, рішення про відмову відповідача у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з мотивів зменшення суми цієї соціальної виплати, суперечить вимогам Закону № 1058-ІV та є таким, що не відповідає волевиявленню позивачки.
Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Зазначена стаття містить три окремі норми.
Перша - має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам: ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети: попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття "майно", як і "власність", має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права:
справа "Суханов та Ільченко проти України" - якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності.
Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява №28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).
Отже, неправомірне позбавлення особи права на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не узгоджується із гарантованим Конвецією правом на мирне володіння майном та з принципом правової визначеності .
Суд також критично оцінює аргументи відповідача про неможливість врахування поданої позивачем довідки про розмір заробітної плати № 18/23 від 05.03.2020, оскільки заробітна плата вказана в ній не є чинною по відповідній посаді на дату звернення за переведенням на пенсію у зв'язку із втратою годувальника (на травень 2020 року), чого вимагає п.19 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки ця норма не регулює питання форми та змісту довідок про заробітну плату.
Так, з аналізу положення п.19 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» вбачається, що така не регулює питання форми та змісту довідок про заробітна плату необхідних для перерахунку пенсії, а визначає коло осіб, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а тому посилання на цю норму є безпідставним та недоречним.
Крім цього, у суду немає підстав для сумнівів у актуальності розміру заробітної плати зазначеної у довідці про заробітну плату № 18/23 від 05.03.2020, оскільки така відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України по справі № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019.
Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України по справі № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" пілягає застосуванню у її первинній редакції, яка є такого змісту: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Не погоджуючись із відповідачем про відсутність права у позивачки на проведення перерахунку пенсії, оскільки остання не є особою, яка проходила службу в органах прокуратури, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника (пенсіонера) призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні незалежно від тривалості страхового стажу.
Згідно абз. 1 ч. 3 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З наведеного вбачається, що підстави призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, її розмір визначаються виключно на підстав даних, які містяться у матеріалах пенсійної справи померлого, а також інших документів, зокрема тих, які містять дані що не були використані останнім за життя, проте можуть бути реалізовані особами, які перебували на його утриманні.
Оскільки подана позивачкою довідка про заробітну плату № 18/23 від 05.03.2020 є визначальною для визначення суми пенсії за вислугу років померлого, як основи для обчислення пенсії ОСОБА_3 , дані, які містяться в цьому документі, повинні враховуватися суб'єктом владних повноважень.
З огляду на викладене суд доходить висновку, про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905040146657 від 07.05.2020.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 16.02.2020 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника та з 16.02.2020 виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 60 % пенсії померлого годувальника, розмір якої становив 90 % від середньомісячного заробітку, відповідно до Довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, виданої Прокуратурою Вінницької області №18/23 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком, суд зазначає таке.
Згідно абз. 1 ч. 3 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що розмір пенсії за вислугу років померлого ОСОБА_2 був визначений у розмірі 90% від заробітної плати, відповідно до положень ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991.
Заробітна плата прокурора місцевої прокуратури (посада, яку займав померлий до виходу на пенсію) відповідно до довідки про заробітну плату №18/23 від 05.03.2020, за нормами чинними на 06.09.2020, становить 32126,83 грн.
Відповідно до частини 19 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» пенсія у зв'язку з втратою годувальника становить 60% середньомісячного (чинного) заробітку (в даному випадку -пенсії).
Згідно з положенням п.3 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Оскільки позивачка звернулася до відповідача в межах дванадцятимісячного строку, тому датою призначення пенсії є 16.02.2020.
Отже, враховуючи те, що позивачка при зверненні до ГУ ПФУ у Вінницькій області надала усі необхідні документи для переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відсутністю у цих правовідносинах у відповідача дискреційних повноважень, суд вбачає підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 16.02.2020 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника та з 16.02.2020 виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 60 % пенсії померлого годувальника, розмір якої становив 90 % від середньомісячного заробітку, відповідно до Довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, виданої Прокуратурою Вінницької області №18/23 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачкою при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн, належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905040146657 від 07.05.2020;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 16.02.2020 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника та з 16.02.2020 виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 60 % пенсії померлого годувальника, розмір якої становив 90 % від середньомісячного заробітку, відповідно до Довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, виданої Прокуратурою Вінницької області № 18/23 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403.
Суддя Богоніс Михайло Богданович