вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/128/20
Справа № 356/99/20
28.07.2020 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р. М.
При секретарі Настич Н. А.
За участю позивачки ОСОБА_1 .
Відповідача ОСОБА_2 .
Представника третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: служба у справах дітей та сім"ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів,
До Березанського міського суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: служба у справах дітей та сім"ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 являється бабусею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовилися від дитини, яка з грудня 2018 року постійно проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. ОСОБА_1 отримує невелику пенсію, інших доходів немає. Відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками. Органом опіки і піклування встановлено, що батьки дитини повністю ухилилися від виконання своїх обов'язків. Дійсно ні батько, ні мати не цікавляться долею дитини, участі у її вихованні не беруть, матеріально дитині не допомагають, не цікавляться її здоров'ям, жодного контакту з дитиною не підтримують. Так як батьки ОСОБА_8 повністю ухилилися від покладених на них обов'язків, змушена стати опікуном внучки та повністю відповідати за її утримання і виховання. Будь-яких перешкод для виконання обома батьками своїх обов'язів вона не чинила, навпаки, неодноразово пропонувала відповідачам спілкуватися з дитиною, купувати одяг і продукти харчування, шкільне приладдя, відвідувати батьківські збори в школі, брати участь у вихованні та утриманні дитини.
Відтак, просить суд позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_5 батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , призначити її опікуном над неповнолітньою ОСОБА_6 , стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_6 з кожного у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку( доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до її повноліття.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просила задовольнити. Окремо відзначила, що відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 і банківська карта, на яку надходять вказані кошти, знаходиться у неї.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_6 та стягнення аліментів, заперечувала проти призначення опікуном ОСОБА_1 , оскільки службою у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області не надано подання про призначення опікуна.
Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, а саме поштою рекомендованим листом з повідомленням, повістки надсилались за місцем реєстрації відповідачки та за адресою, вказаною позивачкою у позовній заяві. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Заслухавши пояснення позивачки, відповідача ОСОБА_2 , представників третьої особи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, батьками малолітньої ОСОБА_6 є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим 17.07.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 129 .
Відповідно до довідки, наданої виконавчим комітетом Березанської міської ради від 19.09.2019 року за вих. № 18-09/-2426 гр. вбачається, що згідно акта депутата від 19.09.2019 коку №2190 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з онукою - ОСОБА_6 і є власником будинку.
Як вбачається з висновку виконавчого комітету Березанської міської ради від 21.11.2019 року № 266, за результатом проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини, що відбулось 17.10.2019 року в присутності громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_5 встановлено, що сім'я ОСОБА_5 перебуває під соціальним супроводом сектору соціальної підтримки служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради. Проте в ході соціального супроводу потреби ОСОБА_6 не задовольняються, оскільки мати не бажає займатися вихованням старшої доньки. Відповідно до довідок Березанського НВК від 17.10.2019 року № 127 та від 21.10.2019 року № 129, малолітня ОСОБА_6 проживає разом з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки дитини участі у вихованні не беруть. Відповідно до акта депутата Березанської міської ради Братка В.Б . від 21.10.2019 року № 2377, батьки ОСОБА_11 у вихованні доньки участі не беруть, в школі не з'являються, вдома її не провідують, матеріально не допомагають, здоров'ям дитини не цікавляться. ОСОБА_5 повідомила, що має на утриманні ще двох малолітніх дітей, ніде не працює і не має можливості допомагати матеріально, доньку не відвідує, інколи спілкується по телефону. Після конфлікту з її співмешканцем ОСОБА_8 з грудня 2018 року постійно проживає у бабусі. ОСОБА_5 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 ОСОБА_12 повідомив, що в міру своїх можливостей займається утриманням доньки, а саме сплачує аліменти на її утримання. ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Відтак, орган опіки та піклування Березанської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_6 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 54, 57-58).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року (заява № 39948/06, п. 47), право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла , п. 87).
У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, як визначено ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
За правилами ст. 163 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При цьому, за правилами, встановленими ч. 5 ст. 19 СК України, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, пов'язаного із захистом сімейних прав та інтересів, зокрема, про позбавлення батьківських прав.
Як роз'яснено п. 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
За таких обставин, враховуючи вказані вище положення законодавства, будь-яких належних та допустимих доказів спростування вимог позивачки відповідачами надано не було та в судовому засіданні їх не встановлено, а ті, що надані на підтвердження вказаних посилань, судом розцінюються критично з наступних підстав.
Також суду не надано жодних доказів того, що відповідачі намагались побачити дитину чи якимось чином взяти участь у її вихованні з грудня 2018 року до часу звернення із заявою, що є значним проміжком часу, протягом якого відповідачі не проявляли жодного інтересу до дитини.
Як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, судом встановлено, що відповідачі фактично самоусунулися від виконання батьківських обов'язків по відношення до своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , за відсутності будь-яких об'єктивних та доведених перешкод не бачаться та не спілкуються з донькою, не приймають участі у її вихованні, навчанні, розвитку та утриманні, не цікавляться успіхами та здоров'ям, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, про її харчування, лікування та освіту, не надають належної матеріальної допомоги та моральної підтримки, відтак, свідомо ухиляються від виховання дитини та нехтують своїми батьківськими обов'язками.
Доказів зворотного суду не надано та в судовому засіданні їх не встановлено.
Натомість, в судовому засіданні встановлено, що позивачка має позитивні характеризуючі дані, сумлінно виконує обов'язки по вихованню дитини, піклуванню про її здоров'я, створенню їй всіх необхідних умов для нормального фізичного, духовного і морального розвитку, навчання.
За таких обставин, враховуючи наданий суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 батьківських прав відносно їх неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , який є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини, систематичність та тривалий, винний, свідомий характер невиконання відповідачами своїх батьківських обов'язків, суд вважає, що вимоги позивача в частині позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їх неповнолітньої диитини , підлягають задоволенню.
Стосовно призначення позивача ОСОБА_1 опікуном неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає наступне.
Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ч.3 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст.63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно ст.243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
На час розгляду справи, органом опіки та піклування Березанської міської ради подання про призначення опікуна над неповнолітньою ОСОБА_6 , не надавалось, чого вимагають вимоги вищенаведених норм права, зокрема вимоги ч.3 ст.60 ЦК України, а тому враховуючи наведене в задоволенні позову в частині призначення позивача опікуном необхідно відмовити, з наведених вище мотивів та підстав.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Так, обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 180 СК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
За правилами ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Приймаючи до уваги всі обставини та оцінивши подані суду докази, враховуючи положення ст. 166, 180-183 СК України, суд вважає за необхідне одночасно з позбавленням батьківських прав стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки.
При вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує, що відповідачка залишила дитину без батьківського піклування, будь-якої участі в матеріальному забезпеченні дитини не приймає.
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування обставин, що впливають на розмір аліментів, суду надано не було та в судовому засіданні їх не встановлено.
Виходячи з правового аналізу положень ст.ст. 166, 181 СК України, законодавством встановлено два способи присудження аліментів на утримання дитини за рішенням суду, а саме у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, виходячи з наданих суду доказів та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення аліментів з відповідачки ОСОБА_5 підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Положеннями ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. А відтак, вимога позивача підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 18.02.2020 року.
Стосовно стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12.02.2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини вві його доходу( заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.06.2019 року до повноліття дитини.
На підставі викладеного, суд вважає, що в позовній вимозі про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_14 необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.164-166, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 4-5, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355, 430 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18.02.2020 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривню 20 копійок.
В решті - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя Р. М. Лялик