Справа № 364/661/20
Провадження № 2-а/364/10/20
06.08.2020 року, Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуючого судді Ткаченка О.В.,
за участю секретаря Бондаренко Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володарка в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області Савенка Володимира Володимировича,
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області Савенка Володимира Володимировича, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи позов тим, що 22.06.2020 року поліцейським Савенком В.В. протиправно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за порушення правил дорожнього руху. Позивач зазначає, що адміністративне правопорушення не вчиняв, та зазначив, що постанову винесено з порушенням чинного законодавства, тому просив поновити строк на оскарження постанови та скасувати постанову серії БАБ № 361506 від 22.06.2020 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області Савенок В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача Савенка В.В. , повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22.06.2020 року поліцейським Савенком В.В. відносно ОСОБА_1 було складено постанову про адміністративне правопорушення серії БАБ № 361506 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП, а саме, 22.06.2020 року по вул. Зарічній в смт. Володарка Київської області, на кільцевій дорозі керуючи транспортним засобом ОСОБА_1 не надав переваги автомобілю, який рухався по головній дорозі з лівого боку по кільцю, та було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за порушення правил дорожнього руху.
Крім того, позивач в позовній заяві просив суд поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, як пропущений з поважних причин, а саме, позивач скористався правом на досудове оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, однак йому було відмовлено.
Згідно вимог ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку, що строк подання позовної заяви було пропущено з поважних причин, тому строк на звернення до адміністративного суду слід поновити.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення, що правил дорожнього руху не допускав.
Відповідач своїм правом подати відзив не позовну заяву не скористався та в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки подія мала місце, та на позивача правомірно було складено постанову про адміністративне правопорушення. Окрім того зазначив, що прав та обов'язків позивачу при винесенні постанови роз'яснено не було.
Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами (ч. 1 ст. 286 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В даному випадку на особливу увагу заслуговує ч. 2 ст. 77 КАС України, яка регламентує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодного доказу на підтвердження правомірності прийнятого рішення, чим не виконав свій процесуальний обов'язок доказування.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердженні, позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 90, 123, 286 КАС України, ст.ст. 121, 251, 283-284 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області Савенка Володимира Володимировича, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позов ОСОБА_1 до Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області Савенка Володимира Володимировича, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення -задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 361506, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення, при цьому даний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя О. В. Ткаченко