ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2020Справа № 910/7572/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7572/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ"
до Приватного акціонерного товариства "Троянівське"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
29 травня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 25.05.2020 року до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № Д-ТО-19-01181 від 25.03.2019 року в розмірі 632 146,75 грн., з них: пені - 559 297,42 грн. (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто сім гривень 42 копійки), 3% річних - 62 045,00 грн. (шістдесят дві тисячі сорок п'ять гривень) та інфляційних витрат - 10 804,33 грн. (десять тисяч вісімсот чотири гривні 33 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № Д-ТО-19-01181 від 25.03.2019 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо оплати товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання щодо оплати товару за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 року у справі № 910/7572/20 позовну заяву б/н від 25.05.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
При цьому, відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
15 червня 2020 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" надійшла заява б/н від 11.06.2020 року «Про усунення недоліків позовної заяви».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7572/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
07.07.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив в частині позовних вимог про стягнення пені та витрат на правничу допомогу.
03.08.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача оригіналу додаткової угоди № 2 від 25.03.2019 року, надання матеріалів справи для ознайомлення та продовження терміну для надання відповіді на відзив, яка буде подана до суду після ознайомлення з матеріалами справи та оригіналом додаткової угоди № 2 від 25.03.2019 року.
Вказане клопотання відхилене як безпідставне.
Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що до поданого клопотання не надано доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, як і не надано доказів на підтвердження причини неможливості самостійного отримання цих доказів, а для повного та об'єктивного розгляду справи № 910/7572/20 у суду відсутня необхідність витребовувати зазначені у вказаному клопотанні документи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (надалі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Троянівське" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № Д-ТО-19-01181 (надалі - договір), відповідно до п.2.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар.
За умовами п. 2.2. договору товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно специфікації № 1 від 27.03.2019 року постачальник зобов'язався поставити товар - насіння кукурудзи загальною вартістю 9 568 002,00 грн. У специфікації № 1 визначено, що оплата здійснюється у наступному порядку: 10% від загальної вартості товару, що становить 956 800,00 грн. - до 12.04.2019 року, 90% від загальної вартості товару, що становить 8 611 200,00 грн. - до 15.11.2019 року.
Згідно специфікації № 2 від 25.03.2019 року постачальник зобов'язався поставити товар - насіння соняшнику загальною вартістю 878 850,00 грн. У специфікації № 2 визначено, що оплата здійснюється у наступному порядку: 10% від загальної вартості товару, що становить 87 885,00 грн. - до 17.04.2019 року, 90% від загальної вартості товару, що становить 790 965,00 грн. - до 15.11.2019 року.
На виконання умов договору поставки № Д-ТО-19-01181 від 25.03.2019 року та специфікації № 1 позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних № 7585 від 12.04.2019 року, № 7594 від 12.04.2019 року, № 7597 від 12.04.2019 року, № 7775 від 13.04.2019 року.
За отриманий товар згідно специфікації № 1 відповідач розрахувався з порушенням строків, встановлених у п. 3 специфікації № 1, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.04.2019 року № 1362 на суму 300 000,00 грн., від 15.04.2019 року № 835 на суму 656 800,20 грн., від 20.12.2019 року № 3386 на суму 4 000 000,00 грн., від 04.02.2020 року № 3616 на суму 1 000 000,00 грн., від 12.03.2020 року № 3847 на суму 3 000 000,00 грн., від 16.03.2020 року № 3890 на суму 600 000,00 грн.
На виконання умов договору поставки № Д-ТО-19-01181 від 25.03.2019 року та специфікації № 2 позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної № 8079 від 17.04.2019 року.
За отриманий товар згідно специфікації № 2 відповідач розрахувався з порушенням строків, встановлених у п. 3 специфікації № 2, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.04.2019 року № 1439 на суму 87 885,00 грн. та від 27.03.2020 року № 3977 на суму 802 166,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оплату за отриманий товар відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 3 специфікацій № 1 та № 2, що й є підставою для нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі 559 297,42 грн., 3% річних у розмірі 62 045,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 10 804,33 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір поставки № Д-ТО-19-01181 від 25.03.2019 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у п. 3 специфікацій № 1 визначено, що оплата здійснюється у наступному порядку: 10% від загальної вартості товару, що становить 956 800,00 грн. - до 12.04.2019 року, 90% від загальної вартості товару, що становить 8 611 200,00 грн. - до 15.11.2019 року, у специфікації № 2 від 25.03.2019 року визначено, що оплата здійснюється у наступному порядку: 10% від загальної вартості товару, що становить 87 885,00 грн. - до 17.04.2019 року, 90% від загальної вартості товару, що становить 790 965,00 грн. - до 15.11.2019 року.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умови п. 3 специфікацій № 1 та № 2, відповідач зобов'язаний був оплатити товар - до 15.11.2019 року.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В п. 9.3. договору визначено, що у випадку порушення однією із сторін строків виконання грошових зобов'язань по цьому договору на строк понад 10 (десять) календарних днів, сторона, яка допустила порушення, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення, нараховану на повну суму порушеного зобов'язання за кожен день порушення.
За приписами ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В свою чергу, відповідач проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечив, посилаючись на те, що додатковою угодою № 2 від 25.03.2019 року до договору поставки № Д-ТО-19-01181 від 25.03.2019 року сторони погодили виключити п. 9.3. договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що додаткова угода № 2 від 25.03.2019 року до договору поставки № Д-ТО-19-01181 від 25.03.2019 року не визнавалася недійсною, оскільки матеріали справи зворотного не містять, отже, в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, є чинною.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 559 297,42 грн. задоволенню не підлягають.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що нарахування інфляційних витрат проведено позивачем у відповідності вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 10 804,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 61 075,62 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 969,38 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 71 879,95 грн., з них: 3% річних - 61 075,62 грн. (шістдесят одна тисяча сімдесят п'ять гривень 62 копійки) та інфляційних витрат - 10 804,33 грн. (десять тисяч вісімсот чотири гривні 33 копійки).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1078,20 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом встановлено, що 20.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (клієнт) та Адвокатським бюро «Попова Андрія» (бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 20/05/2020, відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору є надання бюро клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу клієнта в судах, складення, підписання та подача заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, з питань, проходженням та припиненням державної служби і представництво клієнта, зокрема, в Господарському суді міста Києва, в Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді.
Відповідно до п. 4.3. договору гонорар бюро за прийняття судового рішення на користь клієнта, яке вступить в законну силу - 15 000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній справі надано копії: договору про надання правової допомоги № 20/05/2020 від 20.05.2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001068 від 01.02.2019 року, розрахунок витрат на правничу допомогу та прибутковий касовий ордер № 13 від 22.05.2020 року на суму 15 000,00 грн.
Так, згідно розрахунку орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складається з сум: 3000,00 грн. - пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, надання консультацій та роз'яснення клієнту, 5000,00 грн. - складання позовної заяви, 5000,00 грн. - ознайомлення з відзивом на позовну заяву, здійснення правового аналізу його, складання відповіді на відзив, 2000,00 грн. - участь у судових засідань.
Суд зауважує, що розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позивач відповідь на відзив не подав, відтак розподіл витрат на правничу допомогу здійснюється судом за вирахуванням суми 7000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 909,66 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Троянівське" (ідентифікаційний код 30184563, адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (ідентифікаційний код 30709487, адреса: 20603, Черкаська обл., Шполянський район, м. Шпола, вул. Нахімова, 63-А) грошові кошти: 3% річних - 61 075,62 грн. (шістдесят одна тисяча сімдесят п'ять гривень 62 копійки), інфляційних витрат - 10 804,33 грн. (десять тисяч вісімсот чотири гривні 33 копійки), витрат на правничу допомогу - 909,66 грн. (дев'ятсот дев'ять гривень 66 копійок) та судовий збір - 1078,20 грн. (одна тисяча сімдесят вісім гривень 20 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.08.2020р.
Суддя О.В. Котков