Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
06 серпня 2020 рокуСправа № 912/1215/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/1215/20 від 24.03.2020
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України"), код ЄДР 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик"), код ЄДР 24153576, вул. Ливарна, буд. 1, м. Кропивницький, 25491
про стягнення 67 088 481,02 грн
від позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Пясецький Д.В., довіреність №14-416 від 27.11.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності серія ДН №5017 від 28.03.2018;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Теплоенергетик" про стягнення боргу у загальній сумі 67 088 481, 02 грн у тому числі: основний борг у сумі 54 058 485,61 грн, пеня у сумі 4 586 502,90 грн, три проценти річних у сумі 2 861 456,09 грн, інфляційні втрати у сумі 5 582 036,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення п.6.1. Договору переведення боргу №1718/6241/19, в частині неповної оплати відповідачем за переданий газ.
Ухвалою від 24.04.2020 господарський суд (суддя Макаренко Т.В.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1215/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.04.2020 о 15:00, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 10.04.2020 господарський суд постановив вважати продовженим у справі №912/1215/20 строк підготовчого провадження на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та повідомив учасників справи, що судове засідання призначене на 14.04.2020 о 15:00 год. у справі №912/1215/20 не відбудеться, про дату і час наступного підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою.
14.04.2020 на адресу суду від КП "Теплоенергетик" надійшов відзив на позовну заяву від 10.04.2020 №13-609/03-01 відповідно до якого відповідач не погоджується з розрахунками позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн.
28.04.2020 на адресу суду від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив від 23.04.2020 №14/4-2746-20 у якому останній заперечує проти зменшення пені, позовну заяву вважає такою, що відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Ухвалою від 15.05.2020 господарський суд призначив підготовче засідання у справі №912/1215/20 на 28.05.2020 о 10:00 год.
За результатами підготовчого засідання 28.05.2020 господарський суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті на 17.06.2020 - 11:00.
Відповідно до інформації опублікованої на офіційному вебсайті Вищої Ради Правосуддя суддю Макаренко Т.В. звільнено з посади судді Господарського суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням нею заяви про відставку, про що Вищою Радою Правосуддя на засіданні 16 червня 2020 року прийнято відповідне рішення.
Враховуючи викладене, господарський суд телефонограмами від 16.06.2020 повідомив сторін, що розгляд справи по суті, призначений на 17.06.2020, не відбудеться.
За розпорядженням керівника апарату господарського суду №192 від 18.06.2020 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв'язку з тим, що суддю Макаренко Т.В., в провадженні якої перебуває справа №912/1215/20, рішенням Вищої ради правосуддя від 16.06.2020 №1841/0/15-20 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/1215/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020 справу №912/1215/20 передано судді Коваленко Н.М.
Ухвалою від 22.06.2020 суддя Коваленко Н.М. прийняла справу до свого провадження.
Ухвалою від 22.06.2020 господарський суд підготовче засідання у справі №912/1215/20 призначив на 11:30 - 21.07.2020.
До господарського суду 20.07.2020 надійшла заява №13-1165/03-03 від 20.07.2020 відповідача з проханням провести підготовче засідання у справі №912/1215/20 за відсутності відповідача.
Крім цього, електронною поштою (з КЕП) 15.07.2020 до господарського суду надійшло клопотання №б/н від б/д позивача яким доведено до відома суду, що у зв'язку із запровадженням в Україні карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", метою якої є збереження здоров'я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов'язків, представник НАК "Нафтогаз України" не зможе з'явитися в судове засідання, призначене на 21.07.2020 року об 11 год. 30 хв.
Враховуючи наведене, а також слухання Центральним апеляційним господарським судом справи №904/6223/19 за участю AT "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 21.07.2020 року об 11 год. 30 хв., позивач просить розгляд справи №912/1215/20 відкласти на іншу дату.
Ухвалою від 21.07.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 06.08.2020 - 12:00.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про прочитання електронного повідомлення, що міститься в матеріалах справи.
Від відповідача надійшла заява №13-1446/03-07 від 03.08.2020, у якій представник відповідача просить розглянути справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справі та відповідні їм правовідносини сторін.
18.09.2017 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА", Споживач) укладено Договір № 5125/1718-ТЕ-18 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 19-27), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 29 100 тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2017 р. - 2200; листопад 2017 р. - 4500; грудень 2017 р. - 5500; січень 2018 р. - 6700; лютий 2018 р. - 5200; березень 2018 р. - 5000.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.
У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20.
Згідно з п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.
Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;
3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 (т. а.с. 28-29), так сторонами було викладено в новій редакції:
- абзац третій пункту 6.1. розділу 6 договору: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.».
- пункт 8.2. та пункт 8.3. договору: «8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 №256.
8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором".
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди №2 від 01.04.2018 (а.с. 30), так сторонами було доповнено новим абзацом п. 2.1. розділу 2: "Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3000 тис.куб. метрів; викладено розділ 12 "Строк дії договору в новій редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. по 31 травня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення."
На виконання умов Договору позивач передав у власність ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" природний газ на загальну суму 90 337 391,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. (а.с. 31-34)
18.10.2019 між позивачем, ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (далі - Первісний боржник) та КП «Теплоенергетик» (далі - Новий боржник) укладено договір переведення боргу №1718/6241/19 (далі - Договір переведення).
Відповідно до п.1.1 Договору переведення Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Позивачем за договором постачання природного газу від 18.09.2017 р. №5125/1718-ТЕ-18 (далі - Зобов'язання), а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Згідно з п.2.1 Договору переведення сторони встановили, що сума боргу станом на момент укладання договору дорівнює 54 058 485,61 грн.
Сторони погодили у п.3.1 Договору переведення, що за цим договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 18.09.2017 р. №5125/1718-ТЕ-18.
Відповідно до п. 6.1. Договору переведення, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін. Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором.
Позивач стверджує, що оплату за переданий газ було здійснено лише частково, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.
Сума заборгованості за Договором станом на 26.12.2019 складає 54 058 485,61 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення суму основного боргу, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
При розгляді даного спору господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Враховуючи укладення між позивачем, Первісним боржником та відповідачем Договору переведення, відповідач відповідає за неналежне виконання як основного зобов'язання за Договором так і за сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач стверджує, що не поширюються положення ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на кошти, які були сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, а саме на погашення боргу відповідно до вказаної постанови в сумі 866 391,49 грн за поставлений газ у лютому 2018 року. Позивачем не здійснено нарахування пені на таку заборгованість, проте позивач, керуючись узгодженими умовами Договору, наполягає на нарахуванні на цю суму 3% річних та інфляційних втрат.
Господарський суд, вирішуючи питання поширення норм ст. 625 ЦК України на борг в сумі 866 391,49 грн, що погашений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, враховую таке.
В силу приписів ст. 11, 526, 530, 612, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України: договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №906/278/18, від 10.07.2019 у справі №913/334/18, від 24.09.2019 у справі №927/894/18, від 13.02.2020 у справі №917/536/19, від 18.06.2020 у справі №916/2070/19.
Враховуючи викладене, господарський суд погоджується з позицією відповідача щодо непоширення норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, на заборгованість, що погашена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
У зв'язку з невчасним погашення заборгованості за поставлений газ у січні 2018 року позивач нарахував 134621,11 грн пені, 26 396,32 грн 3% річних та 56 677,89 грн інфляційних втрат.
Вказані розрахунки здійснені правильно та є обґрунтованими.
Позивачем пред'явлено до стягнення нарахування на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 року: 1 921 419,87 грн пені, 1 192139,36 грн 3% річних та 2 339 067,43 грн інфляційних втрат.
Щодо нарахувань на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 році, то при розрахунку пені позивач правомірно не здійснив нарахування на заборгованість, що погашена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020. Перевіривши розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та арифметичної правильності, також позивачем враховано норми ч. 6 ст. 232 ГК України. Так пеня становить 1 921 419,87 грн (на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 році).
Щодо 3% річних та інфляційних втрат, то, як встановлено судом вище, з урахуванням практики Верховного Суду, позивач неправомірно здійснив нарахування на заборгованість, що погашена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020 в сумі 866 391,49 грн.
Відповідач здійснив контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат без урахування вказаної суми. Так відповідачем вірно зроблено розрахунок 3% річних на грошові зобов'язання за поставлений газ у лютому 2018 році і їх сума становить 1 170 277,37 грн.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідачем невірно їх розраховано, оскільки відповідач не нараховував інфляційні на всю суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, що не є правильним, враховуючи таке.
Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, що висловлена у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19, проте Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правового висновку, висловленого у зазначеній відповідачем постанові у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (п. 40-42):
"При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах."
Господарський суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 році, враховуючи суми погашення, за винятком суми, погашеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020 в розмірі 866 391,49 грн:
Сума боргу без урахування Місяці, Сума боргу Інфляційне
індексу інфляції, що існувала індекси з урахуванням збільшення
на останній день місяця яких інфляційних заборгованості,
розрахункового періоду, застосовано нарахувань грн
грн до попередніх
заборгованості періодів, грн
26612807,85 04.2018 26612807,85 212902,46
25933765,39 05.2018 26146667,85 0
24905602,74 06.2018 25118505,20 0
23539348,68 07.2018 23752251,14 -166265,76
22883213,58 08.2018 22929850,28 0
22140765,62 09.2018 22187402,32 421560,64
21632847,28 10.2018 22101044,62 375717,76
21092821,24 11.2018-11.2019 21936736,34 1440738,09
Всього 2 284 653,19 грн.
Отже, господарський суд вважає обґрунтованими нарахування на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 році: пеня у сумі 1 921 419,87 грн, 3% річних у сумі 1170277,37 грн та інфляційні втрати у сумі 2 284 653,19 грн.
На заборгованість за поставлений газ у березні 2018 року позивач нарахував 2 221 457,78 грн пені, 1 451 933,19 грн 3% річних та 2 799 058,84 грн інфляційних втрат.
На заборгованість за поставлений газ у квітні 2018 року позивач нарахував 309 004,14 грн пені, 190 987,22 грн 3% річних та 387 232,26 грн інфляційних втрат.
Такі розрахунки здійснені правильно і відповідно до норм чинного законодавства. Контррозрахунки відповідача щодо інфляційних втрат здійснені невірно, з тих же підстав, що і за лютий 2018 року, про що зазначено вище.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає обґрунтованим позов АТ "НАК "Нафтогаз України" частково у сумі 67 012 204,79 грн, з яких: 54 058 485,61 грн основного боргу, 4586502,90 грн пені, 2839594,10 грн 3% річних та 5527622,18 грн інфляційних втрат.
Відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на наступні обставини.
КП "Теплоенергетик" є підприємством стратегічного значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний період.
В силу вимог постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 670-р відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання та не може визначити порядок сплати боргу.
Споживачі несвоєчасно здійснюють оплату за послуги з теплопостачання. Станом на 01.03.2020 дебіторська заборгованість перед КП “Теплоенергетик” складає 287616,4 тис. грн., що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість від 17.03.2020 №13/568/03. Водночас, КП “Теплоенергетик” постійно проводиться претензійно-позовна робота щодо зменшення дебіторської заборгованості.
Економічна необґрунтованість тарифу підприємства на послуги з теплопостачання та заборгованість по пільгам та субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню. Так, станом на 01.03.2020, обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям становить: 48609274,39 грн; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню становить: 31585,9 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню становить: 1033806,44 грн, що підтверджується довідкою щодо заборгованості перед КП “Теплоенергетик” від 17.03.2020 № 13/569/03.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Обсяг невідшкодованої заборгованості за 2012-2015 роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, надані населенню КП “Теплоенергетик” склав 6 млн. грн, а за надані послуги бюджетним установам та організаціям більше 25 млн. грн, що підтверджується протоколами №3 та №4 від 29 травня 2017 року обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Через невідповідність тарифів, які не забезпечують рентабельність підприємства та низький рівень розрахунків за послуги теплопостачання споживачами послуг боржник несе збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2019 рік та балансом на 31 грудня 2019 року КП “Теплоенергетик”.
Відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького “Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж “Кіровоградтеплоенерго” від 06.11.2018 №1942 та акту приймання-передачі в господарське відання ЦМК державного комунального підприємства теплових мереж “Кіровоградтеплоенерго” від 26.04.2019, повернуто з оренди ДП “Кіровоградтепло” ТОВ “ЦНТІ УНГА” цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж “Кіровоградтеплоенерго” (далі - ЦМК); закріплено за КП “Теплоенергетик” на праві господарського відання повернутий з оренди ЦМК.
З метою обслуговування вказаного ЦМК, у тому числі колишніх споживачів послуг з теплопостачання, що надавались ДП “Кіровоградтепло” ТОВ “ЦНТІ УНГА”, КП “Теплоенергетик” збільшено штатну чисельність працівників на 377 осіб. Внаслідок цього, фонд заробітної плати КП “Теплоенергетик” збільшився на 83%. Одночасно збільшились інші виробничо-господарські витрати, які пов'язанні з обслуговуванням зазначеного ЦМК.
Відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького від 27.08.2019 №2761 “Про врегулювання питань пов'язаних з підготовкою до опалювального сезону”, між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Кредитор), Дочірнім підприємством “Кіровоградтепло” Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії” (Первісний боржник) та КП “Теплоенергетик” (Новий боржник) укладено договори про переведення боргу, а саме: №12/6245/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 11476803,57 грн); №12/6246/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 17781757,49 грн); №13/6239/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 39007887,76 грн); №14/6244/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 6752600,53 грн); №1516/6247/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 5998188,27 грн); №16/6248/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 5771186,97 грн); №1617/6240/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 19001272,03 грн); №1718/6241/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 54058485,61 грн); №18/6242/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 84168603,02 грн); №18/6243/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 89211,51 грн); №18/6249/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 7397856,83 грн); №18/6250/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 49017,42 грн).
Разом з цим, надходження оплати за послугу з теплопостачання, у тому числі колишніми споживачами послуг з теплопостачання, що надавались ДП “Кіровоградтепло” ТОВ "ЦНТІ УНГА" фактично розпочато лише в грудні 2019 року з початком опалювального періоду 2019/20 року.
Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40045209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в Кіровоградське РУ "Приватбанк" м. Кропивницький МФО 323583, ПАТ "КБ "Надра" Кіровоградське РУ МФО 323624, АБ "Укргазбанк" МФО 320478, ПАТ "Мегабанк" м. Харків МФО 351629, АТ "Укрексімбанк" МФО 351629, АТ "Ощадбанк" МФО 300465, філії Кіровоградське ОУ АТ "Ощадбанк" м. Кропивницький МФО 323475 та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".
Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40045209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".
У зв'язку із накладенням арештів на всі рахунки боржника через примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/684/19 КП "Теплоенергетик" позбавлене можливості придбання необхідних матеріалів для забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям міста Кропивницького та на об'єкти соціальної інфраструктури, що матиме вкрай небезпечні наслідки для міста.
Позивач у відповіді на відзив наголошує, що відповідачем не надано доказів, що б свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства тощо. Проаналізувавши фінансові документи відповідача, зокрема - баланс станом на кінець 2019 року, слід звернути уваги на декілька показників:
- відсутність дебіторської заборгованості за розрахунками з державою (враховуючи період постачання природного газу 2018 рік - ставить під сумнів аргументацію Відповідача щодо постійної заборгованості держави з розрахунків за субвенції);
- наявність коштів на рахунках у банках;
- наявність майна (основних засобів);
- наявність товару тощо.
Позивач звертає увагу суду, що відповідачем не надано і будь-яких доказів проведення судової/позасудової роботи з контрагентами щодо прискорення розрахунків за отриманий товар, що свідчить про пасивну поведінку підприємства (додана до відзиву довідка не може слугувати належним доказом, складена одноособово, не підтверджена відповідними доказами). Не є належною і достатньою підставою для зменшення пені і посилання відповідача на невідповідність тарифів. Дане твердження має декларативний характер та не доведене належними доказами.
У разі наявності порушених прав та інтересів відповідач не позбавлений права на захист у передбаченому законодавством порядку даних прав та інтересів. Позивач звертає увагу, що відповідач, однак, не надав суду жодної інформації щодо будь-яких заходів для усунення спірних нормативів.
Статтею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Отже, даним Законом передбачено, що за встановлення цін, тарифів, нормативів, нижчих за економічно обґрунтовані відповідальність покладена саме на органи державної влади, прописаний обов'язок компенсувати різницю між такими розмірами.
Положенням ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Однак, декларуючи відповідні дії державних органів, що порушили інтереси, відповідач, всупереч положенням ст. 617 ЦК України, Закону України “Про ціни та ціноутворення” фактично бажає покласти на Відповідача негативні фінансові наслідки та не вчиняє дій з захисту порушених прав та інтересів.
Крім того, Європейський суд у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 зазначив, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Позивач просить також врахувати такі обставини.
Відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан НАК “Нафтогаз України” за 6 місяців 2019 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 57 910 млн. грн.
Торгова кредиторська заборгованість за 6 місяців 2019 року становила 8 376 млн.грн, відстрочені податкові зобов'язання складають 37 629 млн.грн.
Розмір короткострокових позик складає 31 834 млн. грн., довгострокових - 4 696 млн. грн. (дана інформація є публічно-доступною, розміщена на сайті naftogaz.com).
Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2019/2020 років.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017-2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №187, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО).
Згідно з п.п. 4 п. 3 Положення встановлено обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та порядку, що визначені Положенням про ПСО.
Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Позивач зазначає, що держава, покладаючи на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.
Також судом при вирішенні заявленого відповідачем клопотання враховано таке.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
А отже, КП "Теплоенергетик" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Господарський суд враховує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 Порядку розподілу коштів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, і перераховуються в частині вартості спожитого природного газу - на рахунок постачальника природного газу зі спеціальними обов'язками, яким є НАК “Нафтогаз України”, вартості послуг з транспортування природного газу - на рахунок оператора газотранспортної системи, вартості послуг з розподілу природного газу - на рахунок оператора газорозподільної системи.
Окрім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2019 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 44 953 тис. грн, що значно більше, у порівнянні з минулим звітним періодом - 24 765 тис. грн. (т. 1 а.с. 73)
Судом враховано, що позивачем у справі до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.
Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, який відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.
Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електро енергії, тому суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.
Господарський суд вважає, що наведені вище обставини та надані докази дають господарському суду підстави для використання свого права на зменшення розміру нарахованої пені.
Разом з цим, враховуючи, що діяльність АТ НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає, що зменшення пені згідно клопотання відповідача до 1000,00 грн є занадто значним зменшенням, а тому зменшує розмір неустойки на 50% та стягує з відповідача пеню у розмірі 2 293 251,45 грн.
Доводи позивача в частині заперечень щодо зменшення штрафних санкцій, судом приймаються до уваги, але враховуючи всі вищевикладені підстави, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, явно скрутний фінансовий стан відповідача, а також інтереси обох сторін у справі, господарський суд вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій до 50 %.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково у сумі 64 718 953,34 грн, з яких: 54 058 485,61 грн основного боргу, 2 293 251,45 грн пені, 2839594,10 грн 3% річних та 5527622,18 грн інфляційних втрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас стосовно зменшення розміру пені на 50 %, то судовий збір за стягнення пені, вимоги за якою не задоволені судом покладається на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 247, 251-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (код ЄДР 24153576, вул. Ливарна, буд. 1, м. Кропивницький, 25491) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДР 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) 64 718 953,34 грн, з яких: 54 058 485,61 грн основного боргу, 2 293 251,45 грн пені, 2 839 594,10 грн 3% річних та 5 527 622,18 грн інфляційних втрат, а також 734 863,55 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірники рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 07.08.2020.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.