справа №380/4317/20
05 серпня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку при звільненні - невиплату у повному розмірі грошової компенсації за неотримане речове майно станом на день звільнення з військової служби 15.09.2017;
- зобов'язати відповідача виплати позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 34803,24 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 15.09.2017 №243 прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення з 15.09.2017. На момент виключення зі списків особового складу йому не було виплачено грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178. Позивач зазначив, що відповідно до довідки-розрахунку №32 від 01.06.2019 нарахування за неотримане речове майно становить 47255,66 грн. 07.04.2020 на рахунок позивача надійшло грошове нарахування в сумі 12515,00 грн. Водночас, відповідна сума є недостатньою для погашення заборгованості перед позивачем, а сума недоплати становить 34803,24 грн. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 05.06.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
13.07.2020 за вх. №34647 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 23.10.2019 ним було отримано розпорядження №27/27/3-7676, згідно з яким при нарахуванні грошової компенсації за речове майно не слід враховувати накази, що втратили чинність, та ціни, які не доводились головним розпорядником коштів. Відповідно до вказаного розпорядження, військовою частиною було здійснено перерахунок компенсації вартості за неотримане речове майно, та було виплачено позивачу 12515,00 грн. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Крім цього, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Відповідно до приписів ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву на позовну заяву, а також долучених письмових доказів, -
Позивач, ОСОБА_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 15.09.2017 №243 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення з 15.09.2017. У цьому наказі не зазначено про необхідність виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Листом №50/14/27/3-579 від 03.06.2019 відповідач повідомив позивача про те, що йому проведено нарахування за неотримане речове майно згідно з довідкою-розрахунком №32 від 01.06.2019 на суму 47255,66 грн.
Листом №27/27/3-2788 від 09.04.2020 Головне управління Національної гвардії України повідомило ОСОБА_1 про те, що кошти для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виділено військовій частині НОМЕР_1 в лютому 2020 року. Військовою частиною НОМЕР_1 07.04.2020 на банківський рахунок позивача перераховано кошти в сумі 12515,00грн. для погашення заборгованості по грошовій компенсації.
Згідно з Довідкою №32 від 01.06.2019, вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 , становить 47255,66 грн.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно здійснив перерахунок грошової компенсації за неотримане речове майно з 47255,66 грн. до 12515,00грн., тому звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сіме»(далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Судом встановлено, що відповідачем зменшено суму грошової компенсації вартості неотриманого речового майна позивача з 47255,66 грн. до 12515,00грн. на підставі розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-7676.
Суд звертає увагу, що відповідно до Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої відповідними структурами станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Також, слід звернути увагу, що розпорядження ГУ НГУ №27/27/3-7676 видане 23.10.2019, тобто після здійснення розрахунку вартості речового майна, що належить позивачу відповідно до довідки-розрахунку №32 від 01.06.2019, зазначеної в листі №50/14/27/3-579 від 03.06.2019, а відтак не може поширювати свою дію на дані правовідносини, оскільки після видачі відповідної довідки у відповідача виник обов'язок здійснити виплату, а не проводити перерахунок.
Суд зазначає, що нормами Порядку №178 не передбачено право відповідача проводити повторний перерахунок вартості речового майна, що належить до видачі після проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Таким чином, відповідачем у новій довідці, копії якої суду не надано, протиправно виключено з переліку речового майна, що належить компенсувати позивачу, частину майна відповідно до довідки-розрахунку №32 від 01.06.2019, зазначеної в листі №50/14/27/3-579 від 03.06.2019.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо не проведення розрахунку при звільненні - невиплати у повному розмірі грошової компенсації за неотримане речове майно станом на день звільнення з військової служби 15.09.2017, підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача виплати позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 34803,24 грн., суд керується таким.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, згідно з якою правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Оскільки позивачу виплачено компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 12454,42 грн., залишок невиплаченої суми складає 34803,24 грн.
Будь-яких заперечень щодо розрахунку залишку суми компенсації за неотримане речове майно не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки-розрахунку №32 від 01.06.2019 з врахуванням здійснених виплат, в сумі 34803,24 грн.
Щодо твердження відповідача стосовно пропущення позивачем строків звернення до суду, встановлених у ч. 5 ст. 122 КАС України, суд враховує наступне.
Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України).
Згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Правовідносини щодо стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно не поширюються строки звернення до суду, оскільки дана компенсація відноситься до обов'язкових виплат, які підлягають виплаті працівнику під час звільнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом, відтак дане твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Оскільки позивач, відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення розрахунку при звільненні - невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової компенсації за неотримане речове майно станом на день звільнення з військової служби 15.09.2017.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323385) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки-розрахунку №32 від 01.06.2019 з врахуванням здійснених виплат, в сумі 34803 (тридцять чотири тисячі вісімсот три) грн. 24 коп.
4. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене та підписане 05.08.2020.
Суддя Кравців О.Р.