справа 415/4672/20
провадження 3/415/1303/20
04 серпня 2020 року м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Шевченко О.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли від ГУ ДПС України у Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого генеральним директором ПрАТ «ЛИНІК», РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу № 18 від 16.07.2020, ОСОБА_1 , який є генеральним директором ПрАТ «ЛИНІК», вчинив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку в частині зниження податкових зобов'язань на суму 2292252 грн., завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 8334716 грн. та завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 3088817 грн. (п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ). Внаслідок чого порушено вимоги пункту 200.1, 200.2 абз. «б» та абз. «в» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ.
У судове засідання особа яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з'явився, надав заяву про розгляд адміністративного правопорушення за його відсутності та письмові пояснення, де винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не визнав і зазначив, що винесення податкових повідомлень - рішень з донарахованими податковими зобов'язаннями та штрафними санкціями, ще не свідчить про порушення ведення податкового обліку. Донарахування зобов'язань може спричинятися іншими обставинами, коли порушення обліку не встановлено: порушеннями при складанні звітності, визнанням неприйнятними певних документів, недоведеністю зв'язку з господарською діяльністю чи оподатковуваними операціями (як застосовує фіскальний орган у даному випадку) тощо.
Підприємства мають законне право на оскарження таких рішень в судовому порядку. Поки результати оскарження не будуть відомі, говорити про адміністративну відповідальність неможливо. ПрАТ «ЛИНІК», генеральним директором якого є ОСОБА_1 , оскаржує податкові повідомлення - рішення за актом перевірки, що вказаний як підстава для складання протоколу про адміністративне правопорушення (скарга з доказами відправлення додається). Державною фіскальною службою України на цей час не прийнято рішення за наслідком розгляду скарги ПрАТ «ЛИНІК» на податкові повідомлення - рішення. З огляду на ці дві обставини, відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, адже дії з начебто безпідставного заявлення податкового кредиту з ПДВ за операціями, що начебто не пов'язані з господарською діяльністю, що до того ж оскаржуються і не набули статусу узгодженого податкового зобов'язання до сплати, не утворюють собою події і складу порушення податкового обліку.
Питання щодо правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування за рахунок господарських операцій вчинених у період тимчасової зупинки діяльності з нафтопереробки та випуску і реалізації нафтопродуктів, неодноразово було предметом податкових перевірок, про що вказано вище. Кожного наступного податкового періоду, розпочинаючи з серпня 2015 року і до квітня 2020 року, контролюючий орган (як показує зміст складеного акту за наслідками перевірки) досліджує одні і ті ж питання, а саме: правомірність формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за рахунок господарських операцій, вчинених у період тимчасової зупинки діяльності з нафтопереробки та випуску і реалізації нафтопродуктів без визначення податкових зобов'язань за такими операціями. Іншими словами, контролюючий орган посилаючись на підпункт г) пункту 198.5 ПК України, нараховує податкові зобов'язання, вважаючи діяльність ПРАТ «ЛИНІК» не господарською.
Зв'язок господарських операцій, у такий особовий для платника податку період з його господарською діяльністю, раніше неодноразово був охоплений предметом подібних перевірок і за наслідками судового оскарження, це питання вирішено на користь платника податку і від того не потребує повторного дослідження кожного разу.
Питання віднесення господарських операцій у період тимчасової зупинки нафтопереробки з метою випуску і реалізації нафтопродуктів було також і предметом судового дослідження, після чого набрало статусу чинного судового рішення на користь платника податку, відтак, один і той же нікчемний і визнаний судом неправомірним аргумент не може бути підставою для призначення кожної наступної перевірки, як і хибного висновку за наслідками такої перевірки.
Саме під час попередніх перевірок платника податку, судовими органами сформовано правову позицію, якою визнано неправомірними дії контролюючого органу щодо позбавлення платника права на формування податкового кредиту через відсутність у податковому законодавстві вимоги стосовно того, що всі без виключення господарські операції повинні відповідати вимогам отримання доходу одразу після проведення господарської операції, зайняття виключно основним видом господарської діяльності, формування податкового кредиту за такими операціями без обмежень у період його тимчасової зупинки з випуску і реалізації нафтопродукту.
У відповідності до вимог пункту 83.1.4, матеріалами для висновків під час проведення перевірок є зокрема судові рішення. Тому такі правові висновки, викладені у судових рішеннях є обов'язковими для контролюючого органу. Відтак, проведення за таким самим предметом кожної наступної перевірки є неправомірним, не лише з точки зору повторності предмета контрольного заходу, але і недотримання контролюючим органом вимог пункту 83.1.4 ПК України (неврахування судових рішень) та статті 255 КАС України (обов'язковості судового рішення при набранні ним чинності).
Судові рішення, що охоплювали податкові періоди 2013-2014 років, підтвердили господарський зв'язок і правомірність формування податкового кредиту, як за операціями, що були здійсненими у межах господарської діяльності платника з тими самими контрагентами, які були задіяними в аналогічних за предметом господарських операціях у перевіряємих періодах. Як приклад, судами визнані як такі, що мають зв'язок із господарською діяльністю платника податку операції, здійснені за договорами на придбання енергоресурсів (газу, електричної енергії, питної і технічної води, нафтопродуктів), придбання запасних частин і комплектуючих до машин і механізмів, придбання металовиробів для проведення капітального і поточного ремонту обладнання, спецодягу для дотримання вимог з безпеки праці, замовлення транспортних послуг для доставки персоналу на виробничий майданчик, замовлення послуг для підтримання виробничого процесу (телефонного, комп'ютерного, радіо зв'язку), забезпечення заходів щодо охорони виробничих об'єктів від пожеж та надзвичайних ситуацій, придбання робіт з виконання капітального, поточного і іншого виду робіт для підтримки у безпечному стані всього технологічного обладнання тощо.
Суд, дослідивши письмові пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не знайшла своє підтвердження у суді.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Право підприємців самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, охоплюється поняттям свободи підприємницької діяльності, яка гарантована статтею 42 Конституції України.
При цьому, свобода підприємницької діяльності може обмежуватися лише у прямо передбачених законом випадках, шляхом встановлення заборони здійснювати підприємництво у певних видах господарської діяльності та визначення видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
З цього слідує, що кожен суб'єкт господарювання має право вільно обирати види господарської діяльності для здійснення підприємництва, враховуючи встановлені законами вимоги та заборони.
Однією із найважливіших ознак підприємництва є здійснення господарської діяльності на власний ризик, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.
Види господарської діяльності, які здійснює (може здійснювати) ПрАТ «ЛИНІК», визначені Статутом. При цьому, Статутом передбачене здійснення як господарської діяльності, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню, відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», так й інших видів господарської діяльності.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати виключно той вид господарської діяльності, який визначений ним в установчих документах як основний. Так само, як і не встановлено обмеження щодо здійснення інших видів господарської діяльності, для здійснення яких такий суб'єкт створювався.
У зв'язку з цим, право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідне право на отримання бюджетного відшкодування, не може обумовлюватися здійсненням таким суб'єктом виключно основного виду господарської діяльності.
Крім того, здійснення платником податків необхідних господарських операцій, які є об'єктами оподаткування податку на додану вартість, та реалізація свого права на податковий кредит і бюджетне відшкодування, є законним правом платника податків та не може суперечити інтересам держави.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Системний аналіз положень Податкового кодексу України свідчить про те, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.
Таким чином, на думку суду, висновок податкового органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов'язані з основною господарською діяльністю, є протиправним.
Податок на додану вартість - це непрямий податок, який є частиною новоствореної вартості товарів (робіт, послуг), яка формується на кожному етапі виробництва, обігу та включається до ціни товару і сплачується кінцевим споживачем. ПДВ представляє собою податок на внутрішнє споживання продукції, являючи при цьому надбавку до ціни товарів (робіт, послуг), які споживаються на митній території України.
Сутність ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється у процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним товари (роботи, послуги).
Отже, суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб'єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами.
За приписами Податкового кодексу України, перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку. При цьому, суд враховує, що для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.
Посилання податкового органу на те, що не проведення позивачем господарської діяльності по виробництву нафтопродуктів, суд до уваги не приймає, оскільки поняття господарської діяльності не обмежено одним з основних видів діяльності суб'єкта господарської діяльності.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, а також того, що усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не доведений, тому, провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 163-1, 245, 247, 251 - 252, 268, 280, 284, 287 - 291 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст.163-1 КУпАП - закрити, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В. Шевченко