31 липня 2020 року м. Ужгород№ 260/2310/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,
за участю сторін:
представника позивача - Попюк М.І.,
представника відповідача - Євчинець Р.М.,
представника третіх осіб - Троцюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 43143065), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (вул. Панаса Мирного 2А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 37975895), Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646) про стягнення коштів,
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 липня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 05 серпня 2020 року.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державна казначейська служба України (далі - треті особи), в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 42 тис. 507 гривень 29 копійок.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 30 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року у справі № 260/1130/18 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 в розмірі 139 тис. 746 гривень із нарахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення заборгованості. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову та ухвалено в цій частиш нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 пеню в розмірі 54 тис. 620 гривень 39 копійок. Зазначає, що оскільки бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено із запізненням, підлягає стягненню пеня, нарахована починаючи з дня, наступного за останнім днем нарахування пені, визначених судом по момент погашенням заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що нормами Податкового кодексу України і зокрема ст. 200 Податкового кодексу України, яка визначає порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не передбачено подання платником податків відповідної заяви щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. А також, нормативно неврегульованим є порядок нарахування пені на суму простроченого бюджетного відшкодування та механізму її виплати платнику податків. Разом з тим, звертає увагу, що позивач не звертався до Головного управління ДПС у Закарпатській області чи її територіальних органів із заявою щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
Від третіх осіб до суду надійшли пояснення, відповідно до яких зазначають, що нормами чинного законодавства встановлено обов'язкову умову для отримання платником податків пені, яка полягає у написанні відповідної заяви та подання її контролюючому органові. Позивачем не було дотримано вимог Податкового кодексу України, а саме позивач не звертався в органи Державної податкової служби України із заявою для повернення пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача, представник третіх осіб в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 260/1130/18 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про стягнення коштів задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 139746 (ста тридцяти дев'яти тисяч семисот сорока шести) грн. із нарахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення заборгованості. У задоволенні позову в частині решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 260/1130/18 скасовано в частині відмови у задоволенні позову та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню в розмірі 54620 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять) грн. 39 коп. В решті рішення залишено без змін.
Вказані судові рішення виконані 02 березня 2020 року, зазначені суми були відшкодовані позивачу у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Разом з тим, нормами Податкового кодексу України і зокрема ст. 200 Податкового кодексу України, яка визначає порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не передбачено подання платником податків відповідної заяви щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 260/1130/18 встановлена правомірність заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 139 746,00 грн. та пені нарахованої на суму такої заборгованості в розмірі 54 620,39 коп.
Положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено із запізненням, підлягає стягненню пеня, нарахована починаючи з дня, наступного за останнім днем нарахування пені, визначених судом по момент погашенням заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Таким чином, наявні підстави для стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість розміром 139 746,00 грн. за період з 06.10.2018 року по 02.03.2020 року включно, всього 42 507,29 грн.
При цьому, суд вважає обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 42 507,29 грн., оскільки такий проведений відповідно до положень п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.
В свою чергу відповідач та треті особи не надали жодних заперечень щодо правильності та обґрунтованості даної суми.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 43143065), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (вул. Панаса Мирного 2А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 37975895), Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646) про стягнення коштів - задовольнити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 42 тисячі 507 гривень 29 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець