Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2020 р. Справа№200/2769/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарева В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача Хомяка Є.А., представника відповідача Вовченка С.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року №0001540512, №0001550512, від 25.02.2020 року №0003823307, №0003833307, -
У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило: 1) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001540512 від 26.02.2020 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 976 593,00 грн., а також нарахування штрафних санкцій в сумі 244 148, 25 грн.; 2) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001550512 від 26.02.2020 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 878 934,00 грн., а також нарахування штрафних санкцій в сумі 219 733, 50 грн.; 3) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003823307 від 25.02.2020 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 192 898,71 грн., а також нарахування штрафних санкцій в сумі 136 710,48 грн. та пені в сумі 26 467,30 грн.; 4) визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003833307 від 25.02.2020р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДФО, що сплачується податковими агентами на суму 2959301,65 грн. а також нарахування штрафних санкцій в сумі 2034726,64 грн. та пені в сумі 444619,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадові особи ГУ ДПС України в Донецькій області не мали права на проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ». На думку позивача, відповідачем порушено строки прийняття рішень, передбачені п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» так і не отримало ані відповіді про результати розгляду заперечень, ані обґрунтованого рішення за результатами розгляду заперечень №210 від 25.11.2019 року до акту документальної планової виїзної перевірки від 11.11.2019р. №191/05-99-05-12-39535218.
Окрім того представник позивача зазначає, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» як такі, що мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами. Також позивач зазначив, що під час перевірки посадовим особам ГУ ДПС були надані всі запитувані документи по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.
Щодо встановленого контролюючим органом порушення пункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163, підпункту «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.3, пункту 164.5 статті 164, підпунктів 168.1.1., 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2822879,66 грн. зазначає, що працівники ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» використовували отримане паливо виключно під час здійснення трудових обов'язків в межах господарської діяльності підприємства, у таких платників податків не змінилися показники фінансового та/або майнового стану та ними не був отриманий дохід.
Щодо встановленого відповідачем порушення підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1., 168.1.2., пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, а саме не у повному обсязі утриманий та сплачений податок на доходи фізичних осіб з суми доходу, виплаченого фізичній особі засновнику підприємства ОСОБА_1 за результатом складеного протоколу №12 та №12/1 загальних зборів учасників ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» представник позивача зазначає, що єдиною умовою для виплати дивідендів є сплата авансового внеску із податку на прибуток.
Представник позивача звертає увагу, що за результатами 2017 року ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» отримало прибуток (чистий фінансовий результат) в розмірі 3 546 834 грн., з якого за 2017 рік нараховано дивіденди ОСОБА_1 в розмірі 3 454 160 грн. , з них сплачено ПДФО за ставкою 5 % у сумі 172 708 грн, та військовій сбір за ставкою 1,5% у сумі 51 813. Дивіденди до сплати ОСОБА_1 склали 3 229 639 грн. Нарахування здійснено відповідно Протоколів 12,12/1, 13, та 17.
Виходячи з наведеного, позивач вважає спірні рішення відповідача протиправними.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
27 квітня 2020 року представником ГУ ДПС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, , пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України завищено суму податкового кредиту по операціям з ТОВ «ТД ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» за 2017 рік на загальну суму 976 593 грн., в т.ч. в декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року на суму 35650 грн, за квітень 2017 року на суму 44700 грн., за травень 2017 року на суму 157500 грн, за червень 2017 року на суму 156760 грн, за липень 2017 року на суму 169693 грн, за серпень 2017 року на суму 175920 грн, за вересень 2017 року на суму 110760 грн, за жовтень 2017 року на суму 125610 грн., що також призвело до завищення витрат на загальну суму 4 882 967 грн. (без ПДВ), в тому числі за березень 2017 року на суму 178250 грн., за квітень 2017 року на суму 223500 грн., за травень 2017року на суму 787500 грн., за червень 2017 року на суму 783800 грн., за липень 2017 року на суму 848467 грн., за серпень 2017року на суму 879600 грн., за вересень 2017 року на суму 553800 грн., за жовтень 2017 року на суму 628050 грн.
Враховуючи обставини встановлені перевіркою, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» та вказаним контрагентом.
Окрім того, перевіркою повноти нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору встановлені порушення:
- пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту „г" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 3.2, 3.3, 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Мін'юсті України 30 січня 2015 за N 111/26556: надання з недостовірними відомостями та з помилками Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ, а саме: протягом перевіряємого періоду не включені відомості про виплачені доходи працівникам у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) для заправки власних автомобілів (у формі талону на пальне); з помилкою відображені у складі заробітної плати та за ознакою доходу 101 суми нарахованого та виплаченого доходу працівникам підприємства у вигляді компенсації за використання власного автомобіля у розмірі 1,00 грн.;
- пункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абз.2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту „г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.3, пункту 164.5 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.5 пункту 168.1 пункту 168, підпункту „а" пункту 171.2 статті 171, підпункту „а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України не утриманий податок на доходи фізичних осіб з наданого працівникам підприємства, згідно додатку до акту № 7, доходу у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) (у формі талонів на пальне) для заправки власних автомобілів, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2822879,66 грн., у т.ч. за січень 2018 року у сумі 159266,62 грн., за лютий 2018 року у сумі 147621,22 грн., за березень 2018 року у сумі 148224,26 грн., за квітень 2018 року у сумі 159295,71 грн., за травень 2018 року у сумі 162875,06 грн., за червень 2018 року у сумі 164360,24 грн., за липень 2018 року у сумі 194697,03 грн., за серпень 2018 року у сумі 176697,03 грн., за вересень 2018 року у сумі 176786,94 грн., за жовтень 2018 року у сумі 200539,55 грн., за листопад 2018 року у сумі 180050,88 грн., за грудень 2018 року у сумі 165863,86 грн., за січень 2019 року у сумі 127619,76 грн., за лютий 2019 року у сумі 108789,11 грн., за березень 2019 року у сумі 121870,81 грн., за квітень 2019 року у сумі 138580,95 грн., за травень 2019 року у сумі 154479,24 грн., за червень 2019 року у сумі 135284,12 грн.;
- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 „а" статті 171, пункту 176.2 „а" статті 176 Податкового кодексу України не у повному обсязі утриманий та сплачений податок на доходи фізичних осіб з суми доходу, виплаченого фізичній особі засновнику підприємства ОСОБА_1 , в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за травень 2017 року у сумі 136422,00 грн.;
- пункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абз.2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту „г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.5 пункту 168.1 пункту 168, підпункту „а" пункту 171.2 статті 171, підпункту „а" пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не утриманий військовий збір з наданого працівникам підприємства, згідно додатку до акту № 7, доходу у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) (у формі талонів на пальне) для заправки власних автомобілів, в результаті чого донараховано військового збору у загальній сумі 192898,71 грн., у т.ч.: за січень 2018 року у сумі 10883,33 грн., за лютий 2018 року у сумі 10087,55 грн., за березень 2018 року у сумі 10128,76 грн., за квітень 2018 року у сумі 10885,32 грн., за травень 2018 року у сумі 11129,91 грн., за червень 2018 року у сумі 11231,40 грн., за липень 2018 року у сумі 13304,43 грн., за серпень 2018 року у сумі 12072,86 грн., за вересень 2018 року у сумі 12080,56 грн., за жовтень 2018 року у сумі 13703,67 грн., за листопад 2018 року у сумі 12303,60 грн., за грудень 2018 року у сумі 11334,14 грн., за січень 2019 року у сумі 8720,77 грн., за лютий 2019 року у сумі 7434,00 грн., за березень 2019 року у сумі 8327,92 грн., за квітень 2019 року у сумі 9469,79 грн., за травень 2019 року у сумі 10556,19 грн., за червень 2019 року у сумі 9244,51 грн.
Як зазначає представник відповідача ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» за 1 квартал 2017 року за підсумками фінансово-господарської діяльності мало чистий фінансовий результат «ЗБИТОК» в розмірі 2456 тис.грн., що не дає можливості здійснювати нарахування та виплату дивідендів учаснику ОСОБА_1 та учаснику ТОВ "АПСМАЙЛ", тому зазначені виплати підлягають класифікувати як інші виплати.
З урахуванням наведеного представник Головного управління ДПС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.
12 травня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строків проведення підготовчого провадження ще на тридцять днів.
Ухвалою суду від 15 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» є юридичною особою, зареєстроване 08.12.2014 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 279 102 0000 005022, ідентифікаційний код 39535218, місцезнаходження: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 1-а.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 46.34 - оптова торгівля напоями.
У період, за який проводилася перевірка, товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.
З 21 вересня 2019 року по 21 жовтня 2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 30.06.2019.
За результатами перевірки 11 листопада 2019 року був складений акт №191/05-99-05-12-39535218 (т. 1 а.с. 38-150).
25 листопада 2019 року позивачем направлено заперечення на акт перевірки (вх. №36287/10 від 25.11.2019 року) (т. 2 а.с. 56-85).
Листом від 04.12.2019 року №30421/10/05-99-05-12 відповідачем розглянуто заперечення на акт перевірки (т. 2 а.с. 89-89).
23 грудня 2019 року в.о. начальника ГУ ДПС у Донецькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20,1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, з метою підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду заперечень на акт перевірки (вх. №36287/10 від 25.11.2019 року) прийнято наказ № 995 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КАРАВАН - САРАЙ» з питань, що є предметом оскарження за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019 (т. 2 а.с. 90).
З 08 січня 2020 року по 20 січня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області була проведена документальної позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» з оскарження за період діяльності з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року.
За результатами перевірки 03 лютого 2020 року був складений акт №148/05-99-05-12-39535218, згідно якого встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ТД ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ».
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» пункту 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, розділу ІІ, пункту 134.1 статті 134, розділу ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.3 розд. ІІІ П(С)БО №1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за 336/22868, ч. 2 ст. 3 розд. І, ч. 1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до: - заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток всього на суму 11832916 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 4882967грн., за 2018 рік у сумі 6949949 грн. в результаті чого занижено значення рядка 06 «Податок на прибуток» декларації з податку на прибуток на загальну суму 878934 грн., в тому числі в тому числі за 2017 рік у сумі 878934 грн.; - завищення суми податкового кредиту по операціям з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ "ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ" на загальну суму 976 593 грн., в тому числі: за березень 2017 року на суму 35650 грн., за квітень 2017 року на суму 44700 грн., за травень 2017 року на суму 157500 грн., за червень 2017 року на суму 156760 грн., за липень 2017 року на суму 169693 грн., за серпень 2017 року на суму 175920 грн., за вересень 2017 року на суму 110760 грн., за жовтень 2017 року на суму 125610 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 976 593 грн, в тому числі: за березень 2017 року на суму 35650 грн., за квітень 2017 року на суму 44700 грн., за травень 2017 року на суму 157500 грн., за червень 2017 року на суму 156760 грн., за липень 2017 року на суму 169693 грн., за серпень 2017 року на суму 175920 грн., за вересень 2017 року на суму 110760 грн., за жовтень 2017 року на суму 125610 грн.
Крім того, при проведенні перевірки встановлено, що у порушення пункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абз.2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту „г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.5 пункту 168.1 пункту 168, підпункту „а" пункту 171.2 статті 171, підпункту „а" пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не утриманий податок на доходи фізичних осіб з наданого працівникам підприємства, згідно додатку до акту, доходу у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) (у формі талонів на пальне) для заправки власних автомобілів, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2822879,66 грн., у т.ч. за січень 2018 року у сумі 159266,62 грн., за лютий 2018 року у сумі 147621,22 грн., за березень 2018 року у сумі 148224,26 грн., за квітень 2018 року у сумі 159295,71 грн., за травень 2018 року у сумі 162875,06 грн., за червень 2018 року у сумі 164360,24 грн., за липень 2018 року у сумі 194697,03 грн., за серпень 2018 року у сумі 176697,03 грн., за вересень 2018 року у сумі 176786,94 грн., за жовтень 2018 року у сумі 200539,55 грн., за листопад 2018 року у сумі 180050,88 грн., за грудень 2018 року у сумі 165863,86 грн., за січень 2019 року у сумі 127619,76 грн., за лютий 2019 року у сумі 108789,11 грн., за березень 2019 року у сумі 121870,81 грн., за квітень 2019 року у сумі 138580,95 грн., за травень 2019 року у сумі 154479,24 грн., за червень 2019 року у сумі 135284,12 грн.; не утриманий військовий збір з наданого працівникам підприємства, згідно додатку до акту № 7, доходу у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) (у формі талонів на пальне) для заправки власних автомобілів, в результаті чого донараховано військового збору у загальній сумі 192898,71 грн., у т.ч.: за січень 2018 року у сумі 10883,33 грн., за лютий 2018 року у сумі 10087,55 грн., за березень 2018 року у сумі 10128,76 грн., за квітень 2018 року у сумі 10885,32 грн., за травень 2018 року у сумі 11129,91 грн., за червень 2018 року у сумі 11231,40 грн., за липень 2018 року у сумі 13304,43 грн., за серпень 2018 року у сумі 12072,86 грн., за вересень 2018 року у сумі 12080,56 грн., за жовтень 2018 року у сумі 13703,67 грн., за листопад 2018 року у сумі 12303,60 грн., за грудень 2018 року у сумі 11334,14 грн., за січень 2019 року у сумі 8720,77 грн., за лютий 2019 року у сумі 7434,00 грн., за березень 2019 року у сумі 8327,92 грн., за квітень 2019 року у сумі 9469,79 грн., за травень 2019 року у сумі 10556,19 грн., за червень 2019 року у сумі 9244,51 грн.
Також під час перевірки встановлено, що ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» за 1 квартал 2017 року за підсумками фінансово-господарської діяльності мав чистий фінансовий результат «ЗБИТОК» в розмірі 2456 тис. грн., що не дає можливості здійснювати нарахування та виплату дивідендів учаснику ОСОБА_1 .
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 „а" статті 171, пункту 176.2 „а" статті 176 Податкового кодексу України, а саме не у повному обсязі утриманий та сплачений податок на доходи фізичних осіб з суми доходу, виплаченого фізичній особі засновнику підприємства ОСОБА_1 , в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за травень 2017 року у сумі 136422,00 грн.
12 лютого 2020 року позивачем до фіскального органу було подано заперечення на акт перевірки від 03 лютого 2020 року №148/05-99-05-12-39535218 (т. 2 а.с. 217-226).
21 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області надано відповідь на вказані заперечення до акту перевірки (т. 2 а.с. 227-245).
25 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 03 лютого 2020 року №96/05-99-14-17/39535218 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003823307 яким ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 356076,49 грн. (т. 1 а.с. 26).
25 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 03 лютого 2020 року №96/05-99-14-17/39535218 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003833307 яким ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, пені на загальну суму 5438647,99 грн. (т. 1 а.с. 28).
26 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 03 лютого 2020 року №96/05-99-14-17/39535218 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001540512 яким ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» збільшено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ, на суму 976593,00 грн. та накладено штраф у розмірі 244148,25 грн. (т. 1 а.с. 22).
26 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 03 лютого 2020 року №96/05-99-14-17/39535218 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001550512 яким ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, на суму 878934,00 грн. та накладено штраф у розмірі 219733,50 грн. (т. 1 а.с. 24).
Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.
Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.
03 січня 2017 року між ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» (покупець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» (продавець) укладено договір постачання пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу №ДГ-0000034 (т. 2 а.с. 246-248).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, в порядку і на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати кількість пального шляхом передачі бланків-дозволів встановленого зразка (товару) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти пальне і сплатити за нього грошову суму.
Згідно п.1.5 договору передача бланків та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі та ін.).
На виконання умов вказаного договору ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» було складено видаткові накладні: №181 від 15.03.2017 року, №627 від 26.04.2017 року, №707 від 04.05.2017 року, №836 від 16.05.2017 року, №917 від 22.05.2017 року, №1101 від 06.06.2017 року, №1233 від 15.06.2017 року, №1365 від 26.06.2017 року №1572 від 10.07.2017 року, №1698 від 18.07.2017 року, №1813 від 26.07.2017 року, №1962 від 26.07.2017 року, №2049 від 10.08.2017 року, №2050 від 10.08.2017 року, №2227 від 22.08.2017 року, №2228 від 22.08.2017 року, №2492 від 12.09.2017 року, №2642 від 21.09.2017 року, №2861 від 03.10.2017 року, №3009 від 11.10.2017 року (т. 3 а.с.13, 18, 23, 28, 35, 36, 41, 45, 52, 53, 58, 63, 68,73,78,83,88,93,98,102).
Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки підтверджується платіжними дорученнями: №908 від 14.03.2017 року; №1483 від 26.04.2017 року; №1556 від 04.05.2017 року; №1730 від 15.05.2017 року; №1806 від 19.05.2017 року; №2044 від 06.06.2017 року; №2233 від 15.06.2017 року; №2417 від 26.06.2017 року; №2615 від 10.07.2017 року; №2792 від 18.07.2017 року; №2894 від 26.07.2017 року; №3138 від 08.08.2017 року; №3174 від 10.08.2017 року; №3357 від 21.08.2017 року; №3659 від 11.09.2017 року; №3869 від 21.09.2017 року; №4021 від 02.10.2017 року; №4206 від 11.10.2017 року (т. 3 а.с. 10, 15, 20, 25, 30, 38, 42, 47, 55, 60, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 95,100).
Використання у власній господарській діяльності товарів за договором поставки ДГ-0000034 підтверджують: відомості з видачі талонів №№ 21661 від 01.03.2017, 21411 від 01.03.2017, 21451 від 02.03.2017, 21535 від 03.03.2017, 21492 від 03.03.2017, 21491 від 03.03.2017, 21474 від 03.03.2017, 21023 від 03.03.2017, 21564 від 04.03.2017, 21504 04.03.2017, 21533 від 06.03.2017, 21563 від 07.03.2017, 21562 від 07.03.2017, 21561 від 07.03.2017, 21621 від 08.03.2017, 21589 від 08.03.2017, 21870 від 09.03.2017, 21622 від 09.03.2017, 21681 від 10.03.2017, 21652 від 10.03.2017, 21723 від 11.03.2017, 21768 від 13.03.2017, 21801 від 14.03.2017, 22061 від 15.03.2017, 21841 від 15.03.2017, 21903 від 16.03.2017, 21872 від 16.03.2017, 22052 від 17.03.2017, 21953 від 17.03.2017, 21901 від 17.03.2017, 21894 від 17.03.2017, 21925 від 18.03.2017, 21941 від 20.03.2017, 22316 21.03.2017, 22311 від 21.03.2017, 21981 від 21.03.2017, 22550 від 22.03.2017, 22022 від 22.03.2017, 22103 від 23.03.2017, 22053 від 23.03.2017, 22081 від 24.03.2017, 22126 від 25.03.2017, 22545 від 27.03.2017, 22422 від 27.03.2017, 22159 від 27.03.2017, 22156 від 27.03.2017, 22149 від 27.03.2017, 22143 від 27.03.2017, 22181 від 28.03.2017, 22283 від 29.03.2017, 22248 від 29.03.2017, 22369 від 30.03.2017, 22286 від 30.03.2017, 22341 від 31.03.2017, 22547 від 01.04.2017, 22383 від 01.04.2017, 23072 від 03.04.2017, 22447 від 03.04.2017, 22442 від 03.04.2017, 22420 від 03.04.2017, 22404 від 03.04.2017, 22481 від 04.04.2017, 22564 від 05.04.2017, 22508 від 05.04.2017, 22701 від 06.04.2017, 22548 06.04.2017, 23262 від 07.04.2017, 22581 від 07.04.2017, 22621 від 08.04.2017, 22657 від 10.04.2017, 22655 від 10.04.2017, 22651 від 10.04.2017, 22646 від 10.04.2017, 22643 від 10.04.2017, 22642 від 10.04.2017, 22826 від 11.04.2017, 22702 від 11.04.2017, 22781 від 12.04.2017, 22841 від 13.04.2017, 22925 від 14.04.2017, 22901 від 14.04.2017, 23026 від 15.04.2017, 22960 від 15.04.2017, 22998 від 17.04.2017, 22981 від 17.04.2017, 23544 від 18.04.2017, 23027 від 18.04.2017, 23021 від 18.04.2017, 23041 від 19.04.2017, 23214 від 20.04.2017, 23076 від 20.04.2017, 23101 від 21.04.2017, 23179 від 22.04.2017, 23210 від 24.04.2017, 23209 від 24.04.2017, 23205 від 24.04.2017, 23204 від 24.04.2017, 23241 від 25.04.2017, 23546 від 26.04.2017, 23261 від 26.04.2017, 23545 від 27.04.2017, 23429 від 27.04.2017, 23322 від 27.04.2017, 23301 від 27.04.2017, 23326 від 28.04.2017, 23469 від 29.04.2017, 23405 від 29.04.2017, 23424 від 01.05.2017, 23423 від 01.05.2017, 23642 від 02.05.2017, 23463 від 02.05.2017, 23461 від 02.05.2017, 23822 від 03.05.2017, 23665 від 03.05.2017, 23484 від 03.05.2017, 23543 від 04.05.2017, 23521 від 04.05.2017, 23647 від 05.05.2017, 23550 від 05.05.2017, 23646 від 06.05.2017, 23641 від 08.05.2017, 23841 від 09.05.2017, 23701 від 09.05.2017, 23661 від 09.05.2017, 23702 від 10.05.2017, 23964 від 11.05.2017, 23781 від 11.05.2017, 23861 від 12.05.2017, 24282 від 13.05.2017, 23943 від 13.05.2017, 23973 від 15.05.2017, 23971 від 15.05.2017, 23963 від 15.05.2017, 23981 від 16.05.2017, 24281 від 17.05.2017, 24001 від 17.05.2017, 24166 від 18.05.2017, 24041 від 18.05.2017, 24081 від 19.05.2017, 24066 від 19.05.2017, 24208 від 20.05.2017, 24167 від 20.05.2017, 24203 від 22.05.2017, 24202 від 22.05.2017, 24187 від 22.05.2017, 24241 від 23.05.2017, 24695 від 24.05.2017, 24302 від 24.05.2017, 24342 від 25.05.2017, 24361 від 26.05.2017, 24507 від 27.05.2017, 24483 від 27.05.2017, 24456 від 27.05.2017, 24481 від 29.05.2017, 24501 від 30.05.2017, 24521 від 31.05.2017, 24822 від 01.06.2017, 24561 від 01.06.2017, 24682 від 02.06.2017, 24662 від 02.06.2017, 24710 від 03.06.2017, 24787 від 05.06.2017, 24745 від 05.06.2017, 24741 від 05.06.2017, 25001 від 06.06.2017, 24861 від 06.06.2017, 24821 від 06.06.2017, 24901 від 07.06.2017, 24981 від 08.06.2017, 24962 від 08.06.2017, 25183 від 09.06.2017, 25044 від 09.06.2017, 25022 від 09.06.2017, 25097 від10.06.2017, 25143 від 12.06.2017, 25115 від 12.06.2017, 25111 від 12.06.2017, 25264 від 13.06.2017, 25130 від 13.06.2017, 25184 від 14.06.2017, 25358 від 15.06.2017, 25261 від 15.06.2017, 25242 від 15.06.2017, 25272 від 16.06.2017, 25332 від 17.06.2017, 25353 від 19.06.2017, 25350 від 19.06.2017, 25349 від 19.06.2017, 25569 від 20.06.2017, 25381 від 20.06.2017, 25407 від 21.06.2017, 25424 від 22.06.2017, 25556 від 23.06.2017, 25446 від 23.06.2017, 25644 від 24.06.2017, 25531 від 24.06.2017, 25555 від 26.06.2017, 25568 від 27.06.2017, 25608 від 28.06.2017, 25623 від 29.06.2017, 25645 від 30.06.2017, 25867 від 01.07.2017, 25710 від 01.07.2017, 26334 від 03.07.2017, 25742 від 03.07.2017, 25743 від 04.07.2017, 25741 від 04.07.2017, 25885 від 05.07.2017, 25781 від 05.07.2017, 25755 від 05.07.2017, 25783 від 06.07.2017, 25804 від 07.07.2017, 26021 від 08.07.2017, 25879 від 08.07.2017, 26042 від 10.07.2017, 25891 від 10.07.2017, 25881 від 10.07.2017, 25921 від 11.07.2017, 26336 12.07.2017, 25967 від 12.07.2017, 26198 від 13.07.2017, 25985 від 13.07.2017, 26168 від 14.07.2017, 26043 від 14.07.2017, 26138 від 15.07.2017, 26140 від 17.07.2017, 26139 від 17.07.2017, 26187 від 18.07.2017, 26186 від 18.07.2017, 26233 від 19.07.2017, 26211 від 19.07.2017, 26207 від 19.07.2017, 26200 від 19.07.2017, 26213 від 20.07.2017, 26237 від 21.07.2017, 26386 від 22.07.2017, 26304 від 22.07.2017, 26351 від 24.07.2017, 26340 від 24.07.2017, 26366 від 25.07.2017, 26627 від 26.07.2017, 26390 від 26.07.2017, 26526 від 27.07.2017, 26427 від 27.07.2017, 26411 від 27.07.2017, 26516 від 28.07.2017, 26430 від 28.07.2017, 26502 від 29.07.2017, 26511 від 31.07.2017, 26506 від 31.07.2017, 27048 від 01.08.2017, 26766 від 01.08.2017, 26556 від 01.08.2017, 26527 01.08.2017, 26574 від 02.08.2017, 26610 від 03.08.2017, 27176 від 04.08.2017, 26764 від 04.08.2017, 26648 від 04.08.2017, 26634 від 04.08.2017, 26686 від 05.08.2017, 26787 від 07.08.2017, 27171 від 08.08.2017, 26786 від 08.08.2017, 26811 від 09.08.2017, 26794 від 09.08.2017, 26987 від 10.08.2017, 26815 від 10.08.2017, 26982 від 11.08.2017, 26846 від 11.08.2017, 26948 від 12.08.2017, 26983 від 14.08.2017, 26972 від 14.08.2017, 26968 від 14.08.2017, 27066 від 15.08.2017, 27047 від 16.08.2017, 27036 від 17.08.2017, 27145 від 18.08.2017, 27141 від 18.08.2017, 27123 від 18.08.2017, 27053 від 18.08.2017, 27146 від 19.08.2017, 27120 від 19.08.2017, 27144 від 21.08.2017, 27140 від 21.08.2017, 27187 від 22.08.2017, 27166 від 22.08.2017, 27182 від 23.08.2017, 27200 від 24.08.2017, 27238 від 25.08.2017, 27233 від 25.08.2017, 27211 від 25.08.2017, 27300 від 26.08.2017, 27280 від 26.08.2017, 27426 від 28.08.2017, 27289 від 28.08.2017, 27427 від 29.08.2017, 27310 від 30.08.2017, 27330 від 31.08.2017, 27465 від 01.09.2017, 27350 від 01.09.2017, 27412 від 02.09.2017, 27466 від 04.09.2017, 27460 від 04.09.2017, 27486 від 05.09.2017 , 27827 від 06.09.2017, 27504 від 06.09.2017, 27621 від 07.09.2017, 27528 від 07.09.2017 , 27512 від 07.09.2017, 27534 від 08.09.2017, 27606 від 09.09.2017, 27618 від 11.09.2017 , 27607 від 11.09.2017, 27836 від 12.09.2017, 27651 від 12.09.2017, 27652 від 13.09.2017, 27670 від 14.09.2017, 27712 від 15.09.2017, 27709 від 15.09.2017, 27690 від 15.09.2017, 27805 від 16.09.2017, 27772 від 16.09.2017, 27809 від 18.09.2017, 27789 від 18.09.2017, 27846 від 19.09.2017, 27841 від 19.09.2017, 27826 від 19.09.2017, 27842 від 20.09.2017, 27851 від 21.09.2017, 27876 від 22.09.2017, 27929 від 23.09.2017, 27953 від 25.09.2017, 27952 від 25.09.2017, 27951 від 25.09.2017, 28026 від 26.09.2017, 27986 від 26.09.2017, 27998 від 27.09.2017, 28007 від 28.09.2017, 28046 від 29.09.2017, 28030 від 29.09.2017, 28094 від 30.09.2017, 28175 від 02.10.2017, 28150 від 02.10.2017, 28166 від 03.10.2017, 28207 від 04.10.2017, 28206 від 04.10.2017, 28389 від 05.10.2017, 28367 від 05.10.2017, 28365 від 05.10.2017, 28212 від 05.10.2017, 28246 від 06.10.2017, 28309 від 07.10.2017, 28364 від 09.10.2017, 28360 від 09.10.2017, 28352 від 09.10.2017, 28375 від 10.10.2017, 28491 від 11.10.2017, 28391 від 11.10.2017, 28513 від 12.10.2017, 28408 від 12.10.2017, 28514 від 13.10.2017, 28427 від 13.10.2017, 28518 від 16.10.2017, 28376 від 16.10.2017, 28527 від 17.10.2017, 28722 від 18.10.2017, 28566 від 18.10.2017, 28589 від 19.10.2017, 28737 від 20.10.2017, 28610 від 20.10.2017, 28668 від 21.10.2017, 28696 від 23.10.2017, 28209 від 23.10.2017, 28933 від 25.10.2017, 28760 від 25.10.2017, 28757 від 25.10.2017, 28777 від 26.10.2017, 28817 від 27.10.2017, 28897 від 28.10.2017, 28919 від 30.10.2017, 28208 від 30.10.2017 (т.9 а.с. 26-241, т.10 а.с. 1-196).
Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентом були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).
Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).
Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ»», у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.
Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача.
Щодо доводів контролюючого органу про відсутність фіскальних чеків реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) щодо отримання паливно-мастильних матеріалів, що здійснювалось за талонами, суд зазначає наступне.
Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на АЗС регулює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).
Пунктом 3 цієї визначено, що талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Цим ж пунктом Інструкції визначено, що розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Проте, для отримання талонів на заправку своїх автомобілів між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» був укладений договір, за умовами якого розрахунки за товар здійснюються безпосередньо між покупцем і продавцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця.
Отже, враховуючи вищенаведене, передплата за пальне вже була проведена, а сама заправка відбувається без будь-якої додаткової оплати. А тому, вона має відбуватися без проведення розрахунків через РРО на АЗС та без додаткового оформлення саме розрахункової операції.
Зазначене не суперечить вимогам Інструкції №281, згідно з якої касовий чек підтверджує факт продажу товарів (послуг), оскільки під час отримання водіями бензину за талонами, факт його продажу відбувся раніше - під час його оплати шляхом безготівкового перерахунку коштів, тому отримання за талонами раніше оплаченого палива не є продажем товару та розрахунковими операціями, оскільки водіями не сплачувались за нього готівкові кошти.
Відпуск нафтопродуктів за талонами, які попередньо оплачені у безготівковій формі, не є розрахунковими операціями, і, відповідно, не потребує використання реєстратора розрахункових операцій.
За таких обставин операція, яка проводиться при видачі пального на АЗС при наданні талону або бланка дозволу, є поверненням власнику його майна (в даному випадку - пального), і така операція не може вважатися розрахунковою операцією в розумінні вищенаведеної норми Закону, оскільки пальне було оплачене в попередньому періоді, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.
Крім того, суд не приймає доводів контролюючого органу щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій. Разом з цим сертифікатами відповідності №UA1.190.0007025-17, №UA1.190.0003676-17, №UA1.190.0003639-17, №UA1.190.0005839-17 підтверджується якість поставленого палива (т.3 а.с. 103-106).
Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.
Податкова інформація від 12.02.2019 р. № 283/7/08-01-50-06 щодо ТОВ «ТД «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» за звітний період декларування ПДВ січень 2017 р. - грудень 2018 р., на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.
Суд вважає, безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій не підтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Суд також враховує, що в індивідуальній податковій консультації від 05.01.2018 р. №45/ІПК/05-99-12-01-13, яка надіслана позивачу, контролюючий орган зазначив, що талони на пальне підтверджують право їх власника на отримання на АЗС нафтопродукту, реалізація талонів є за своєю суттю продажем пального. Податкова накладна, складена продавцем на реалізацію пального шляхом передачі талонів на відповідну кількість пального, є для покупця підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ за такою накладною за умови реєстрації її продавцем в ЄРПН у встановленому Кодексом порядку (т. 3 а.с. 138).
Пунктом 53.1 статті 53 ПК України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
За наведених обставин та враховуючи, що позивач при здійсненні господарської діяльності діяв відповідно до податкової консультації від 05.01.2018 р. №45/ІПК/05-99-12-01-13, суд, з урахуванням наведених положень статті 53 ПК України, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для притягнення до відповідальності ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ».
Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.
Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:
«70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».
Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з поставкою товару за договором, укладеним з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ».
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року №0001540512, №0001550512 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Щодо встановленого податковим органом порушення позивачем пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту „г" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 3.2, 3.3, 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Мін'юсті України 30 січня 2015 за N 111/26556, а саме не включення до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і утриманого з них податку за формою 1-ДФ відомостей про виплачені доходи працівникам у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) для заправки власних автомобілів (у формі талонів) суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту „г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України.
Положеннями ПК України встановлено, що у позивача як податкового агента, виникає обов'язок по утриманню та перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб виключно у випадку нарахування відповідного оподатковуваного доходу, зокрема, у вигляді додаткового блага, виплаченого платнику податків.
Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є збільшення показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Підпунктом 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено поняття «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Одержання фізичною особою певних благ у вигляді оплачених за нього товарів (робіт, послуг) не може розцінюватися як отримання додаткового блага, якщо надання останніх, перш за все, зумовлено інтересом підприємства, що оплачує такі витрати, а не метою переважного задоволення особистих потреб такої фізичної особи.
Згідно трудових договорів (т. 3 а.с. 153-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-249 т.6 а.с.1-180) роботодавець зобов'язується за власний рахунок забезпечити працівника паливом, у об'ємі, необхідному для виконання його безпосередніх трудових функцій і обов'язків, у зв'язку з використанням легкового автомобіля, яким працівник керує на відповідній правовій підставі, у виробничо-господарській діяльності підприємства.
Таким чином судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що видача пального пов'язана з діяльністю працівників в комерційних інтересах товариства. Такі виплати не призвели до змін в майновому стані працівників, які їх отримали.
Суд зазначає, що згідно із пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Цим Порядком визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання (пункт 3 розділу І Порядку № 727).
Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, акт перевірки, як спосіб реалізації владних управлінських функцій податкового органу, має містити детальних опис виявлених порушень.
Податковий орган за змістом акту перевірки обмежується загальною вказівкою на отримання працівниками доходу у вигляді наданого палива у формі талонів на пальне (газ, бензин, дизельне паливо) для заправки власних автомобілів без утримання податку на доходи фізичних осіб, ніяк не обґрунтовуючи таких висновків. Натомість позивачем, при проведенні перевірки надано документи на підтвердження факту використання власного транспорту працівниками ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» у господарській діяльності підприємства, в тому числі подорожні листи.
Щодо порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 „а" статті 171, пункту 176.2 „а" статті 176 Податкового кодексу України, а саме не у повному обсязі утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб з суми доходу, виплаченого фізичній особі засновнику підприємства ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Пунктом 57.1-1.1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Згідно підпункту 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.
Відповідно до підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.
Як передбачено статтею 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників. Посадові особи товариства, винні у введенні в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо повернення виплат товариству.
Пунктом 12 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.
Як вбачається зі звіту про фінансові результати за 2017 рік, ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» отримало прибуток (чистий фінансовий результат) в розмірі 3 546 834 грн. З вказаного прибутку за 2017 рік позивачем нараховано дивіденди ОСОБА_1 в розмірі 3 454 160 грн., з них сплачено ПДФО за ставкою 5 % у сумі 172 708 грн., та військовій сбір за ставкою 1,5% у сумі 51 813 грн. Нарахування дивідендів здійснено на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства №№ 12, 12/1, 13, 17 від 12.05.2017 року.
Протоколом №12/1 від 12.05.2017 загальних зборів учасників ТОВ "КАРАВАН-САРАЙ" вирішено внести зміни до протоколу загальних зборів учасників ТОВ №12 від 12.05.2017 змінивши формулювання підстав нарахування дивідендів, в наступній редакції:
«за результатами фінансово-господарської ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» 2017 року нарахувати авансом».
Перерахування дивідендів підтверджується платіжними дорученнями №5441 від 27.12.2017, №432 від 29.01.2018, №433 від 28.02.2018, №963 від 28.02.2018, №1450 від 29.03.2018, №1973 від 02.05.2018, №2587 від 05.06.2018, №3194 від 09.07.2018, №4871 від 02.10.2018, №5449 від 02.11.2018, №5964 від 03.12.2018, №2 від 03.01.2019, №505 від 04.03.2019, №1564 від 03.04.2019, №1994 від 02.05.2019, №2523 від 03.06.2019.
Крім того, під час перевірки позивачем були надані листи, якими до платіжних доручень були внесені виправлення в «призначення платежу» на перерахування дивідендів, а саме змінено період за який виплачуються дивіденди. Проте вказані листи податковим органом не були взяті до уваги.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідні виплати здійсненні на виконання рішення вищого органу товариства - загальних зборів учасників та з прибутку підприємства, а відтак вважаються дивідендами.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 року №0003823307, №0003833307 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року №0001540512, №0001550512, від 25.02.2020 року №0003823307, №0003833307, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року №0001540512, №0001550512, від 25.02.2020 року №0003823307, №0003833307 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26 лютого 2020 року №0001540512.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26 лютого 2020 року №0001550512.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25 лютого 2020 року №0003823307.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25 лютого 2020 року №0003833307.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (місцезнаходження: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 39535218) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 61152 (шістдесят одну тисячу сто п'ятдесят дві) грн. 28 коп.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 30 липня 2020 року.
Повне судове рішення складено 31 липня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв