31.07.2020 Справа № 756/6097/20
№ 3/756/3191/20
№ 756/6097/20
іменем України
27 липня 2020 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев'ятко В.В., за участю: секретаря судового засідання Черковської Т.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника останнього - адвоката Шимка А.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
11.05.2020 о 22 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Г. Дніпра 34, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Yaris д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння.
Одразу ж, за згодоюводія ОСОБА_1 , огляд останнього на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків з використанням приладу алкотестер Drager Alcotest.
Результат тестування на алкогольне сп'яніння водія ОСОБА_1 склав 0.88 ‰.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та заперечив керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
У свою чергу, захисник останнього - адвокат Шимко А.О. просив провадження у справі закрити у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України).
Окрім цього, захисник послався на те, що викладена в протоколі про адміністративне правопорушення фабула не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, а суд не має права самостійно редагувати їх, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Вислухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 422882, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом, про що свідчить підпис останнього. При цьому, протокол містить пояснення ОСОБА_1 , у яких водій зазначив, що нестійкої ходи та поведінки, що не відповідає дійсності не було. Жодних зауважень чи заперечень ОСОБА_1 щодо результатів огляду за допомогою алкотестеру протокол не містить;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких ОСОБА_1 погодився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння в установленому Законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest;
- даними, що містяться в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння склав 0.88 ‰;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , у присутності вищевказаних свідків пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest. Окрім цього, на відеозаписі зафіксовано, що поліцейські роз'яснили водію ОСОБА_1 встановлений Законом порядок проходження огляду на стан сп'яніння, у свою чергу ОСОБА_1 , з метою уникнення огляду, пропонував заплатити кошти поліцейським, прохав відпустити його. У подальшому, після категоричної відмови поліцейських на його пропозиції, ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння та не заперечував його результати.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Суд розцінює невизнання вини ОСОБА_1 , як спосіб захисту, обраний правопорушником з метою уникнення відповідальності.
Щодо посилань захисника на наявність підстав для закриття провадження у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КпАП України, суд зважає на наступне.
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі - Закон № 2617-VIII), тобто до 01 липня 2020 року, КпАП України передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані алкогольного сп'яніння.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, було виключено з статті 130 КпАП України та закріплено у статті 286-1 КК України.
03 липня 2020 року в газеті «Голос України» (№ 110) опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-ІХ від 17.06.2020 (далі - Закон № 720-ІХ), яким нова редакція ст. 130 КпАП України, введена Законом № 2617-VIII, була виключена.
Також, Законом № 720-ІХ було виключено введену Закон № 2617-VIII кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння (ст. 286-1 КК України).
Згідно з розділом ІІ Закону № 720-ІХ останній набирає чинності з дня набрання чинності Законом № 2617-VIII.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Також, ст. 8 КпАП України передбачає, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Таким чином, клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КпАП України не ґрунтується на вимогах законодавства. Згідно вказаного пункту провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Суд звертає увагу, що у цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість, у результаті внесення змін до ст. 130 КпАП України юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, не була скасована, а навпаки - тимчасово посилена.
Щодо посилань захисника на те, що викладена в протоколі про адміністративне правопорушення фабула не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує право на захист ОСОБА_1 , суд зважає на наступне.
У міжнародних джерелах права, зокрема в п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний вбачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (Рішення «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення».
З протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які підлягають доказуванню у провадженні, зокрема подія адміністративного правопорушення (час, місце, та інші обставини вчинення адміністративного правопорушення), пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху України та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 130 КпАП України, викладено чітко і конкретно.
Таким чином, наведені в складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, конкретність викладення фактичних обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення не викликає сумнівів та не порушує право на захист останнього.
Відповідно до ст. 33 КпАП України суд при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті КпАП України з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283-285 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 200 грн.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя В.В. Дев'ятко