31.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1361/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Полідводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБРАС",
про стягнення 48 440 доларів США, що в національній валюті становить 1 132 241 грн 40к. - основної заборгованості та 33 967 грн 24 к. - неустойки
за участю:
від позивача: Якубовський Олександр Олександрович - адвокат, (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 736 від 31.05.2010 року; ордер серія АТ № 1001453 від 13.01.2020 року)
від відповідача: представники не з'явилися
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБРАС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 49 893,20 доларів США, що в національній валюті становить 1 166 206,25 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов контракту №12-10/18 від 12.10.2018 року, зокрема щодо здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар.
З позовної заяви вбачається, що відповідачем виступає іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент, який не має свого представництва на території України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
За змістом статей 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 10.2 Контракту №12-10/18 від 12.10.2018 року із змінами сторони погодили, що у випадку якщо сторони не домовились про вирішення розбіжностей шляхом переговорів, то всі суперечки та вимоги, які виникли за цим Контрактом чи в зв'язку з ним, в тому числі ті що стосуються його тлумачення, належного виконання, припинення, недійсності Контракту в цілому або ж його окремих умов підлягають розгляду в Господарському суді Івано-Франківської області.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2019 року, з врахуванням вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 14.01.2020 року.
Судом ухвалою від 14.01.2020 року відкладено підготовче судове засідання на 21.07.2020 року та зупинено провадження у справі у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Економічного суду міста Мінська.
12.05.2020 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшов лист від Економічного суду міста Мінська про вручення документів відповідачу. Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відповідно до ухвали суду від 21.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2020.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач своїм правом на участь повноваженого представника в судовому розгляді не скористався, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення відповідачу ухвали суду від 14.01.20 (вх.№5971/20 від 12.05.20), відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки в судове засідання не повідомив.
Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, судом враховано положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Разом з тим, слід зазначити, що пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 зазначеної Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.
Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити за відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
12 жовтня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" (по договору - продавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОБРАС" (по договору - покупець/ по справі - відповідач) укладено Контракт №12-10/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався виготовити, завантажити та здійснити поставку продукції (яловичина безкісткова охолоджена) на адресу ТОВ "НОВОБРАС", а покупець в свою чергу зобов'язався отримати згадану продукцію та здійснити за неї оплату в порядку і на умов зазначених цим Договором.
Загальна кількість, одиниці виміру і асортимент товару, що поставляється по цьому Контракту вказуються в Специфікації до цього Контракту, яка є його невід'ємною частиною (п. 2.1. Контракту).
Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що товар поставляється партіями протягом усього терміну дії цього Контракту. На кожну партію товару оформляється окрема Специфікація, яка є невід'ємною частиною Контракту.
22 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" та товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОБРАС" укладено Специфікацію № 2 відповідно до якої позивач по справі прийняв на себе зобов'язання здійснити на адресу відповідача поставку м'яса яловичого охолодженого в чвертях, першої категорії, код ТН ЗЕД:0201 20 2000, в кількості 17 000, 00 кілограм по ціні 2,6 доларів США за кілограм на загальну суму 44 200,00 доларів США. Строк відвантаження до 04.12.2018 року, строк поставки до 10.12.2018 року.
Пунктом 3.1. Контракту №12-10/18 від 12.10.2018 року сторони домовились, що поставка товарів здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ, що означає, що продавець доставить товар названому йому перевізнику. продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці товару, з моменту передачі його перевізнику.
На виконання умов контракту та специфікації №2 до нього, 03 грудня 2018 року зазначений вище товар позивачем завантажено, пройдено митне очищення та доставлено на адресу відповідача по справі, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія вантажно-митної декларації №UA2044070/2018/110683 від 03.12.2018 року.
Пунктом 5.1., 5.3 контракту сторонами визначено, що валютою платежу по вказаному контракту є долар США. Всі банківські витрати та комісії пов'язані з перечисленням валютних коштів несе покупець. Оплата кожної окремої партії товару проводиться впродовж десяти днів після митного оформлення товару на території Республіки Білорусь.
Відповідач на виконання вимог Контракту оплату здійснив частково, зокрема в сумі 38 000,00 доларів США.
Решта суми заборгованості в сумі 6 200 доларі в США залишилась непогашеною.
18 грудня 2018 року між сторонами по справі укладено специфікацію №5, відповідно до умов якої ТОВ "Фабрика м'яса" прийняла на себе зобов'язання здійснити поставку на адресу ТОВ "НОВОБРАС" 16 000,00 кілограмів м'яса яловичини охолодженого в четвертинах, по ціні 2,64 доларів США за один кілограм на загальну суму 42 240,00 доларів США зі строком відвантаження до 21.12 2018 року.
На виконання умов контракту 18 грудня 2018 року та з урахуванням специфікації №5 позивач провів завантаження і митне очищення товару зазначеного у специфікації №5, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія вантажно-митної декларації №UA204070/2018/111530 від 20.12.2018 року.
Однак, відповідач оплати товару отриманого по специфікації №5 взагалі не виконав.
Загальна сума заборгованості по Контракту складає 48 440,00 доларів США, що в національній валюті станом на момент звернення з позовом до суду становить 1 132 241 грн 40к.
Листом №115 від 14.11.2019 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про погашення останнім впродовж трьох днів з моменту отримання претензії заборгованості в сумі 48 440, 00 доларів США.
Проте, зазначена вимога залишилась без виконання, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.
При вирішенні справи суд виходив з наступного.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов'язання на підставі Контракту №12-10/18 від 12.10.2018 року, який за правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В спірному випадку ввідповідачем не подано суду доказів повної оплати вартості поставленого товару за Договором №12-10/18 від 12.10.2018 року та відповідних до нього специфікацій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 48 440,00 доларів США, що в національній валюті станом на момент звернення з позовом до суду становить 1 132 241 грн 40к.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання умов Договору №12-10/18 від 12.10.2018 року, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 11.1. Договору №12-10/18 від 12.10.2018 року сторони обумовили, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару, продавець має право вимагати сплати покупцем неустойки в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 3% річних від вартості товару.
Враховуючи встановлення судом вище факту неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару існують в наявності підстави для настання відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що передбачено п.11.1 договору.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку пеня за неналежне виконання умов спірного договору складає 1 453,20 доларів США.
Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, її сплата та розмір визначені Законом України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України . ЇЇ переведення у національну валюту повинно проводитись станом на момент подання позову або прийняття рішення.
З урахуванням наведеного, вказана сума неустойки (пені) в національній валюті станом на момент звернення з позовом до суду становить 33 967 грн 24 к.
Суд, здійснивши перевірку нарахування неустойки (пені) та здійснивши переведення її в національну валюту (гривню) прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню в розмірі 33 967 грн 24 к.
Дослідивши подані докази у справі, суд визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цілому та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі, зокрема стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості по Договору №12-10/18 від 12.10.2018 року, зокрема 48 440 доларів США, що в національній валюті становить 1 132 241 грн 40к. - основної заборгованості та 33 967 грн 24 к. - неустойки.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 11, 509, 526, 549, 625, 629, 655, 692, 693, 694 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 86, 123, 126, 129, 238, 240, 365, 366 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" до товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБРАС" про стягнення 48 440 доларів США, що в національній валюті становить 1 132 241 грн 40к. - основної заборгованості та 33 967 грн 24 к. - неустойки - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБРАС" (вул. Радянська, буд.4, кім.23, м. Мінськ, Республіка Білорусь, код 191447751) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" (вул. Калнишевського, буд.1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код 42153308) - 48 440 (сорок вісім тисяч чотириста сорок доларів США) доларів США, що в національній валюті становить 1 132 241 грн 40к. (один мільйон сто тридцять дві тисячі двісті сорок одна гривня) - основної заборгованості та 33 967 грн 24 к. (тридцять три тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень двадцять чотири копійки) - неустойки та 17493 грн 09 к. (сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто три гривні дев'ять копійки) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.08.2020
Суддя Фанда О. М.