Справа № 366/1038/20
Провадження № 2/366/362/20
Іменем України
/заочне/
04 серпня 2020 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Гончарука О.П., при секретарі Потопальській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 26.04.2013 р., в сумі 23114,24 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 12741,86 грн., у т.ч. за простроченим тілом кредиту 12741,86 грн., заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит 4449,79 грн., пеню 4345,72грн., а також штраф за п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина) і 1076,87 грн. (процентна складова), мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.04.2013 р. між банком і ОСОБА_1 . Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором, а відповідач не надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору.
Відповідач повторно (неодноразово) не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його зареєстрованого місця проживання, яке збігається з зазначеним ним у заяві анкеті на видачу кредиту, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.
Згідно з анкетою-заявою № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку - 26.04.2013 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання вказаної анкети-заяви , згідно з умовами договору відповідач отримав платіжну кредитну картку, на яку йому відкритий кредитний ліміт.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28.04.2020р. становить 23114,24грн. і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 12741,86 грн., заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит 4449,79 грн., пеню 4345,72грн., а також штраф: 500 грн. (фіксована частина) і 1076,87 грн. (процентна складова).
Розглядаючи дану справу, суд виходить з таких міркувань:
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Разом з тим, вказані норми закону не виключають вимоги щодо обов'язкової письмової форми договору кредиту і відповідно дотримання письмової форми щодо всіх істотних умов такого договору.
Частинами 1 та 3 ст.509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідност.81 ЦПК - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.89 ЦПК - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов'язання
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил були надані відповідачу для ознайомлення під час підписання договору; що відповідач погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.
Вказані документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) не містять підпису клієнта - позичальника, і ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх також не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
У самій анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору про проценти і процентну ставку, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів).
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами (простроченого тіла кредиту), а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17. В даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують факту підписання позичальником договору саме на таких умовах.
Таким чином, з наданих доказів, а саме з анкети-заяви на отримання кредитної картки, як єдиного документу, підписаного позичальником, слід дійти висновку, що встановлено факт укладення договору між сторонами на тих умовах, які зазначені виключно у цьому документі. Тому для позичальника виникло грошове зобов'язання з укладеного договору, зокрема зобов'язання повернути кредитору отримані ним кредитні кошти на умовах укладеного договору і у відповідності до вимог закону, що регулює спірні правовідносини.
Згідно наданому позивачем розрахунку, який не оспорений в цій частині відповідачем, така заборгованість становить: заборгованість за простроченим тілом кредиту 12741,86 грн.
Враховуючи, що відповідач, підписавши анкету-заяву, письмово підтвердив факт укладання договору кредиту, з якого у сторін виникли кредитні правовідносини, отримав кредитні кошти на відкритий йому картковий рахунок, використав кошти і їх не повернув, тобто не виконав грошового зобов'язання по поверненню фактично отриманої ним суми кредитних коштів, - то є підстави для стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по отриманому ним кредиту.
Оскільки договір кредиту передбачає обов'язок позичальника повернути кредитні кошти, то наявна прострочена заборгованість по кредиту яка входить до заборгованості за тілом кредиту в сумі 12741,86 грн. підлягає стягненню з відповідача. Позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені, то суд виходить з наступного:
Враховуючи вимоги закону щодо обов'язкової письмової форми договору кредиту, і щодо нікчемності договору при недотриманні письмової форми, суд не бере до уваги вказаний Витяг з тарифів у якості умов договору щодо неустойки (пені та штрафу), і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг - як такі, що не підписані відповідачем-позичальником.
Тому відсутні підстави в межах даної справи і виходячи з наданих доказів - для стягнення з відповідача неустойки за прострочення грошових зобов'язань по поверненню кредиту , оскільки позивач не довів суду факт укладення договору між сторонами саме на таких умовах.
В цій частині позовних вимог, які не обґрунтовані і не доведені, суд позивачу відмовляє.
Позовних вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Щодо стягнення суми 4449,79 грн., яка названа позивачем як заборгованість за відсотками нарахованими та прострочений кредит, то суд не вбачає підстав для її стягнення, виходячи з наступного:
Як вмотивовано вище, суд не бере до уваги вказані позивачем Умови та Правила у якості тих умов, на яких між сторонами був укладений договір. Тому посилання позивача на умови договору (викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг) судом до уваги не беруться. Позивач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів укладення договору на таких умовах, про які він вказує.
Єдиним письмовим підтвердженням укладення договору між сторонами є анкета-заява. З анкети-заяви не вбачається, що сторони домовились на кредитування у такому розмірі, що сторони домовились про самовільне збільшення кредитором розміру кредиту, і зокрема відсутні докази наявної домовленості між сторонами про те, що будь-які інші платежі, які на думку позивача він має право стягувати з відповідача на підставі укладеного договору, позивач буде стягувати на власний розсуд, чи що вказані платежі позивач буде переводити у кредит, чи що позивач отримав право самовільно збільшувати розмір кредиту на карту на суму заборгованості клієнта по іншим платежам (нарахованим банком поза умовами договору, які суд бере до уваги), з метою подальшого списання даної суми на погашення нарахованих платежів і відповідно збільшення розміру кредиту.
Позивач не обґрунтував підстав збільшення розміру кредиту, і крім того, позивач не довів укладення з відповідачем у вказаний період додаткової угоди про внесення змін в укладений раніше договір. Позовна заява також не містить таких відомостей і обґрунтувань. Тому при розгляді даної справи суд виходить з того, що сторони договору не вносили до нього змін про збільшення розміру кредиту та/або про автоматичне кредитування банком нарахованих інших платежів з подальшим їх погашенням та віднесенням на тіло кредиту. Враховуючи, що саме позивач повинен довести факт укладення договору і його істотних умов, а також факт укладення додаткових договорів (угод про внесення змін до умов договору), то суд робить висновок, що позивач не довів суду самого факту видачі позичальнику кредиту (перерахування йому на картку у якості кредитних коштів) вказаної суми. Тому відсутні підстави розглядати дану суму як строкова заборгованість по кредиту. Фактично дана сума має ознаки суми, нарахованої банком поза межами умов укладеного договору, і доказів того, що позичальник прийняв такі змінені позивачем умови кредитування - позивач суду не надав.
Позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, недоведені і не підлягають задоволенню.
Згідно ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 2102,0 грн. Позов задоволено на 55%. Тому відшкодуванню підлягає 55% понесених витрат, в сумі 1156,10 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково;
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 28.07.2008 р. ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором № б/н від 26.04.2013 р. заборгованість за простроченим тілом кредитом - 12741,86 грн. і судові витрати 1156,10 грн., всього стягнути 13897 грн. (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 96 коп.);
в іншій частині в позові відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена відповідачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява буде ним подана протягом двадцяти днів з дня вручення копії рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена позивачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання скарги, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом 30 днів з дня вручення копії рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення виготовлено 04.08.2020 р.
Суддя О.П.Гончарук