06 серпня 2020 року справа № 580/1669/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 74 % сум грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2018 року відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019, згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01 серпня 2006 року позивачеві було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 74 % відповідних сум грошового забезпечення за відповідною посадою.
Відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанов Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” з 01.01.2018 року проведено перерахунок пенсії позивача.
Після проведеного перерахунку на виконання постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 розмір пенсії станом на 01.01.2018 визначено із розрахунку 70% сум грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року.
Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними, оскільки внесені Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” зміни до частину 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років та по інвалідності військовослужбовцям визначені статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Вказаною статтею не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Крім того, позивач зазначає про те, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18, тобто з 05.03.2019, виплата пенсії повинна здійснюватися у розмірі 100%, а не 75%.
Також, позивач вказує, що має право на нарахування та виплату компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28 травня 2020 року відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що пенсію позивача перераховано із грошового забезпечення на підставі довідки від 19.03.2018 № ФР49048 наданої Черкаським обласним військовим комісаріатом. Після перерахунку розміру виплаченої пенсії позивача з 01.01.2018 становить 4335,98 грн, з 01.01.2019 - 5202,49 грн, з 01.01.2020 - 6069,00 грн.
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” ( з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення.
Відповідач наголошує, що у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” не відбулося звуження існуючих прав позивача, оскільки відповідною постановою визначено лише порядок виплати перерахованих пенсій.
Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, що набрало законної сили 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішення суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативного-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно правовий акт.
Відповідач зазначає, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови № 103 не впливає на розгляд справи, оскільки алгоритм дій Головного управління під час проведення перерахунку та виплати пенсії позивачеві з 01.01.2018 та 01.01.2019 був передбачений чинними на той час п.п. 1-2 постанови від 21.02.2018 № 103.
Таким чином, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
09 квітня 2020 року позивач звернувся до Головного управління із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі в розмірі 74% грошового забезпечення відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року, яка виготовлена Черкаським обласним військовим комісаріатом згідно додатку № 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та направлена ГУ ПФ України в Черкаській області для перерахунку пенсії позивача починаючи з 01 січня 2018 року.
Листом № 1020-1282/Г-03/8-2300/20 від 17.04.2020 Головне управління повідомило ОСОБА_2 , що постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262 до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Отже, для перерахунку та виплати позивачеві пенсії з 01.01.2018 до 31.12.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного на 01.03.2018, законодавчих підстав немає.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Під час вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-XII).
Стаття 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-XII), у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а” статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт “б” статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах “а” і “б” цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
8 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри “90” замінено цифрами “80”.
27 березня 2014 року прийнято Закон № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри “80” замінено цифрами “70”. Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова № 704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Порядок № 45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку № 45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку № 45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ № 45 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що під час перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії під час здійснення її перерахунку, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час перерахунку з 74 % відповідних сум грошового забезпечення на 70 % відповідних сум грошового забезпечення є протиправними.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління, які полягають в перерахунку пенсії позивачеві, виходячи з 70% грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 74 % сум грошового забезпечення є обґрунтованими.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З такого законодавчого регулювання слідує, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
З метою реалізації норми частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.
Відповідно до пункту 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії підтверджується, що починаючи з 1 січня 2018 року виплата перерахованої пенсії позивача здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31.12.2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, з 01.01.2020 100% щомісячно 100% підвищення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до приписів частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Частиною другою статті 265 згаданого Кодексу встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Таким чином, виплата пенсії у період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року мала здійснюватися відповідачем у порядку, встановленому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року.
Разом з цим, суд враховує, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (набрала чинності 04 вересня 2019 року), відповідно до пункту 1 якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14 серпня 2019 року набрала чинності 04 вересня 2019 року та враховуючи, що позивач звернувся до Головного управління із заявою про проведення перерахунку пенсії у квітні 2020 року (тобто після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 804 від 14 серпня 2019 року) то виплата позивачеві пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є правомірною.
Таким чином підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії і зобов'язання Головного управління нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 відсутні.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Наведене свідчить, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Враховуючи те, що суд встановив обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління, які полягають в перерахунку пенсії позивачеві, виходячи з 70% грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 74 % сум грошового забезпечення, то є всі підстави зобов'язати Головне управління нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 139 вказаного Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням витрат на професійну правничу допомогу, та стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.
Також, відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Відповідно до статті 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу останнім надано до суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 06/05-3 від 06.05.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Ковтун Юрієм Олександровичем, за умовами якого адвокат Ковтун Ю.О. надає юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з наявного в матеріалах справи акту надання послуг № 06/05-3 до договору про надання правової допомоги № 06/05-3 від 06.05.2020 визначено наступну вартість послуг адвоката: складання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - 1500,00 грн та аналіз наявної судової практики - 500,00 грн.
На підтвердження сплати позивачем коштів до матеріалів справи долучено копію квитанції до прибуткового касового ордера № 06/05-3 від 06.05.2020 на суму 2000,00 грн.
Суд зазначає, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.
Отже, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на сплату судового збору у розмірі 420,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1500 грн, що складаються з підготовки позовної заяви, оскільки дана справа відноситься до справ незначної складності та не потребує детального аналізу наявної судової практики.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 74 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 06.08.2020.
Суддя В.О. Гаврилюк