номер провадження справи 4/48/20
06.08.2020 Справа № 908/704/20
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, (04080 м. Київ, вул. Кирилівська, 85)
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення 2 200976, 17 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
При секретарі судового засідання Колєснікова Н.О.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
від третьої особи - не з'явився.
16.03.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” за вих.. №44/22-263 від 11.03.2020 (вх. № 778/08-07/20 від 16.03.2020) до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про стягнення 2 200 976, 17 грн., з яких: 1495460, 18 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” б/н від 27.12.2018, 458342, 59 грн. пені, 208291, 44 грн. 15%річних та 38881, 96 грн. інфляційних втрат.
16.03.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/704/20 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою суду від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/704/20. Присвоєно справі номер провадження 4/48/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2020
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на строк дії карантину, відкладено підготовче засідання на 20.05.2020.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2020 відкладено підготовче засідання на 23.06.2020.
Ухвалою суду від 23.06.2020 відкладено підготовче засідання на 20.07.2020 ухвалено закрити підготовче провадження у справі № 908/704/20, призначити справу до розгляду в судовому засіданні на 06.08.2020.
В судовому засіданні 06.08.2020 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Позивач в судове засідання 06.08.2020 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Позовні вимоги викладені в позовній заяві та мотивовані тим, що відповідно до умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” б/н від 27.12.2018 позивач поставив протягом січня 2019, а відповідач спожив електричну енергію на загальну суму 1495460, 18грн. Відповідач в свою чергу, свої зобов'язання за договором не виконав, за спожиту електричну енергію вчасно не розрахувався. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається ст. ст. 526, 625, 629 ЦК України, ЗУ «Про ринок електричної енергії». Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання 06.08.2020 не прибув.
30.07.2020 господарським судом Запорізької області від представника Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” отримано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з запровадженням карантину, а також зазначив, що має бажання приймати участь у судових засіданнях по справі.
Суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.
Постанова Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року не зупинила роботу судів і не містить заборони участі сторін у судових засіданнях. Наразі карантинні заходи є послабленими, з 12 травня 2020 року дозволена робота адвокатських офісів, а з 01 червня 2020 року Україна перейшла на 3 етап карантинних послаблень.
За приписами п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 42, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
За час перебування справи №908/704/20 на розгляді суду відповідачем неодноразово подавалися клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому після задоволення даних клопотань судом представник відповідача не з'являвся у наступні судові засідання та не подавав у справу будь-яких заяв по суті спору та додаткових доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі.
Суд зазначає, що розгляд справи по суті в загальному позовному провадженні передбачає судом встановлення обставин справи та перевірку їх доказами на підставі наданих сторонами під час підготовчого засідання заяв по суті спору та доказів.
Враховуючи те, що всі заяви по суті спору та докази були надані сторонами під час підготовчого провадження. суд має можливість здійснити оцінку наявних матеріалів справи, та розглянути справу в даному судовому засіданні.
Враховуючи те, що метою судового розгляду є якнайшвидше вирішення господарського спору між сторонами у строки, визначені ГПК України, та, відповідно, поновлення прав та законних інтересів сторін, суд з метою запобігання порушення їх прав внаслідок надмірно тривалого розгляду справи та існування в цей період ситуації юридичної невизначеності щодо суті спірних правовідносин, дійшов висновку про недоцільність відкладення розгляду справи по суті без наявності для цього достатньо обґрунтованих підстав, у зв'язку з цим суд не вбачає правових підстав задоволення заяви відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути дану справу в судовому засіданні 06.08.2020 без уповноваженого представника відповідача, оскільки поважності причин неявки в судове засідання останнім не доведено.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що жодних договорів з позивачем не укладав. Проте, між Відповідачем та ПАТ “Запоріжжяобленерго” укладено Договори №230 від 16.12.2013, № 347 від 15.02.2008, №19 від 01.08.2007, №349 від 27.11.2003, №33 від 22.01.2004 та №51 від 24.04.20007 про постачання електричної енергії. Представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго» заявлено, що перелічені вище договори не припиняли свою дію в січні 2019р., на підтвердження чого продовжували виставляти Відповідачу рахунки. У зв'язку з не сплатою за січень 2019р. заборгованості за поставлену електричну енергію, ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило Відповідачу два попередження про відключення Відповідача від електропостачання у разі не сплати рахунків. Відповідач, сплатив кошти за користування електроенергією за період з 20.02.2019 по 28.02.2019 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» в сумі 71368, 05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, вважає, що договори з ПАТ «Запоріжжяобленерго» не були розірвані та не припинялися поставки електричної енергії. Зауважив, що спірний договір не укладений між сторонами, оскільки відповідач не прийняв «Комерційну пропозицію». Також зазначив, що позивачем не надано доказів фактичного постачання відповідачу електричної енергії, та відсутні докази підтверджуючи обсяги спожитої відповідачем електричної енергії у січні 2019р. На підставі зазначеного просив в позові відмовити.
Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив в якій, зокрема, зазначив, що платіжні доручення за період з 20.02.2019 по 28.02.2019 якими відповідач перерахував кошти на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» в сумі 71368, 05 грн., не є доказами сплати за спожиту електричну енергію, оскільки призначення платежу вказаних в платіжних дорученнях має інше призначення. Також зауважив, що дані про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем підтверджується листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 04.04.2019 р. № 007-66/5506 з додатком Повідомлення оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 07.02.2019.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, в судове засідання 06.08.2020 не зявилася, про причини неявки суд не повідомила, на підставі ст. 168 ГПК України третя особа надала пояснення по справі в яких зокрема зазначила, що здійснення Відповідачем попередньої оплати грудні 2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не підтверджує факт оплати спожитої електричної енергії Відповідачем в січні 2019 року, оскільки ПАТ "'Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019 не здійснює постачання електричної енергії і факт здійснення Відповідачем такої передплати існував в рамках інших правовідносин і не має жодного відношення до правовідносин Позивача та Відповідача і не звільняє Відповідача обов'язку здійснювати оплати електричної енергії. Також, зазначив, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" повідомив Відповідача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПАТ "Запоріжжяобленерго" та приєднання споживача з 01.01.2019 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Даний факт підтверджується заявами - приєднанннями, які Відповідач підписав 28.12.2018 та 29.12.2018. Отже, Відповідач був обізнаний про перехід до нового ринку електричної енергії та мав всі можливості для укладення нового договору про постачання електричної енергії з будь-яким електропостачальником на січень 2019 р. А тому, оскільки Відповідач не скористався своїм правом вибору електропостачальника то, як наслідок, відповідно до вимог Закону був переведений до постачання електричної енергії постачальнику «останньої надії» - ДПЗД "Укрінтеренерго".
Розглянувши зібрані у справі докази, суд
27.12.2018 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (Постачальником), яке виконує функції постачальника “останньої надії” діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії”, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрбудінвест” (Споживачем) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” (надалі - Договір) на умовах публічного договору приєднання споживача, постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України “Про ринок електричної енергії”, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
На виконання вимог 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” 27.12.2018 в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД “Укрінтеренерго” розміщено: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”; комерційну пропозицію № 2 до договору; додаток до комерційної пропозиції № 2; Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії”.
Відповідно до ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії” та Додатку 1 до Договору “Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії”, Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція)
Пунктом 5.8. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.10 Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Порядок та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” передбачені умовами Додатку № 1 до Договору - Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, згідно з якими, Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання Споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. При здійсненні оплати за електричну енергію Споживач обов'язково зазначає у призначенні платежу номер та дату рахунку та період за який здійснюється оплата.
28.12.2018 та 29.12.2018 ПАТ "Запоріжжяобленерго" повідомило Відповідача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПАТ "Запоріжжяобленерго" та приєднання споживача з 01.01.2019 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Даний факт підтверджується заявою - приєднаннням, які Відповідач підписав 28.12.2018 та 29.12.2018 (копії зазначенних документів містяться в матеріалах справи).
На виконання Договору позивачем згідно даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу, складений Акт № 000512 купівлі-продажу електроенергії до Договору за Січень 2019, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 473935, 00 кВт.
Також, на виконання Договору позивачем сформований рахунок №000031914947/07/001/03434 від 09.02.2019 згідно даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 473935, 00 кВт.год. за січень 2019, на суму 1495460, 18 грн.
Оплата по рахунку №000031914947/07/001/03434 від 09.02.2019 відповідачем не здійснена.
Акт № 000512 купівлі-продажу електроенергії та рахунок №000031914947/07/001/03434 від 09.02.2019, отримані відповідачем 18.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7231933274010 (копія зазначеного документу міститься в матеріалах справи).
Відповідач Акт № 000512 купівлі-продажу електроенергії до Договору за Січень 2019 не підписав та не повернув.
Оскільки відповідач не розрахувався за спожиту електричну енергію у встановлений строк позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення 1495460, 18 грн.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” від 27.12.2018 та додатками до Договору.
Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуюча група - об'єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об'єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об'єднання.
Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник "останньої надії".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 01.01.2021.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно до п. 1.2.9 ПРРЕЕ.
Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
За даними ПАТ «Запоріжжяобленерго» на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, ТОВ «Укрбудінвест» (далі - боржник) віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2019 року, що підтверджується листом № 007-52/1362 від 30.01.2019.
Положенням ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору достачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача ПОН. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії / постачальником «останньої надії» споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію; до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення; постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).
Пункт 3 частина 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно ю умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено обов'язок Боржника щодо виконання взятого на себе зобов'язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, однак відповідач зобов'язання, в частині оплати за спожиту електричну енергію, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за січень 2019 року у розмірі 1495460, 18 грн.
На час прийняття судом рішення у справі, відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем.
Доводи відповідача стосовно не укладання спірного договору між сторонами, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до п. 6.2.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.
В свою чергу, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії".
Пунктом 6.2.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила) встановлено, що у разі банкрутства, ліквідації, завершення строку дії або анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії попереднього електропостачальника, а також у разі припинення його участі на ринку електричної енергії електропостачальник повинен невідкладно повідомити про це споживача (споживачів), відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого знаходиться такий споживач (такі споживачі), із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу (споживачам).
Переведення споживачів такого електропостачальника та споживачів електропостачальника, який неспроможний здійснювати купівлю електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, до постачальника «останньої надії» здійснюється адміністратором розрахунків шляхом внесення в одноденний строк записів до реєстру точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» та відповідних споживачів, яким він почав здійснювати постачання електричної енергії, у порядку, визначеному Правилами ринку, та одночасного повідомлення операторів системи.
Пунктом 6.2.3 Правил встановлено, що у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.
Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку (пункт 6.2.4 Правил).
В свою чергу, 28.12.2018 та 29.12.2018 ПАТ "Запоріжжяобленерго" повідомило Відповідача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПАТ "Запоріжжяобленерго" та приєднання споживача з 01.01.2019 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Даний факт підтверджується заявами -приєднаннням, які Відповідач підписав 28.12.2018 та 29.12.2018.
Отже, Відповідач був обізнаний про перехід до нового ринку електричної енергії та мав всі можливості для укладення нового договору про постачання електричної енергії з будь-яким електропостачальником на січень 2019 р.
А тому, оскільки Відповідач не скористався своїм правом вибору електропостачальника то, як наслідок, відповідно до вимог Закону був переведений до постачання електричної енергії постачальнику «останньої надії» - ДПЗД "Укрінтеренерго".
Посилання відповідача щодо перерахування коштів за користування електроенергією за січень 2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" на підставі умов договорів про постачання електричної енергії судом до уваги не приймаються з огляду на те, що платіжні доручення за період з 20.02.2019 по 28.02.2019 якими відповідач перерахував кошти на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» в сумі 71368, 05 грн., не є доказами сплати за спожиту електричну енергію, оскільки призначення платежу вказаних в платіжних дорученнях має інше призначення, а саме за послуги з перетікання електричної енергії.
Крім того суд зауважує, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019 не здійснює постачання електричної енергії споживачам Запорізької області, оскільки ліцензія на провадження такої діяльності анульована. В свою чергу, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго"' є Оператором системи розподілу і надає послугу з розподілу електричної енергії споживачам Запорізької області.
Відповідно до пункту 6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року за №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Тобто, здійснення Відповідачем попередньої оплати за спожиту активну електричну енергію з 20.02.2019 по 28.02.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" на підставі умов договору про постачання електричної енергії ніяким чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли в січні 2019 року.
Посилання відповідача на відсутність доказів, які підтверджують обсяги спожитої відповідачем електричної енергії у січні 2019, судом до уваги не приймаються, оскільки дані про обсяг спожитої електричної енергії підтверджується листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 04.04.2019 № 007-66/5506 з додатком Повідомлення оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ «Запоріжжяобленерго».
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення основної заборгованості доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.11 договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.
Додатком № 1 до договору - Комерційною пропозицією № 2” від 27.12.2018 передбачено сплату пені за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня Споживачем сплачується на підставі рахунків Постачальника, а у разі незгоди Споживача, стягується в судовому порядку.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 25.02.2019 по 30.01.2020 в сумі 458342, 59 грн.
Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що при розрахунку пені період заборгованості визначено неправильно, оскільки позивачем не враховані приписи п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” відповідно до яких визначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Також, позивачем не враховано приписи ст. 253 ЦК України, яка передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за період з 26.02.2019 по 26.08.2019 в сумі 261807, 96 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.
За прострочення здійснення остаточного розрахунку спожитої електричної енергії, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 208291, 44 грн. 15 % річних., за період з 25.02.2019 по 30.01.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до “Комерційної пропозиції № 2” від 27.12.2018, яка є додатком № 1 до Договору, розділом “Додаткові зобов'язання Споживача” встановлено сплату 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання з оплати електроенергії на вимогу постачальника.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 15% річних позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем не враховано приписи ст. 253 ЦК України.
Так, стягненню підлягає 15% в розмірі 208289, 76 грн., за період з 26.02.2019 по 30.01.2020. В іншій частині вимог про стягнення 15% річних судом відмовляється в задоволенні позову.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 38881, 96 грн. інфляційного нарахування, за період з березня 2019 по травень 2019.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при підрахунку розміру інфляції.
Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 39216, 39грн. інфляційних витрат, за період з березня 2019 по травень 2019.
Однак, оскільки відповідно до ст. 14 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за спірним Договором заявлено до стягнення 38881, 96 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.
Таким чином, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 38881, 96 грн.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач належних доказів в підтвердження своєї правової позиції не надав.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Держаного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, (04080 м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 1495460 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 18 коп. основного боргу, 261807 (двісті шістдесят одну тисячу вісімсот сім) грн. 96 коп. пені, 208289 (двісті вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. 15% річних, 38881 (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп. інфляційних витрат, 30 066 (тридцять три тисячі чотирнадцять) грн. 59 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “07” серпня 2020р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду,