ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2020Справа № 910/7228/20
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
(м. Київ)
до Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу "Немішаївський агротехнічний коледж" (смт. Немішаєве Київської області)
про стягнення 40.789,99 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу "Немішаївський агротехнічний коледж" про стягнення 40.789,99 грн, з яких: 32.226,84 грн пені, 6.443,56 грн 3% річних, 2.119,59 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №4593/18-БО(Т)-41 від 28.12.17. постачання природного газу.
В прохальній частині позовної заяви позивачем викладено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.20. відкрито провадження у справі № 910/7228/20, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
22.06.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він посилається на те, що пеня є неспіврозмірною ціні договору та просить суд відмовити позивачу в позові в частині вимог про стягнення пені, зазначаючи приписи ЦК України та ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Тобто, фактично відповідач просить суд зменшити розмір пред'явленої до стягнення пені до 0,00 грн та відмовити в її стягненні.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано п. 4 розділу Х, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Заяв про поновлення чи продовження процесуальних строків від сторін не надходило.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.12.17. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 4593/18-БО(Т)-41 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 1 кварталі 2018 року природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах Договору. Постачальник передає Споживачу з 01.01.18. по 31.03.18. природний газ обсягом до 51,1 тис.куб.м.
Природний газ, що постачається за Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів вузлів/вузла обліку природного газу.
За приписами пункту 3.8 Договору Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику, зокрема, підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу на дату укладення Договору становить 9488,64 грн з ПДВ.
Сторонами в п. 6.1 Договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк дії Договору сторонами погоджено розділом 12 Договору, яким встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками, і діє в частині реалізації газу з 01.01.18. по 31.03.18. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Спір у справі виник в зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило.
Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за Договором.
Разом з тим, відповідач у визначений Договором строк оплату за переданий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1.129,87 грн пені.
Відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 22.02.18. до Договору), у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору він зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% відсотків річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконував, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32.226,84 грн пені, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Як відзначалось судом, відповідач просив зменшити суму пені до 0,00 грн, посилаючись на те, що сума пені є надмірно великою, у відповідача відсутні бюджетні асигнування, а прострочення оплати спожитого газу не завдало жодних збитків позивачу.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення пені до 0,00 грн, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, враховуючи встановлений судом розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір пені; а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, які відповідач згідно з ст.74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, суд вирішив відмовити у задоволенні даного клопотання.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6.443,56 грн 3% річних, 2.119,59 грн інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 6.443,56 грн, розмір інфляційних втрат становить 2.119,59 грн, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідачем власного розрахунку вказаних сум не подано.
З огляду на викладене в сукупності позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, б. 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі відокремленого підрозділу "Немішаївський агротехнічний коледж" (07854, смт. Немішаєве Бородянського району, Київської області, вул. Технікумівська, б. 4; ідентифікаційний код 33295412) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 32.226 (тридцять дві тисячі двісті двадцять шість) грн 84 коп. пені, 6.443 (шість тисяч чотириста сорок три) грн 56 коп. 3% річних, 2.119 (дві тисячі сто дев'ятнадцять) грн 59 коп. інфляційних втрат, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко