ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про розгляд скарги на дії державного виконавця
м. Київ
05.08.2020Справа № 910/18167/17
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,
за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,
розглянувши у відкритому судового засіданні матеріали скарги Приватного акціонерного товариства «Грандвіс»
на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства «Грандвіс», м. Чернігів, Чернігівська обл.,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», м. Маріуполь, Донецька обл.,
про стягнення 33 516,11 грн,
За участю представників:
від стягувача (скаржника): не з'явився
від боржника: не з'явився
від ВДВС: не з'явився
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 позов Приватного акціонерного товариства «Грандвіс» задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» страхове відшкодування у розмірі 29 341,37 грн, витрати на проведення автотоварознавчих досліджень в сумі 2 200,00 грн, штраф в розмірі 1 974,74 грн та судовий збір у розмірі 2 140,00 грн.
12.12.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення від 29.11.2017, яке набрало законної сили 12.12.2017.
22.07.2020 через відділ діловодства суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Грандвіс» на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О., в якій скаржник просить суд:
- визнати рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 17.06.2020 про повернення виконавчого документу № 910/18167/17 від 12.12.2017 стягувачу без прийняття до виконання неправомірним;
- скасувати рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 17.06.2020 про повернення виконавчого документу № 910/18167/17 від 12.12.2017 стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу, виданого 12.12.2017 Господарським судом міста Києва по справі № 910/18167/17 щодо стягнення боргу з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (ідентифікаційний код: 25186738).
Згідно з повідомленням старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 17.06.2020 наказ Господарського суду міста Києва від 12.12.2020 у справі № 910/18167/17 повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування поданої скарги стягувач посилається на відсутність законних підстав у старшого державного виконавця для повернення виконавчого документу у зв'язку з його пред'явленням не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Зокрема, скаржник вказує, що звернувся з заявою про примусове виконання рішення суду за місцем знаходження майна боржника, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 розгляд скарги стягувача на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. призначено на 05.08.2020.
04.08.2020 засобами електронного зв'язку на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання стягувача про проведення судового засідання, яке призначено на 05.08.2020 без участі представника стягувача та підтримання скарги на дії державного виконавця.
У судове засідання представники стягувача та боржника не з'явились, при цьому, боржник про причини своєї неявки суд не повідомив. Старший державний виконавець у судове засідання також не з'явилась, письмових пояснень по суті скарги не надала.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на неявку представників стягувача, божника та державного виконавця у судове засідання, господарський суд зазначає, що неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.
Щодо дотримання скаржником процесуального строку для подання до суду скарги на дії державного виконавця господарський суд зазначає, що згідно з пунктом «а» частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Згідно з матеріалами справи повідомлення державного виконавця від 17.06.2020 отримано стягувачем 09.07.2019, про що свідчить копія трекінгу поштового відправлення на адресу стягувача.
Зважаючи на викладене, вбачається, що стягувач звернувся до суду 20.07.2020 з дотриманням процесуального строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга стягувача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд зазначає про таке.
За приписами частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Вимоги до виконавчого документа встановлено статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Як встановлено судом, згідно з повідомленням старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 17.06.2020 наказ № 910/18167/17 від 12.12.2017 повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з його пред'явленням не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У цьому випадку суд звертає увагу на положення частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
В свою чергу, згідно приєднаних до матеріалів скарги додатків убачається, що подання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяви вих. № 264 від 18.05.2020 про примусове виконання рішення обґрунтовується стягувачем місцем знаходження нерухомого майна боржника.
Так, на підтвердження вказаного вище стягувачем зазначено, що заява про примусове виконання рішення подається за місцем знаходження нерухомого майна боржника, а саме: 7/100 частин будинку, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Казанцева, буд. 20 і належить боржнику на праві спільної часткової власності.
Судом встановлено, що вказані стягувачем у заяві обставини знаходять своє підтвердження інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 201315794 від 21.02.2020.
Водночас, пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У частині 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено права виконавця, до яких віднесено, у тому числі: право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відтак, державний виконавець, на якого законом покладено обов'язок з виконання судового рішення, не позбавлений можливості самостійно встановити достовірність інформації щодо належності на праві власності нерухомого майна боржнику та місце розташування такого майна.
Ураховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було достатніх та обґрунтованих підстав для направлення стягувачу повідомлення від 17.06.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
У цьому контексті судом також враховано, що Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).
За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про задоволення скарги в частині вимог про визнання неправомірним та скасування повідомлення старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 17.06.2020 про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/18167/17.
Одночасно з цим, розглянувши вимоги скаржника про зобов'язання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу, суд зауважує, що задоволення вказаної вимоги буде свідчити про перебирання на себе функції органу державної виконавчої служби, яка не покладена на суд законом.
Як було роз'яснено у пункті 9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Оскільки обов'язок державного виконавця з виконання рішення суду встановлений безпосередньо нормами Закону України «Про виконавче провадження», то у суду відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця вчиняти відповідні дії, а скарга в цій частині вимог є необґрунтованою та передчасною.
За таких обставин, скарга Приватного акціонерного товариства «Грандвіс» підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Грандвіс» на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. - задовольнити частково.
2. Визнати рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 17.06.2020 про повернення виконавчого документу № 910/18167/17 від 12.12.2017 стягувачу без прийняття до виконання неправомірним.
3. Скасувати рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало А.О. від 17.06.2020 про повернення виконавчого документу № 910/18167/17 від 12.12.2017 стягувачу без прийняття до виконання неправомірним
4. У задоволенні іншої частини скарги - відмовити.
У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 07.08.2020.
Суддя В. В. Князьков