ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2020Справа № 910/6067/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 171 496,65 грн
без виклику представників сторін
У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення 171 496,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого частину вантажу було втрачено, а позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов'язаний відшкодувати.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні в розмірі 171 496,65 грн, а також просив суд здійснити розподіл судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 572,45 грн та витрат на оплату правової допомоги в розмірі 4 237,37 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6067/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 05.05.2020 була отримана позивачем 12.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105472173975. Крім того, ухвала суду від 05.05.2020 була отримана відповідачем 13.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105472173983.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
28.05.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу.
15.06.2020 до суду надійшли подані відповідачем заперечення на вищевказане клопотання про долучення доказів. Заперечення відповідача були обґрунтовані порушенням відповідачем строку на подання доказів, встановленого приписами ст. 80 ГПК України. Крім того, у поданих ним запереченням відповідач вказав, що такі вчинені адвокатом дії, як перевірка позовної заяви та подання її до суду згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, передбачених положеннями ст. ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру», а тому вартість таких послуг адвоката не може бути відшкодована, як витрати на професійну правничу допомогу.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо порушення позивачем строку на подання доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на правову допомогу з огляду на те, що за приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, в межах спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) така стадія судового процесу, як судові дебати, відсутня. Водночас обмеження строку на вчинення певних процесуальних дій, встановлені приписами ч. 3 ст. 252 ГПК України, не розповсюджують свою дію на подання документів на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу. З урахуванням викладеного, подані відповідачем документи приймаються судом та долучаються ним до матеріалів справи.
30.06.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження оплати послуг адвоката.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Згідно з залізничною накладною № 52342102 від 31.10.2019 вантажовідправник - ПрАТ «АКХЗ» відправив з залізничної станції Авдіївка ДОН до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний ДОН вантаж, а саме - кокс доменний, у вагонах №№ 53542841, 52571387, 53526877, 53413357, 56071483, 56963671, 53171013, 56956543, 62099833.
Під час перевезення вантажу залізничними шляхами у вищевказаних вагонах була виявлена недостача вантажу. Так, на залізничній станції Маріуполь-Сортувальний ДОН була виявлена недостача вантажу:
- у вагоні № 53542841 в розмірі 1150 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1329 від 02.11.2019;
- у вагоні № 52571387 в розмірі 1550 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1330 від 02.11.2019;
- у вагоні № 53526877 в розмірі 3550 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1331 від 02.11.2019;
- у вагоні № 53413357 в розмірі 4200 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1332 від 02.11.2019;
- у вагоні № 56071483 в розмірі 4200 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1333 від 02.11.2019;
- у вагоні № 56963671 в розмірі 6700 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1334 від 02.11.2019;
- у вагоні № 53171013 в розмірі 4150 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1335 від 02.11.2019;
- у вагоні № 56956543 в розмірі 3350 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1336 від 02.11.2019;
- у вагоні № 62099833 в розмірі 2400 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1337 від 02.11.2019.
За таких обставин, позивач зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).
Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд з відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправник при відправленні вантажу зазначив у залізничній накладній № 52342102:
- у вагоні № 53542841 загальну масу вантажу 42000 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1329 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 1150 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, справа, над 4-6 люками виїмки розміром 5000 мм х 2500 мм х 500 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12579 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 52571387 загальну масу вантажу 40700 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1330 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 1550 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, справа, над 5-7 люками виїмки розміром 5000 мм х 2500 мм х 500 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12578 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 53526877 загальну масу вантажу 40800 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1331 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 3550 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, над 1-7 люками виїмки розміром 12000 мм х 2800 мм х 400-600 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12577 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 53413357 загальну масу вантажу 40500 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1332 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 4200 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, над 1-7 люками виїмки розміром 12000 мм х 2800 мм х 400-600 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12576 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 56071483 загальну масу вантажу 40900 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1333 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 4200 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, над 1-7 люками виїмки розміром 12000 мм х 2800 мм х 400-600 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12579 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 56963671 загальну масу вантажу 43600 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1334 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 6700 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, над 1-7 люками виїмки розміром 12000 мм х 2800 мм х 600-700 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12574 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 53171013 загальну масу вантажу 38700 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1335 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 4150 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, над 1-2 люками виїмки розміром 3500 мм х 2800 мм х 400-500 мм, над 4-7 люками виїмка 7000 мм х 2800 мм х 600 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12573 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 56956543 загальну масу вантажу 40900 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1336 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 3350 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, справа, над 1-3 люками виїмки розміром 5500 мм х 2500 мм х 500 мм, над 6-7 люками виїмки розміром 3500 мм х 2800 мм х 500 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12572 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- у вагоні № 62099833 загальну масу вантажу 39840 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1337 від 02.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 2400 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда, справа, над 2-7 люками виїмки розміром 10000 мм х 2500 мм х 500 мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12571 від 01.11.2019 ст. Волноваха ДОН. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту його опротестування сторонами відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.
Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53542841 складає 840 кг (42000 * 2%) або 0,84 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 310 кг (1150 - 840) або 0,31 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 004,21 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 2 171,30 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 52571387 складає 814 кг (40700 * 2%) або 0,814 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 736 кг (1550 - 814) або 0,736 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 004,21 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 5 155,10 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53526877 складає 816 кг (40800 * 2%) або 0,816 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить кг (3550 - 816) або 2,734 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 004,21 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 19 149,51 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53413357 складає 810 кг (40500 * 2%) або 0,81 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 3390 кг (4200 - 810) або 3,39 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 004,21 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 23 744,27 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 56071483 складає 818 кг (40900 * 2%) або 0,818 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 3382 кг (4200 - 818) або 3,382 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 004,21 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 23 688,24 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 56963671 складає 872 кг (43600 * 2%) або 0,872 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 5828 кг (6700 - 872) або 5,828 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 004,21 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 40 820,53 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53171013 складає 774 кг (38700 * 2%) або 0,774 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 3376 кг (4150 - 774) або 3,376 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 557,74 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 25 514,93 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 56956543 складає 818 кг (40900 * 2%) або 0,818 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 2532 кг (3350 - 818) або 2,532 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 557,74 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 19 136,20 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 62099833 складає 796,8 кг (39840 * 2%) або 0,7968 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 1603,2 кг (2400 - 796,8) або 1,6032 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у рахунку-фактурі № 92901971 від 31.10.2019 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 і становить 7 557,74 грн, розмір завданого позивачу збитку складає 12 116,57 грн.
Отже, загальний розмір збитку, завданого позивачу незбереженням відповідачем вантажу під час його перевезення, становить 171 496,65 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування його витрат на правову допомогу в розмірі 4 237,37 суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі й витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Положеннями ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи:
- копію договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) № 845 від 30.03.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі - договір № 845 від 30.03.2018), копії додаткових угод до нього № 4 від 03.12.2018 та № 26 від 09.12.2019, якими був подовжений строк дії вказаного договору, № 133 від 22.04.2020, якою була погоджена вартість юридичних послуг;
- копію довіреності № 6 від 02.01.2020, видану позивачем на ім'я адвоката Щербакової Наталії Владиславівни;
- копію свідоцтва Щербакової Н.В. на право зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4916;
- копію рішення № 2 від 07.03.2018 АО «Всеукраїнська адвокатська допомога», про те, що вищевказаний адвокат Щербакова Н.В. прийнята до складу учасників зазначеного адвокатського об'єднання;
- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 01.05.2020 до договору № 845 від 30.03.2018 та додаткової угоди № 133 від 22.04.2020 на суму 4 237,37 грн;
- розрахунок розміру винагороди від 01.05.2020 за договором № 845 від 30.03.2018;
- платіжне доручення № 4500046804 від 19.06.2020 на суму 4 237,37 грн.
З вищевказаного розрахунку розміру винагороди від 30.03.2020 вбачається, що адвокатським об'єднанням надано позивачу, зокрема, таку послугу, як перевірка та подання позовної заяви до суду, вартістю 315,30 грн, а також передбачено сплату гонорару за прийняття рішення на користь клієнта (гонорар успіху) в розмірі 1 714,97 грн.
У зв'язку з цим суд зазначає, що за змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Водночас, згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, такі вчинені адвокатом дії, як перевірка та подання позовної заяви до суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, врахувавши положення ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, дійшов висновку, що послуги з перевірки та подання позовної заяви до суду вартістю 315,30 грн, надані адвокатським об'єднанням позивачу, не є юридичними послугами та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону спору.
Зазначаючи про правомірність включення до суми судових витрат на правову допомогу гонорару за прийняття рішення на користь клієнта (гонорар успіху) у розмірі 1 714,97 грн суд спирається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18, в якій зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».
З огляду на те, що в межах розгляду даного спору судом не встановлено наявність доказів нерозумності цих витрат (гонорару за прийняття рішення на користь клієнта), їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, суд дійшов висновку про те, що включення гонорару успіху до витрат на правову допомогу є правомірним.
З урахуванням викладеного, враховуючи наведені приписи чинного Господарського процесуального кодексу України та позиції Верховного Суду щодо розподілу судових витрат, суд вважає правомірним покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу в розмірі 3 922,07 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) вартість недостачі вантажу в розмірі 171 496,65 грн (сто сімдесят одна тисяча чотириста дев'яносто шість грн 65 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 572,45 грн (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві грн 45 коп.), витрати з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 3 922,07 грн (три тисячі дев'ятсот двадцять дві грн 07 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.08.2020.
Суддя О.Г. Удалова