гСправа № 358/861/20 Провадження № 1-кс/358/259/20
07 серпня 2020 року м. Богуслав
Слідчий суддя Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
потерпілого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, -
Заявник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Богуславського районного суду Київської області із скаргою, в якій просить скасувати постанову старшого дізнавача сектору дізнання Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 17.07.2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020115090000001 від 07 липня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.129 КК України.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що дана постанова про закриття кримінального провадження є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням прав потерпілого, оскільки досудове розслідування проведене неправильно та неповно, у кримінальному провадженні не проведені всі необхідні і можливі слідчі дії для встановлення обставин, які підлягають доказуванню.
Зокрема заявник вказує на те, що підставою для звернення до правоохоронних органів явилось те, що його колишня дружина ОСОБА_5 , в дійсності готує замах на його життя та хоче його реально вбити, доказом чого є зафіксована розмова ОСОБА_5 , та її матері - ОСОБА_6 , яка мала місце 14 червня 2020 року, під час якої його колишня дружина ОСОБА_5 , сама особисто прямо говорить про те, що після тих фактів її протиправних та аморальних дій, які він безпосередньо виявив, вона хоче його умертвити, тобто фізично вбити, про що - ОСОБА_5 сама 14 червня 2020 року йому говорила і погрожувала.
Погрози його колишньої дружини ОСОБА_5 , щодо його вбивства мали в минулому та мають на даний час реальний характер і в нього були раніше та є на даний час реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, постільки йому стали відомі значні, на його думку, факти її зради (аморальної поведінки), а також її посадових зловживань, (посадових злочинів) на посаді заступника військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, з метою захисту свого життя від можливого майбутнього протиправного посягання він вимушений був звернутись із заявою безпосередньо до Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області.
07 липня 2020 року його заяву було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.129 КК України та присвоєно номер №12020115090000001, що підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2020 року, а також розпочато досудове розслідування.
У вказаному вище кримінальному провадженні він, відповідно до ст.ст.55, 56, 57 КПК України має статус потерпілого, що підтверджується пам'яткою про процесуальні права та обов'язки потерпілого, яка вміщена в матеріалах кримінального провадження.
23 липня 2020 року він ознайомився з усіма матеріалами кримінального провадження №12020115090000001 від 07 липня 2020 року та виявив, що 17 липня 2020 року провадження у даній справі було закрите.
Вважає постанову про закриття кримінального провадження незаконною, так як старшим дізнавачем сектору дізнання Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 , не проведено всі необхідні слідчі дії, що спрямовані на збирання, фіксацію та перевірку доказів у даному кримінальному провадженні, зокрема : не допитано в якості свідка ОСОБА_5 ; не допитано в якості свідка ОСОБА_6 ; не допитано в якості свідка ОСОБА_7 ; не проведено технічну експертизу щодо запису розмови ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_6 , яка мала місце 14 червня 2020 року, під час якої його колишня дружина ОСОБА_5 сама особисто прямо говорить про те, що після тих фактів її протиправних (посадових злочинів на посаді заступника військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та аморальних дій, які він безпосередньо виявив, вона хоче його умертвити, тобто фізично вбити, про що вона ОСОБА_5 , сама йому 14 червня 2020 року і погрожувала; не допитано в повній мірі свідка ОСОБА_8 з обставин, що викладені в заяві від 07.07.2020 року; не проведено технічну експертизу щодо запису розмов ОСОБА_5 за період з січня 2020 року з обставин, що викладені ним в заяві від 07.07.2020 року.
Тому, заявник вважає, що дізнавач свою постанову прийняв без всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, тому просив вказану постанову скасувати.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 скаргу підтримав, посилаючись на вищенаведене обґрунтування.
Старший дізнавач сектору дізнання Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоч належним була повідомлений про дату, час та місце судового розгляду скарги.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом, а згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, зважаючи на вказані положення кримінального процесуального закону, та, враховуючи принцип диспозитивності, визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності дізнавача, який не з'явився в судове засідання.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12020115090000001, внесеного 07.07.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Постанова слідчого має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій прав та законних інтересів учасників процесу.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а згідно ст. 92 даного кодексу обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора. На виконання даних вимог сторона обвинувачення в силу ст. 93 КПК України здійснює збирання доказів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч. 1 ст. 298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з вимогами ст. 110 КПК України, мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставою для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Слід зазначити, що практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України, прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу, це пряма прерогатива слідчого, дізнавача, як самостійної процесуальної особи, втручання в діяльність якої заборонено.
Згідно положень ч. 4 ст. 284 КПК України, слідчий, прокурор, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Виходячи з даних норм закону, закриття кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, можливе лише шляхом прийняття слідчим, дізнавачем відповідної мотивованої постанови.
Слідчий суддя відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у разі надходження відповідної скарги перевіряє законність прийнятого рішення, за наслідками розгляду якої згідно вимог ст. 307 КПК України постановляє відповідну ухвалу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскарженні такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Дослідивши матеріали кримінального провадження №12020115090000001, слідчим суддею встановлено, що перевірка обставин, на які посилався потерпілий ОСОБА_3 у своїй заяві про кримінальне правопорушення, дізнавачем проведено поверхнево, не всебічно і неповно, а саме під час досудового розслідування не з'ясовано ряд обставин, які мають суттєве значення для повного та об'єктивного розслідування.
В оскаржуваній постанові мотивами закриття кримінального провадження дізнавач вказує, що в ході досудового розслідування не представилось можливим встановити будь-яких свідків чи очевидців даної події, та не було зібрано достатніх та об'єктивних даних, що вказували б на наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
Також дізнавач посилається та показання свідка ОСОБА_8 та пояснення ОСОБА_5 , які заперечують факти, на якій вказав потерпілий ОСОБА_3 в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною дев'ятою ст. 224 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, але старший дізнавач ОСОБА_4 не скористався таким правом.
Із пояснень потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що обставини погроз фізичною розправою зі сторони ОСОБА_5 можуть повідомити свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , але дані свідки не були допитані.
Крім того, дізнавачем не вирішено питання про врахування у даному кримінальному провадженні, як джерела доказів, показань технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Таким чином, дізнавач в порушення вимог кримінального процесуального закону, не провів всього необхідного обсягу слідчих дій, необхідних для встановлення істини у справі, тим самим допустивши неповноту та однобічність, не дослідив обставини кримінального провадження в їх сукупності, не давши їм належної оцінки, для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При цьому слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому, дізнавачу у кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, оскільки останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
Однак слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у даному кримінальному провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, висновки не повинні ґрунтувались на припущеннях, а мають випливати з достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів, які були зібрані під час досудового розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови, невідповідність її вимогам ст.ст. 91, 92, 93, 94, ч. 5 ст. 110 КПК України, що має наслідком її скасування.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 303-307, 376 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, задовольнити.
Скасувати постанову старшого дізнавача сектору дізнання Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження провадження №12020115090000001, внесеного 07.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1