06 серпня 2020 року м. Київ № 320/3772/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 25.04.2019 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати - 4723,00 грн., встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 25.04.2019 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати - 4723,00 грн., встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ.
Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача у перерахунку та виплаті позивачу, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії в розмірі, встановленому частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що не зважаючи на прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), згідно якого втратили чинність положення щодо застосування статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за обов'язкової умови участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби, незмінною залишилась умова про наявність у особи статусу військовослужбовця. Втім, позивачем не надано Пенсійному фонду жодних доказів на підтвердження його належності до військовослужбовців під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього НОМЕР_4 від 18.11.2008.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3, виданого 30.04.2009, позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Експертним висновком від 28.10.2008 №719, випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії КИО-1 №330094 підтверджується встановлення позивачу з 12.11.2008 інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 14.04.2009 №01-08/347, ОСОБА_1 30.06.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Іванківського району в якості дозиметриста від Іванківскього районного відділу соціального забезпечення.
Позивач звернувся з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 27.01.2020 про перерахунок йому з 25.04.2019 пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.01.2020 №2020/103-13 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку йому пенсії.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 10 Закону №796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 01.10.2017 №2148-VІІІ статтю 59 Закону №796-XII викладено у новій редакції згідно якої, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно пункту 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Попередньою редакцією частини третьої статті 59 Закону №796-XII передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії по інвалідності або з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, залишилась вимога про проходження особою дійсної строкової служби. Частиною третьою статті 59 Закону №796-XII (в редакції Закону України від 01.10.2017 №2148-VІІІ) право на отримання п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати поширено не лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а й на осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Водночас, вимоги щодо проходження такими особами дійсної строкової служби та отримання внаслідок зазначених обставин інвалідності залишились незмінними.
Суд окремо наголошує, що статтею 59 Закону №796-XII визначено призначення пенсій саме військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Конституційний Суд України в зазначеному рішенні прийшов до висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
З урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, підставами для обчислення пенсії по інвалідності або з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, залишились: наявність в особи статусу інвалідності; отримання статусу особи з інвалідністю виключно внаслідок участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; участь особи Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та лише під час проходження військової служби.
Втім, позивачем не надано доказів проходження ним військової служби під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про їх існування суду не повідомлено, клопотань про витребування не заявлено.
Частинами першою-другою статті 59 Закону №796-XII встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що ними врегульовано питання призначення пенсій військовослужбовцям, яка обчислюється з їх грошового забезпечення, а також питання призначення додаткових пенсій у зв'язку з втратою годувальника та внаслідок отримання інвалідності.
Отже, наведена норма не поширюється на позивача, який не проходив військову службу (наприклад, постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №360/572/19 (85774506)).
Оскільки на момент участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив військову службу, суд дійшов висновку про невідповідність позивача критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII, позаяк участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження військової служби, у зв'язку з чим положення частини третьої статті 59 Закону №796-XI та пункт 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на позивача не поширюються.
З огляду на проаналізоване правове регулювання спірних відносин та встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - громадян, віднесених до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно звільнений від сплати судового збору.
Оскільки, в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 серпня 2020 року.