смт. Новомиколаївка
04 серпня 2020 року Справа № 322/638/20
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Новомиколаївського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про зниження покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону, або пом'якшення призначеного покарання стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року по справі № 189/1/20 за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
встановив:
13.07.2020 до суду надійшло вищезазначене подання, в якому заявник просить суд вирішити питання про приведення вироку Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 у відповідність до вимог закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII щодо зниження покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового Закону або пом'якшення призначеного покарання.
В обґрунтування клопотання заявником зазначено таке.
01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII.
Вказаним Законом внесені зміни до ч. 1 ст. 185 КК України, якими встановлено, що таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється па осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Пунктом 13 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання в тому числі: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 Кримінального кодексу України (усунення караності діяння, за яке особа засуджена; призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 цього Кодексу).
Виходячи з наведеного, заявник просив задовольнити подання.
Представник заявника та засуджений, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає розгляду подання. При цьому представник заявника надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що підтримує подання.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення подання, зазначивши що засуджений, згідно з поданням, є інвалідом 2 групи, а відтак такі види покарання як обмеження волі, громадські чи виправні роботи не можуть бути застосовані до нього, а заміна засудженому покарання на штраф чи арешт погіршить становище засудженого, оскільки призведе до реального відбуття покарання.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення подання, суд виходить з такого.
Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року по справі № 189/1/20 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Частина перша статті 185 КК України в редакції, що набрала чинності з 01.07.2020 не передбачає покарання у виді позбавлення волі, а передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до осіб з інвалідністю першої і другої групи, а відтак даний вид покарання не може застосовуватися до ОСОБА_4 , який згідно з поданням є інвалідом другої групи.
Разом з цим, виходячи з тлумачення другого речення ч. 3 ст. 74 КК України, слід дійти висновку про те, що заміна покарання засудженому на більш м'яке здійснюється у випадку реального відбування покарання засудженим із зарахуванням відбутої частини більш суворого покарання з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
З огляду на неможливість зниження засудженому призначеної міри покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону, яка передбачає більш м'який вид покарання, - обмеження волі, до засудженого слід застосовувати максимальну межу наступного, менш суворого виду покарання, передбаченого чинною редакцією ч. 1 ст. 185 КК України, а саме арешту.
Проте, застосування арешту виключає можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України), а отже призведе до реального відбуття покарання, що не допускається, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, оскільки погіршить становище засудженого.
Таким чином, питання про застосування ст. 74 КК України відносно засудженого ОСОБА_4 та зниження призначеного йому покарання у виді 1 року позбавлення волі до шести місяців арешту, може бути вирішено виключно одночасно з питанням про направлення засудженого для відбування призначеного покарання, якщо для цього виникнуть підстави, передбачені ст. 78 КК України.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що подання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 369 - 372, 392, 532, 537, 539, КПК України, суд
ухвалив:
1.В задоволенні подання Новомиколаївського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області - відмовити повністю.
2. Повний текст цієї ухвали оголошено судом 07 серпня 2020 року о 15год. 30хв.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1