21 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/74/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (вул. Предславинська, 34 - Б, Печерський район, м. Київ)
до відповідача Приватного підприємства "Прогрес Агро" ( с. Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область)
про стягнення заборгованості у розмірі 1 831 595,97 грн
За участю учасників судового процесу:
від позивача: Йосипишин Р. В., довіреність № 7Д-1 від 13.01.2020 (бере участь в режимі відеоконференц-прийому);
від відповідача: не з"явився.
Судові процедури.
Судом, роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
30 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Прогрес Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 1 831 595,97 грн.
Відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.
14.02.2020 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява №1-5/58 від 11.02.2020 (вх. №1134) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04.02.2020.
Ухвалою суду від 18.02.2020 відкрито провадження у справі №921/74/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.03.2020.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження.
Підготовче засідання вперше призначене на 17.03.2020.
Ухвалами суду від 17.03.2020, від 15.04.2020, від 07.05.2020 та від 28.05.2020 підготовчі засідання відкладалися відповідно на 16.04.2020, на 07.05.2020, на 28.05.2020 та на 22.06.2020 з підстав, викладених у них.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 22.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/74/20 до судового розгляду по суті на 02.07.2020.
Інші процесуальні дії.
Відповідно до вимог статті 243 ГПК України, ухвалою суду від 09.06.2020 допущену описку в описовій частині ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2020 у справі №921/74/20, виправлено. В описовій частині ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2020 у справі №921/74/20 читати правильно номер справи: "№921/74/20" замість: "№921/56/20". Дана ухвала є невід'ємною частиною ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2020 у справі №921/74/20.
Також, ухвалою суду від 23.06.2020 допущену описку в описових частинах ухвал Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2020, від 15.04.2020, від 07.05.2020 та від 25.05.2020 у справі №921/74/20, виправлено. В описових частинах ухвал Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2020, від 15.04.2020, від 07.05.2020 та від 25.05.2020 у справі №921/74/20 читати правильно номер справи: "№921/74/20" замість: "№921/56/20". Дана ухвала є невід'ємною частиною ухвал Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2020, від 15.04.2020, від 07.05.2020 та від 25.05.2020 у справі №921/74/20.
Ухвалами суду від 15.06.2020, від 30.06.2020 та від 16.07.2020 відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України, задовольнялися клопотання представника позивача про участь останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні - 02.07.2020 розпочато розгляд справи по суті.
Частиною 4 статті 233 ГПК України зазначено, ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Протокольною ухвалою від 02.07.2020 судове засідання відкладалося на 21.07.2020, про що повідомлено учасника судового процесу - відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача його вступне та заключне слово.
У судовому засіданні 21.07.2020, після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 до 03.04.2020, який продовжено до 24.04.2020.
22.04.2020 Уряд ухвалив рішення, яким загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 24 квітня включно, продовжено - до 11 травня 2020 року включно.
Рішенням Уряду від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22 травня 2020 року та послаблено деякі карантинні обмеження, також від 20.05.2020 за №392 продовжено карантин до 22.06.2020.
На засіданні 17 червня 2020 року Кабінет Міністрів України шляхом внесення змін в низку актів Кабінету Міністрів, якими встановлені карантинні обмеження, продовжив дію карантинних обмежень (дію адаптивного карантину) до 31 липня 2020 року. Рішення ухвалено з доопрацюванням в одноденний термін (постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500).
При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З врахуванням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строк розгляду даної справи судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.
При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.
Аргументи сторін.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору №2-1911/пр3286 від 19.11.2018, в частині оплати товару.
У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити повністю.
Заперечення відповідача.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, за наявними у ній матеріалами.
Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 1 статті 9 ГПК України та частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Отже, відповідач не позбавлений права та можливості ознайомитися з їх змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19 листопада 2018 року між Приватним підприємством "Прогрес Агро" (як, Покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (як, Продавець/позивач) укладено договір №2-1911/пр3286, відповідно до умов якого Продавець зобов"язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин, а Покупець зобов"язується прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування товару в Додатках до цього Договору, які складають його невід"ємну частину.
Ціна за одиницю товару кожного найменування в національній валюті наводиться у Додатках до цього Договору. Загальна вартість Товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, визначених у Додатках до цього Договору (п.5.1 Договору).
Згідно п.6.1, п.6.2 Договору, передбачено, що загальна вартість товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в Додатках до цього Договору. Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.
Поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору. Насіння поставляється партіями. Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар ( п. 7.1, п. 7.2 Договору).
Відповідно до п.9.1, п.9.2 Договору, передача - приймання товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в Додатках до цього Договору. Підписання Покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін. Строк дії цього Договору становить 12 місяців, але, у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 10.1 Договору).
На виконання умов Договору, між сторонами укладено та підписано Додатки до Договору №2-1911/пр3286 від 19.11.2018, зокрема:
№ 1 від 19.11.2018, яким погодили найменування товару, строк поставки до 10.04.2019, загальну вартість товару - 133 014,00 грн, строк оплати - 100 % до 30.12.2018;
№ 2 від 30.11.2018, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.03.2019, загальну вартість товару - 1 353 679,36 грн, строк оплати - 20 % до 30.11.2018 та 80% - до 15.10.2019;
№3 від 25.03.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.03.2019, загальну вартість товару - 10 197,60 грн, строк оплати - 100 % до 25.03.2019;
№4 від 18.03.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.03.2019, загальну вартість товару - 31 536,12 грн, строк оплати - 100 % до 25.03.2019;
№5 від 22.04.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.04.2019, загальну вартість товару - 3 148,45 грн, строк оплати - 100 % до 22.04.2019;
№6 від 02.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 10.05.2019, загальну вартість товару - 64 081,92 грн, строк оплати - 100 % протягом 3 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару;
№7 від 03.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 20.05.2019, загальну вартість товару - 227 179,20 грн, строк оплати - 100 % до 15.10.2019;
№8 від 20.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 31.05.2019, загальну вартість товару - 158 220,00 грн, строк оплати - 100 % до 21.05.2019;
№9 від 27.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 31.05.2019, загальну вартість товару - 3160,80 грн, строк оплати - 100 % до 27.05.2019;
№10 від 30.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 05.06.2019, загальну вартість товару - 9630,00 грн, строк оплати - 100 % до 30.05.2019;
№11 від 12.06.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.06.2019, загальну вартість товару - 22 582,51 грн, строк оплати - 100 % до 12.06.2019;
№12 від 09.09.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 20.09.2019, загальну вартість товару - 26 293,92 грн, строк оплати - 100 % до 09.09.2019.
Вказані Договір №2-1911/пр/3286 від 19.11.2018 та Додатки, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.
На виконання умов договору, позивач продав / поставив товар, а відповідач купив/прийняв товар на суму 2 042 723,88 грн, про що свідчать видаткові накладні №Н-БП-2111-001 від 21.11.2018 на суму 133 014,00 грн; №Н-ВХ-3011-006 від 30.11.2018 на суму 1353679,36 грн; №Н-ВХ-1803-131 від 18.03.2019 на суму 13 539,24 грн; №Н-КХ-1903-009 від 19.03.2019 на суму 17 996,88 грн; №Н-БК-2503-008 від 25.03.2019 на суму 10 197,60 грн; №Н-ВХ-2504-004 від 25.04.2019 на суму 3 148,45 грн; №Н-ВХ-0605-083 від 06.05.2019 на суму 227 179,20 грн; №Н-ВХ-0605-084 від 06.05.2019 на суму 64 081,92 грн; №Н-ВХ-2105-005 від 21.05.2019 на суму 158 220,00 грн; №Н-ВХ-2705-071 від 27.05.2019 на суму 3160,80 грн; №Н-ВХ-3005-092 від 30.05.2019 на суму 9630,00 грн; №Н-ВХ-1206-090 від 12.06.2019 на суму 8 277,84 грн; №Н-КХ-1406-003 від 14.06.2019 на суму 14 304,67 грн; №Н-ВХ-1009-014 від 10.09.2019 на суму 26 293,92 грн.
Також, фактом отримання товару відповідачем свідчать довіреності на отримання товару за № 73 від 19.11.2018, №74 від 30.11.2018, №4 від 18.03.2019, №2 від 25.03.2019, №8 від 22.04.2019, №13 від 03.05.2019, №12 від 03.05.2019, №17 від 20.05.2019, №18 від 27.05.2019, №21 від 30.05.2019, №23 від 12.06.2019, №34 від 09.09.2019, видані на ім"я ОСОБА_1 за посадою інженер.
Відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 103 388,60 грн за отриманий товар, про що свідчать виписки з банківської установи.
Окрім того, відповідачем частково виконано зобов"язання з оплати поставленого товару шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на 536 236,57 грн, про що свідчить акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.05.2019.
Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо строків оплати товару, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 1 403 098,71 грн (на момент звернення з даним позовом до суду).
Позивачем, відповідно до п. 11.2 та п. 11.4 Договору , нараховано відповідачу пеню у розмірі 134 381,36 грн за періоди: з 25.05.2019 по 28.01.2020 (на суму боргу - 114 857,92 грн); з 28.05.2019 по 28.01.2020 (на суму боргу - 3160,80 грн); з 16.10.2019 по 28.01.2020 (на суму боргу - 1 285 079,99 грн) та 20 % штрафу у розмірі 280 619,74 грн.
Крім того, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 13 496,16 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договору №2-1911/пр3286 від 19.11.2018, який за правовою природою є договором поставки.
Норми права, які застосував суд.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
В силу вимог статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).
Згідно з частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Стаття 625 Цивільного кодексу України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (чинна) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Мотивована оцінка судом.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору №2-1911/пр3286 від 19.11.2018, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення містить і стаття 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов Договору №2-1911/пр3286 від 19.11.2018 (відповідно до умов якого Продавець зобов"язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин, а Покупець зобов"язується прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1 Договору)) позивач продав / поставив товар, а відповідач купив/прийняв товар на суму 2 042 723,88 грн, що підтверджується видатковими накладними №Н-БП-2111-001 від 21.11.2018 на суму 133 014,00 грн; №Н-ВХ-3011-006 від 30.11.2018 на суму 1353679,36 грн; №Н-ВХ-1803-131 від 18.03.2019 на суму 13 539,24 грн; №Н-КХ-1903-009 від 19.03.2019 на суму 17 996,88 грн; №Н-БК-2503-008 від 25.03.2019 на суму 10 197,60 грн; №Н-ВХ-2504-004 від 25.04.2019 на суму 3 148,45 грн; №Н-ВХ-0605-083 від 06.05.2019 на суму 227 179,20 грн; №Н-ВХ-0605-084 від 06.05.2019 на суму 64 081,92 грн; №Н-ВХ-2105-005 від 21.05.2019 на суму 158 220,00 грн; №Н-ВХ-2705-071 від 27.05.2019 на суму 3160,80 грн; №Н-ВХ-3005-092 від 30.05.2019 на суму 9630,00 грн; №Н-ВХ-1206-090 від 12.06.2019 на суму 8 277,84 грн; №Н-КХ-1406-003 від 14.06.2019 на суму 14 304,67 грн; №Н-ВХ-1009-014 від 10.09.2019 на суму 26 293,92 грн.
Видаткові накладні містять підписи уповноважених представників обох сторін без зауважень, а їх підписи скріплено відтисками печаток юридичних осіб (містяться в матеріалах справи).
Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування товару в Додатках до цього Договору, які складають його невід"ємну частину.
Поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору. Насіння поставляється партіями. Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар ( п. 7.1, п. 7.2 Договору).
Відповідно до п.9.1, п.9.2 Договору, передача - приймання товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в Додатках до цього Договору. Підписання Покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.
Таким чином, отримання товару відповідачем стверджується підписом останнього та його представниками про отримання товару на видатковій накладній.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.
За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Отже, видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна, яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції.
За таких обставин, у відповідача виник обов"язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Також, фактом отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товару за № 73 від 19.11.2018, №74 від 30.11.2018, №4 від 18.03.2019, №2 від 25.03.2019, №8 від 22.04.2019, №13 від 03.05.2019, №12 від 03.05.2019, №17 від 20.05.2019, №18 від 27.05.2019, №21 від 30.05.2019, №23 від 12.06.2019, №34 від 09.09.2019, видані на ім"я ОСОБА_1 за посадою - інженер.
Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України ).
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (стаття 693 Цивільного кодексу України).
Ціна за одиницю товару кожного найменування в національній валюті наводиться у Додатках до цього Договору. Загальна вартість Товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, визначених у Додатках до цього Договору (п.5.1 Договору).
Згідно п.6.1, п.6.2 Договору, передбачено, що загальна вартість товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в Додатках до цього Договору. Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.
Так, сторонами укладено Додатки до Договору №2-1911/пр3286 від 19.11.2018, зокрема:
№ 1 від 19.11.2018, яким погодили найменування товару, строк поставки до 10.04.2019, загальну вартість товару - 133 014,00 грн, строк оплати - 100 % до 30.12.2018;
№ 2 від 30.11.2018, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.03.2019, загальну вартість товару - 1 353 679,36 грн, строк оплати - 20 % до 30.11.2018 та 80% - до 15.10.2019;
№3 від 25.03.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.03.2019, загальну вартість товару - 10 197,60 грн, строк оплати - 100 % до 25.03.2019;
№4 від 18.03.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.03.2019, загальну вартість товару - 31 536,12 грн, строк оплати - 100 % до 25.03.2019;
№5 від 22.04.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.04.2019, загальну вартість товару - 3 148,45 грн, строк оплати - 100 % до 22.04.2019;
№6 від 02.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 10.05.2019, загальну вартість товару - 64 081,92 грн, строк оплати - 100 % протягом 3 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару;
№7 від 03.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 20.05.2019, загальну вартість товару - 227 179,20 грн, строк оплати - 100 % до 15.10.2019;
№8 від 20.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 31.05.2019, загальну вартість товару - 158 220,00 грн, строк оплати - 100 % до 21.05.2019;
№9 від 27.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 31.05.2019, загальну вартість товару - 3160,80 грн, строк оплати - 100 % до 27.05.2019;
№10 від 30.05.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 05.06.2019, загальну вартість товару - 9630,00 грн, строк оплати - 100 % до 30.05.2019;
№11 від 12.06.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 30.06.2019, загальну вартість товару - 22 582,51 грн, строк оплати - 100 % до 12.06.2019;
№12 від 09.09.2019, яким погодили найменування товару, строк поставки до 20.09.2019, загальну вартість товару - 26 293,92 грн, строк оплати - 100 % до 09.09.2019.
Отже, розрахуватися за товар, відповідач повинен відповідно до умов викладених у Додатках до Договору №2-1911/пр3286 від 19.11.2018.
Як свідчать матеріали справи, відповідач договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав лише частково у розмірі 103 388,60 грн, що підтверджується випискою з банківської установи.
Окрім того, відповідачем частково виконано зобов"язання з оплати поставленого товару шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на 536 236,57 грн, що підтверджується актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.05.2019.
Отже, відповідач порушив договірні зобов"язання щодо оплати за товар, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 1 403 098,71 грн, який станом на момент подання позову та розгляду справи в суді, не сплачений.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 403 098,71 грн, які неоплачені відповідачем станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 134 381,36 грн, суд зазначає наступне:
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за поставку товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 134 381,36 грн за періоди: з 25.05.2019 по 28.01.2020 (на суму боргу - 114 857,92 грн); з 28.05.2019 по 28.01.2020 (на суму боргу - 3160,80 грн); з 16.10.2019 по 28.01.2020 (на суму боргу - 1 285 079,99 грн).
Згідно п. 11.2, п. 11.7 Договору, за порушення строків виконання зобов"язань за цим Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов"язання за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов"язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань за цим Договором становить 3 (три) роки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Судом, враховуючи умови договору, перевірено розрахунок за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" пені та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення пені у розмірі 134 381,36 грн, правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги - стягнення 20% штрафу у розмірі 280 618,74 грн, суд зазначає наступне:
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за поставку товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 20% штрафу у розмірі 280 619,74 грн.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
В силу вимог статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч.1 ст.230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пеня як вид забезпечення виконання зобов'язання та її розмір, визначені у ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Отже, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №11/1351/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Крім того, із системного аналізу наведених норм права вбачається, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Згідно п. 11.4 Договору у разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого товару.
Підставами для нарахування штрафу є порушення Покупцем умов договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку.
Судом, перевірено розрахунок 20 % штрафу в розмірі 280 619,74 грн та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення штрафу у розмірі 280 619,74 грн, правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 13 496,16 грн, суд зазначає наступне:
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (чинна), сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом, перевірено розрахунок за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" 3% річних та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення 3% річних у розмірі 13 496,16 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявленими.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи наведене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Висновок суду.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог
Судові витрати.
Щодо судового збору у розмірі 27 473,94 грн.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 27 473,94 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 27 473,94 грн покласти на відповідача.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Прогрес Агро" ( с. Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 32808272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (вул. Предславинська, 34 - Б, Печерський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 30674952). - 1 403 098,71 грн боргу, 134 381,36 грн пені, 280 619,74 грн штрафу, 13 496,16 грн - 3% річних та 24 473,94 грн судового збору.
4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (вул. Предславинська, 34 - Б, Печерський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 30674952).
Відповідач: Приватне підприємство "Прогрес Агро" ( с. Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 32808272).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (вул. Предславинська, 34 - Б, Печерський район, м. Київ).
Відповідачу: Приватне підприємство "Прогрес Агро" ( с. Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область).
Повне рішення складено та підписано "07" серпня 2020 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець